Ціни впали удвічі, збитки — до $500/га: з чим аграрії заходять у сезон-2027

Пшениця цього року перезимувала погано. Водночас кількість сходів була достатньою, тому в господарстві вирішили залишити посіви. У результаті отримали близько 5 т/га. За оцінкою власника, через стан посівів недобрали приблизно тонну з гектара.

Та головною проблемою стала не врожайність, а ціна.

За його словами, ціна на пшеницю цього сезону впала приблизно вдвічі. Якби вона залишилася на такому рівні, як і до закриття портів, господарство могло б отримати $200–250 тис. прибутку.

Попри таку економіку, від пшениці тут не відмовляються. Навпаки, площі збільшили майже вдвічі — з 200 до 360 га.

Одна з причин — сівозміна. Пшениця потрібна як попередник для ріпаку, який у господарстві хочуть повернути наступного року. Крім того, Григорій Шамрицький розраховує, що загальне скорочення площ під пшеницею в Україні може вплинути на її ціну.

Цього року пшеницю почали сіяти дуже рано — 8-10 вересня. Наразі її станом у господарстві задоволені, вона вже почала кущитися.

Соняшник цього року став «найкращим серед найгірших». Серед усіх культур він показав найменшу збитковість.

Близько 90% площ уже зібрали. Урожайність залежно від поля становить від 2,2 до 3,6 т/га. Після завершення жнив у господарстві розраховують отримати в середньому близько 2,8 т/га.

За словами аграрія, соняшник для Полтавщини — найбільш стабільна культура. 

Частину врожаю вдалося вигідніше реалізувати завдяки форвардним контрактам. Звичайний соняшник законтрактували по $615/т, високоолеїновий — по $650/т. Тепер фермер шкодує, що форвардом не закрили весь обсяг, тоді б сьогодні були у кращому становищі.

До війни соняшник повертався на те саме поле раз на 4-5 років. Зараз у господарстві готові дещо збільшувати його частку, але лише там, де це дозволяє сівозміна.

Кукурудзяні жнива цього року на Полтавщині затягнулися. Зазвичай кукурудзу тут починають збирати наприкінці вересня – на початку жовтня. Гібриди з малим ФАО іноді молотили вже з 15 вересня. Цього сезону строки змістилися на кінець жовтня. На частині полів вологість зерна становить 17–19%, на інших — 20–25%.

Ціна на кукурудзу вдвічі впала. За нинішньої ситуації збиток тут оцінюють приблизно у $300/га. Тому частину врожаю можуть залишити в полі до весни.

Раніше такого в господарстві не практикували. Сам Григорій Шамрицький до цього рішення ставиться обережно, адже не всі гібриди можуть вистояти до весни, кукурудза розтріскується на морозі. Крім того, весняні жнива накладаються на посівну та обробіток ґрунту.

Є й агрономічний момент. Якщо після кукурудзи знову сіється кукурудза, складніше боротися з падалицею. Тож залишити частину врожаю до весни — вимушений крок, який у господарстві розглядають через цьогорічну економіку культури.

Ріпак цього року став для господарства однією з найбільш невдалих культур. Через погану перезимівлю 150 га довелося повністю передискувати. Втрати на цих площах власник оцінює приблизно у $60 тис.

Попри це, відмовлятися від ріпаку тут не планують. Наступного сезону його хочуть знову повернути до сівозміни.

Є й інша причина залишити культуру. Ріпак дозволяє розтягнути польові роботи протягом сезону. Його сіють і збирають раніше, тому він допомагає рівномірніше розподілити навантаження на людей і техніку.

Саме з поверненням ріпаку в господарстві хочуть вийти на оптимальну для себе структуру посівів. Пшениця, соняшник, кукурудза та ріпак — приблизно по 25% площ під кожну культуру.

«Якщо нам вдасться розділити всі культури по 25%, це буде дуже добре. Такий план і був. Тоді буде простіше із сівозміною. Не буде вовчка, стеблового метелика та інших проблем, які виникають через неправильну сівозміну», — констатує аграрій. 

Сою в господарстві більше не вирощують. До такого рішення прийшли після двох років, які Григорій Шамрицький називає збитковим експериментом.

Під соєю було 380 га. Проте навіть за врожайності 2,3–2,7 т/га і ціни близько 16 тис. грн/т економіка культури не складалася. «У найкращому випадку — це нуль. У нас навіть пшениця показувала прибуток, соняшник показував прибуток, кукурудза та ріпак. А соя не рахується», — стверджує фермер.

Він додає, що соняшник коштував 28–32 тис. грн/т, а соя — 16 тис. грн/т. Урожайність і соняшнику, і сої — 3 т/га. Тому повертати сою до сівозміни в господарстві не планують.

Після збиткового сезону головне завдання для господарства — скоротити витрати і знайти ресурс для наступної посівної. Григорій Шамрицький говорить, що економитимуть практично на всьому. Переглядатимуть витрати на посівний матеріал, засоби захисту рослин, рахуватимуть доцільність кожної технологічної операції, призупинять усі будівельні проєкти і не будуть купувати нової техніки.

Водночас тут дивляться в бік нішевих культур (просо, горох та жито) та переробки. Для цього розглядають можливість залучення грантових коштів.

Але головним питанням перед наступною посівною залишається фінансування.

За словами Григорія Шамрицького, аграріям потрібне відтермінування погашення тіла кредитів. Відсотки господарство готове сплачувати, однак на погашення основної суми після збиткового сезону коштів бракує.

Григорій Шамрицький уже бачить, як збитковий сезон змінює агровиробництво в регіоні. За його словами, одноосібники та невеликі фермери, які обробляють 30–100 га, починають відмовлятися від землі. Йому самому вже пропонували взяти додаткові 250 га.

Один збитковий сезон аграрії можуть пережити. Проте якщо така ситуація затягнеться ще на рік, наслідки відчує не лише агросектор.

«На кожну тисячу гектарів країна недоотримала 30 млн грн. Ці кошти ми не повернули назад в економіку. Ми нічого не купуватимемо — значить, хтось не продаватиме. Відповідно, вони будуть скорочувати працівників. Один збитковий рік ми ще якось переживемо, передомовимося з банками, продамо техніку чи приміщення. Але якщо це переросте в наступний рік — ляже економіка. Не агро», — підсумовує фермер.

Іванна Панасюк, AgroPortal.ua