Коли реформи стають ризиками: як перехід на європейський перелік ЗЗР загрожує продбезпеці

Дискусія полягає в тому, що законодавство ЄС трактує можливість використання лише тих препаратів, які дозволені в ЄС, тоді як наші аграрії використовують ширший перелік діючих речовин. До моменту вступу України до євроспільноти їх потрібно заборонити. І це один із найбільших викликів для українського агросектору, тому що жодна країна ЄС не робила цього одномоментно, всі рухалися поступово.

У провідних профільних асоціаціях — Українському клубі аграрного бізнесу, Європейській Бізнес Асоціації, Всеукраїнській аграрній раді — наголошують на важливості держави у процесі переговорів про вступ до ЄС домогтися адекватних перехідних періодів щодо нових правил застосування засобів захисту рослин.

Три вищезгадані асоціації провели власні масштабні незалежні дослідження — Smart Country (ВАР), НУБіП (ЄБА) та HFFA Research (УКАБ) і дійшли однакових висновків — ризики одномоментної заборони діючих речовин суттєво недооцінені:

1. З 24,5 млн га сільгоспугідь України близько 10 млн га ризикують стати нерентабельними або втратити врожайність у разі одномоментної заборони діючих речовин, не схвалених у ЄС.
2. До 14 млн тонн втрат урожаю щороку.
3. Економічні втрати можуть перевищити $4,3 млрд.
4. У розрізі ключових культур економічні втрати можуть сягати 144 $/га.
5. Загальне падіння валових зборів — до 20%.
6. Експорт пшениці та соняшникової олії просяде на 34%, ріпаку — на 22%.

Варто зауважити, що фермери не відмовляються адаптуватися до нових вимог, вони готові підлаштовуватись під нововведення, але потрібна визначеність у законодавстві і час для адаптації. Заступник голови Всеукраїнського конгресу фермерів, голова Конгресу фермерів Полтавщини, голова ФГ «Моя Земля 2015» Григорій Шамрицький наголошує: щоб зміни були реальними й не створювали різкого фінансового чи організаційного навантаження, потрібно мінімум 2-3 роки перехідного періоду. І це лише в частині адаптації ЗЗР.

Водночас голова ФГ «Лемко Таврії» Дмитро Нежлукченко, який обробляє 120 га на Херсонщині, вказує на іншу проблему. Зокрема на те, що зміна технологій буде вимагати від дрібного виробника заміни техніки та перегляду сталої сівозміни, тож, за його словами, в умовах війни, коли аграрії працюють на виживання, перед впровадженням змін вкрай важливо розробити і механізми державної підтирки в цьому контексті.

Не розуміють учасники ринку, чому від України очікують того, чого не робила жодна країна ЄС. До того ж у Євросоюзі, навпаки, коли відчувається брак альтернатив, вмикається механізм emergency approvals (екстрених дозволів): у 2013–2024 роках країни ЄС видали 4761 екстрений дозвіл, 77% з них повторювались щороку, а деякі країни видавали десятки дозволів на рік. І це є свідченням системної проблеми відсутності замінників.

Наприклад, у Франції регулярні emergency approvals для цукрового буряку після заборони неонікотиноїдів через відсутність альтернатив проти вірусів, що переносяться попелицею. Бельгія щорічно надає тимчасові дозволи на використання заборонених речовин у картоплярстві. Польща стабільно видає дозволи на використання препаратів у ягідництві та на ріпаку. Угорщина та Чехія запроваджують emergency approvals для системних інсектицидів у кукурудзі — практично щороку. Італія надає екстрені дозволи в садівництві та виноградарстві на препарати, які формально були не дозволені на рівні ЄС.

Політичні «зелені» рішення загнали євроспільноту в умови, коли деякі норми приймалися необдумано або з недостатньою доказовою базою. І у перспективі 5-10 років європейці будуть змушені виводити з сівозміни певні культури. Вже зараз у Латвії фермери відмовляються від вирощування ярого ріпаку, адже він не рахується через заборону використання протруйників та десикантів.

Тому вимога «заборонити все одразу» для України виглядає щонайменше неспівмірною, а перехідний період до 2035 року — не політичний торг, а єдиний реалістичний шлях.

Особливо якщо врахувати, що «альтернативи», на які радять перейти, часто:

• у 5–7 разів дорожчі;
• працюють слабше;
• потребують 2–3 обробки;
• вимагають більше техніки, води, пального;
• збільшують викиди CO₂.

У євроінтеграційному процесі слід враховувати і зональність України та особливості господарств, які працюють максимально наближено до зони бойових дій. Хоча і вони готові до змін у разі потреби. У ФГ «Сейм-Агро», що на Сумщині, з 3 тис. га до повномасштабного вторгнення на сьогодні в обробітку 1900 га, які умовно безпечні, наголошують, що важливо у переговорному процесі також зберегти конкурентоздатність України на тих ринках, які не є спільними з ЄС.

За його словами, найкращим рішенням відображення консолідованої позиції нашого агросектору мало б стати застосування правил ЄС лише для тих культур, які експортуються на цей ринок. Інакше — це постріл собі в ногу, адже в ЄС триває трансформація «зеленого курсу», і наявні правила не ті, до яких треба прагнути, бо вони теж будуть змінюватися для аграріїв, які зараз працюють.

Окрім скорочення вибору ЗЗР, для аграріїв практично під забороною будуть і авіаційні обробки, особливо дронами, хоча у Директиві 2009/128/EC про це немає ані слова. Збільшаться буферні зони, а це — втрати від 5 до 15% посівних площ. Обов’язковим буде інтегрований захист рослин, під подвійним контролем планується дезінфекція. Залишаються ризики втрати ринків збуту або їх блокування мінімум на пів року через відсутність законодавчої бази щодо рівня залишків (MRL).

Слід зауважити, що перевищення MRL або відсутність встановленої норми автоматично робитиме партію непридатною для продажу на ринку ЄС.

Водночас у ЄС за низкою діючих речовин MRL є вищими, ніж в Україні, включно з речовинами, які в ЄС уже заборонені, але MRL ще не переглянуто до базового рівня. За умов інтеграції у внутрішній ринок це означає, що продукція з ЄС з вищими рівнями залишків зможе безперешкодно потрапляти до українського споживача. Така ситуація створює ризики для здоров’я населення та нерівні конкурентні умови для українських виробників. Тому і Україна має відстоювати принцип гармонізації MRL за нижчим із двох рівнів — як стандарт, що гарантує максимальний захист споживача.

В агрохімічному комітеті УКАБ наголошують, що в умовах євроінтеграції та глобальної конкуренції Україна не може дозволити собі підірвати конкурентоспроможність, бо це загрожує продовольчій безпеці, а відтак закликають державу негайно перейти до стратегічного планування, розробивши пакет заходів, що забезпечить керований перехід, мінімізувати фінансові ризики для аграріїв та створити умови для впровадження ефективних, екологічно стійких альтернатив.

Ключові дії:

1. Необхідність поетапного переходу та перехідного періоду для адаптації виробників, інтеграції альтернатив і підготовки ринку.
2. Запровадження винятків для критично важливих діючих речовин, а до появи замінників для окремих культур і зон вирощування варто передбачити тимчасові винятки — за прикладом ЄС.
3. Підтримка досліджень та доступ до інновацій. Зокрема, прискорювати реєстрацію нових інноваційних препаратів зі зниженим впливом на довкілля. Важливо інвестувати в науку, щоб фермери отримали реальні альтернативи, а не «паперові» заборони.
4. Компенсаційні та стимулюючі механізми: програми підтримки переходу, програми з підтримки впровадження інтегрованого захисту рослин, податкові стимули для інвестицій у технології зменшення ризиків.
5. Гармонізація з європейською практикою без «надмірного регулювання». Важливо дотримуватись принципу «регулювати історично так, як ЄС, але не жорсткіше». Адже в ЕС ці зміни були розтягнуті на 12 років, а не приймалися усі разом одночасно. Потрібно уникати заборон, які в ЄС фактично не застосовуються або застосовуються тимчасово. Включно із незареєстрованими ЗЗР, адже їхня шкодочинність не доведена. Українські фермери мають конкурувати з європейськими, тож регуляції повинні бути порівнюваними. 
6. Прогнозування економічних наслідків перед ухваленням рішень. Результати дослідження демонструють, що втрати можуть сягати від 20 до 144 $/га — це знижує конкурентоспроможність сектору, який формує понад 50% валютної виручки.
7. Створення робочої групи «держава – бізнес – наука». Для уникнення непродуманих рішень необхідна постійна платформа для аналізу ризиків і узгодження позицій. Спільна робота дозволить синхронізувати екологічні цілі та економічні реалії агросектору.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua