Ліцензування виробників, які хочуть експортувати цукор до Євросоюзу, несуть додаткові витрати на отримання документів, відтерміновуються можливі постачання, але це демонструє європейцям, що Україна також уміє працювати впорядковано.
На цьому наголосила голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська під час дискусії на конференції «Ведення агробізнесу в Україні. Діалог між владою та бізнесом».
Отримавши ліцензії на експорт до ЄС, цукровики були готові везти продукцію, але дізналися, що квота оголошена критичною для Євросоюзу.
«Це означає, що імпортер, який хоче придбати українську продукцію, має сплатити гарантійне мито на спеціальні рахунки, яке йому повернеться після того, як українська продукція буде розмитнена в межах квот. Таким чином вони перестраховуються, щоб ми раптом не завезли зайвий обсяг цукру. Звичайно, для імпортерів неприємно заморожувати кошти на невизначений період, у регламенті прописано від 3 до 30 днів», — зазначила Яна Кавушевська.
Вона також нагадала, що квота на експорт українського цукру до ЄС зросла в 5 разів порівняно з попереднім роком — з 20 тис. т до 100 тис. т. Якби не було такої інтенсивної комунікації з боку агроасоціацій, то ця квота могла би бути меншою і введена на інших умовах, відмітила голова асоціації «Укрцукор».
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Україна за підсумками 2025/26 МР (завершився 31 серпня) експортувала 646 тис. т цукру, що на 11% більше, ніж попереднього сезону.

Вийти на європейський ринок для українського агробізнесу сьогодні простіше, ніж десять років тому. Компанії мають досвід експорту, міжнародні сертифікати, налагоджену логістику та конкурентну продукцію. Значно складніше інше: привернути увагу великого покупця і налагодити з ним партнерство.

Попри постійні удари росіян по продовольчих складах і логістичній інфраструктурі в Україні немає дефіциту продовольства, адже виробляється достатньо продуктів харчування для забезпечення внутрішнього ринку. Однак у цій ситуації ритейлу та виробникам доведеться змінювати логістику, що призведе до подорожчання продуктів. Раніше у виробничій собівартості харчових продуктів логістичний складник до полиці становив від 23% до 30%, тепер логістика формуватиме цінник.

Виробництво цукру в Європейському Союзі у 2026/27 МР складе 13,4 млн т, що на 3,2 млн т менше, ніж сезоном раніше.

У Європейському Союзі у 2026 році очікується врожай соняшнику на рівні понад 9,5 млн т. Це на 9% більше, ніж торік, і найвищий показник із 2023 року.

Український уряд планує првоести консультації з Єврокомісією щодо збільшення експортних квот на деякі види агропродукції.

Україна посідає третє місце серед постачальників цукру до Європейського Союзу із часткою 11%.

Значним викликом для українських фермерів є можлива заборона використання певних ЗЗР під час вирощування цукрових буряків. Це передбачено умовами в процесі євроінтеграції України.

У цукровій галузі надзвичайно гострою залишається проблема кадрового забезпечення. Виробництво цукру — це складний високотехнологічний процес, що потребує вузькопрофільних фахівців із багаторічним практичним досвідом. Водночас система підготовки таких кадрів в Україні фактично відсутня, а швидко замінити їх на ринку праці, зокрема іммігрантами, неможливо.

Основним покупцем українського цукру сьогодні є країни Близького Сходу, які за результатами 9 місяців 2025/26 МР формують 50% від загального експорту цукру. Частка ЄС в експорті становить 18%, Балканських країн – не членів ЄС — 11%. Останніми місяцями активно зростає експорт до країн Середньої Азії, передусім Узбекистану. Вони вже випередили Балкани, сформувавши 14% експорту.