Нові умови торгівлі з ЄС набули чинності 29 жовтня 2025 року. Фінальний текст регламенту багатьох вибив із колії. У пункті про ЗЗР, ветеринарію прописано, що нам варто повністю гармонізувати своє законодавство до 31 грудня 2028 року. Це буде складно, побачимо, що вдасться прийняти. Можливо, в законодавстві можна прописати перехідні норми.
Об’єднатися заради успіху: як українському АПК закріпитися на європейському ринку
18 грудня 2025, 05:48 1758
Український агросектор впевнено рухається до ЄС. Однак на цьому шляху є певні проблеми в різних сегментах. Зокрема, у міжнародній торгівлі деякі групи українського продовольства стикнулися з квотами на експорт.
Як зазначила голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко під час дискусії на конференції «Ведення агробізнесу в Україні. Діалог між владою та бізнесом», Україна мала інші очікування щодо торгівлі з ЄС, але сувора реальність диктує відповідні правила.
Чому деяких агровиробників розчарували нові умови торгівлі з ЄС
Для ГС «Всеукраїнський аграрний форум» у питанні квот є як досягнення, так і розчарування. Громадська спілка об’єднує найбільше асоціацій та виробників із різними інтересами, тож для когось зміна розмірів квот — це крок уперед порівняно з тим, що було до 2021 року, а для когось, хто менше орієнтований на експорт і працює на внутрішньому ринку — це певною мірою розчарування.
Марія Дідух, директорка ГС «Всеукраїнський аграрний форум»
Солодкий цукор виявився гіркою темою для галузі у відносинах із ЄС
За словами голови Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Яни Кавушевської, у перемовинах із ЄС неочікуваними для української сторони стали міфи, які, як виявилося, існують у Європі стосовно українського агросектору і цукру зокрема. Найабсурдніші, на думку цукровиків, — невичерпний потенціал агросектору України та олігархи, які, начебто, все контролюють.
Українській стороні довелося багато роз’яснювати і спростовувати ці міфи та пояснювати, що цукрова галузь України є продовженням європейської, оскільки використовує багато продукції, закупленої в ЄС. Витрати складають приблизно $1000 на кожен гектар (на 200 тис. га цукрового буряку цього року Україна закупила продукції в ЄС приблизно на $200 млн).
Квота на експорт українського цукру до ЄС зросла в 5 разів порівняно з попереднім роком — з 20 тис. т до 100 тис. т. Яна Кавушевська відмічає: якби не було такої інтенсивної комунікації з боку агроасоціацій, то ця квота могла би бути меншою і введена на інших умовах.
Попри все, каже експертка, у європейців є чому повчитися — зокрема, як вибудовувати роботу аграрної галузі.
Яна Кавушевська, голова Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор»
В ЄС багато бюрократії, складне законодавство, але там є і хороші кейси. Наприклад, співпраця з асоціаціями, які можуть впливати на аграрну політику ЄС. Жодне рішення не приймається без асоціацій, і це прописано в регламентах і директивах. Також нам варто повчитися стратегічному підходу Європи. Запровадження внутрішнього ліцензування на експорт цукру до ЄС ускладнило життя цукровикам уже цього сезону, але ми розуміємо, що це необхідно, якщо говорити про майбутнє.
Ліцензування коштує виробникам, які хочуть експортувати, додаткових витрат на отримання документів, відтермінування можливих постачань, але це демонструє європейцям, що ми також уміємо працювати впорядковано.
Отримавши ліцензії, виробники були готові везти продукцію, але дізналися, що квота оголошена критичною для Євросоюзу.
«Це означає, що імпортер, який хоче придбати українську продукцію, має сплатити гарантійне мито на спеціальні рахунки, яке йому повернеться після того, як українська продукція буде розмитнена в межах квот. Таким чином вони перестраховуються, щоб ми раптом не завезли зайвий обсяг цукру. Звичайно, для імпортерів неприємно заморожувати кошти на невизначений період, у регламенті прописано від 3 до 30 днів», — зазначає Яна Кавушевська.
Проблема стратегічної автономії щодо рослинних протеїнів і сої в Європі значна
У ЄС щорічне споживання сої становить приблизно 40 млн т, внутрішнє виробництво — максимум 3,3 млн т при тому, що є дотації, стимулювання галузі. В Україні «вікно у Європу» — квот немає, соя всім цікава. Також у чому плюс сої для України: ЄС рухається «зеленим курсом», декарбонізація в пріоритеті.
Володимир Пугачов, виконавчий та регіональний директор у Східній Європі Donau Soja
Основні наші конкуренти на ринку сої в ЄС запустили міф, що насправді карбоновий слід продукції, привезеної великим «панамаксом» із Бразилії, тонни сої в перерахунку менший, ніж із регіонального ланцюга доданих вартостей. Тому що потягом виходить менше на одиницю товару продукції, а «панамаксом» — добре. Але ця теорія не працює, оскільки не рахується логістика до цього «панамакса». У Бразилії майже немає залізниці, все везеться вантажівками.
В асоціації підрахували карбоновий слід української сої, показник виходить майже на 50% менше ніж середньоєвропейське значення. Хто це знає, пишуть у своїх цінових пропозиціях європейцям, що у нас карбоновий слід менший. Тому в України є можливості та є бачення щодо цього.
Квот немає, дотації є. Овочівники не жаліються
Великого опору з боку ЄС щодо овочів і фруктів немає, але Польщі не до вподоби український експорт.
Тарас Баштанник, президент Української плодоовочевої асоціації
У галузі плодоовочівництва перепон немає, квот немає, дотації є, грантові програми є, і маємо прямий спротив поляків. У цьому випадку вони більше втратили, ніж здобули, адже блокування кордонів ні до чого хорошого не призводить. Українська галузь в експорті ягід пришвидшила закономірний процес відкриття інших західних ринків (Німеччина, Італія, Іспанія, Велика Британія, Скандинавія), інколи використовуючи транзит через Угорщину та Румунію. Приміром, якщо у рефрижераторі 20 т замороженої малини, і логістика стала дорожчою на 200-300 євро на 20 т, то це 1-1,5 цента на 1 кг, а якщо ціна малини в середньому 3 євро, то 1 цент з 3 євро нічого не вартує ні для фермера, ні для експортера, ні для переробника. Водночас Польща втратила певні доходи від транзиту, від реекспорту, оскільки більше заробляла на реекспорті частково переробленої української замороженої продукції, ніж на власній.
Плодоовочівниками за останній рік, за даними асоціації, експортовано продукції приблизно на 400 млн євро. Сюди входить заморожена малина, за експортом якої Україна другий рік поспіль посідає перше місце в світі, також свіжа лохина, лісова чорниця (Україна багато років — світовий лідер з експорту), яблуко у вигляді концентрату, свіже яблуко експортується не до Європи, а на Близький Схід і у Південно-Східну Азію, а також овочеві. Тому в секторі плодоовочівництва у асоціації нарікань немає.
«Є питання по томатній пасті. На її експорт є квота, вона збільшена, але сьогодні продукція в Україні практично не виробляється. Тому ми плануємо повернути свою попередню позицію на ринку в цьому напрямі», — зауважує Тарас Баштанник.
Окрема квота дозволяє експортувати більше борошна
До війни у борошномелів була спільна квота з пшеницею, тож ніколи не вдавалося її використати. Адже пшениця їхала безперервно, а коли борошномели починали везти продукцію, місця вже не було, тому експорт борошна до ЄС був мінімальним.
З відкриттям преференції, ще до 2022 року, борошномели поїхали до Європи активно. У 2023 році експортували 73 тис. т пшеничного борошна. Це дало змогу правильно себе представити у перемовинах. Таким чином спростували постулат, що українське борошно не відповідає європейській якості. Під час перемовин було зазначено, що відповідність — 100%.
Родіон Рибчинський, директор ГС «Борошномели України»
За 11 місяців 2025 року ми експортували до ЄС 26 тис. т борошна, і сподіваюся, що 30 тис. т виберемо. Це позитивний результат для підприємств, які орієнтовані на експорт до Європи, оскільки є сенс у подальшій модернізації потужностей.
За підрахунками спілки, топ-10 підприємств, які за останні 3 роки активно експортували, спрямували 17 млн євро у модернізацію виробництв. Для даних підприємств це дуже добре, адже вони розуміють, що кошти не пропадуть, і є сенс вкладатися в наступний цикл.
Український етанол також підпадає під квоти
Кожен другий індустріальний парк, який будується в Україні, включатиме агропереробку на біоетанол.
Тарас Миколаєнко, директор Української асоціації виробників біоетанолу
За оптимістичного сценарію 3 млн т кукурудзи буде перероблятися в Україні. Відповідно, всі, хто будує біоетанольні заводи, сподіваються, що торгуватимуть із Європою, адже там споживають 6 млн т біоетанолу.
Угода про торгівлю з ЄС вигідна не агросектору, а державі
За дослідженням Всеукраїнської аграрної ради (ВАР), сільське господарство України складає 2,5 млрд євро на рік (70-150 євро на 1 га). Україна має прийняти європейське законодавство, але не є членом ЄС, нам закрили ринок, крім того, не йдеться про дотації. Але в Україні війна, тому є розуміння, що Європа — наш єдиний партнер, і підписання угоди про торгівлю невигідне сектору, але вигідне державі.
Андрій Дикун, голова Всеукраїнської аграрної ради
Європейські лідери думок у агросекторі погоджуються з геополітичною думкою депутатів Європарламенту в тому, що Україна їм дуже потрібна. Вони бояться еміграції з Африки, а ми — та країна, яка вже годує і зможе нагодувати Африку. Ми маємо об’єднатися з Європою, разом ми будемо найбільшим виробником продовольства в світі. І ми єдина країна, яка вступить до ЄС, маючи рівень сільського господарства кращий, ніж у будь-якій європейській країні.
ВАР зі свого боку зустрічається з усіма асоціаціями в Брюсселі, в Берліні, спілкується, пояснює, переконує. З поляками складно, каже Андрій Дикун, але є представництва, асоціації, які підтримують Україну і готові бути нашим голосом у Польщі.
Головне очікування від 2026 року в усіх представників АПК — закінчення війни
Мир в Україні — це пріоритетне бажання у 2026 році для всіх. Окрім цього, за словами Андрія Дикуна, варто винести уроки з ситуації, й усім представникам різних напрямів агросектору вийти до європейців зі спільною позицією.
Бізнес бажає прогнозованості від держави, особливо якщо йдеться про податкову політику. До того ж слід комунікувати з урядом щодо пестицидів, аби отримати перехідний період. Це мають почути наші переговорники, які би донесли інформацію та погодили її на рівні Європи, зазначає Марія Дідух.
Цукровики не планують революційних кроків наступного року, вони продовжать методичну роботу з налагодження комунікації з європейською цукровою галуззю. Сподіваються, що продовжиться ліцензування експорту, яке запровадили 2025 року. Уважно вивчатимуть регламент, щоб зрозуміти, наскільки стануть конкурентними з європейськими виробниками цукру після вступу до ЄС.
«Ми розуміємо, що для нас європейський ринок безальтернативний. Наше завдання — закріпитися в Європі. Вони імпортують цукор, колись — 2,5 млн т, останнього МР було 621 тис. т. Але ми маємо зробити частку України якомога більшою, поки йдемо до ЄС, а потім забезпечити самодостатність ЄС у цукрі», — вважає Яна Кавушевська.
У серпні 2026 року набуде чинності закон про оновлений державний контроль за ГМО. Україна не має жодної зареєстрованої ГМ-лінії.
«Важливо розуміти, що лише одна ГМ-лінія зареєстрована для вирощування у кількох країнах ЄС, тому не варто створювати політичний прецедент, який потім наші сусіди можуть використати в процесі вступу України до ЄС», — пояснює Володимир Пугачов.
За словами Тараса Миколаєнка, біоетанольна галузь фокусується перш за все на українському ринку. Зареєстрована влітку в парламенті правка дозволить додавати більше 7% біоетанолу в кожний вид пального, що, до речі, вимагають імпортери. Таким чином внутрішній ринок України дещо зросте.
Щодо євроінтеграційних кроків, біоетанольники розроблять власні системи екологічної сертифікації, тому що стикнулися з неторговельними бар’єрами. Європейці за помахом руки можуть зупинити експорт, то чому б і нам не розробити подібні механізми.
У борошномелів катастрофічна ситуація з працівниками в галузі, нестача персоналу руйнує всі плани на майбутнє, зауважує Родіон Рибчинський. Стосовно Європи в усіх асоціацій уже є узгоджена позиція, і Спілка борошномелів також буде її підтримувати.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua
