Кількість укладених угод з оренди земель сільськогосподарського призначення продовжує скорочуватись.
Про це йдеться у аналітичному огляді ринку земель в Україні, підготовленому «KSE Агроцентр» спільно з Програмою USAID з аграрного та сільського розвитку (АГРО).
Зазначається, що число укладених договорів оренди землі після піку в квітні 2024 року (32 тис.) та певного спаду в травні (25 тис.) та червні (18 тис.) стабілізувалось та в липні 2024 року становило 17,5 тис. договорів.
«Це значно менше від середньомісячних показників першого та другого кварталів цього року (25 тис. договорів оренди)», — констатують фахівці.
Серед 58,0 тис. правочинів, укладених у липні 2024 року із сільськогосподарськими землями, превалюють успадкування земель (20,0 тис.) та оренда (17,5 тис.). Третє місце посідають договори купівлі-продажу земельних ділянок (8,8 тис.).
«Загальна площа укладених договорів оренди становила 42,2 тис. га, в той час як сукупна площа проданих земель була у 2 рази меншою — 19,4 тис. га. Також у липні 2024 року було зафіксовано 38 випадків передання сільськогосподарських ділянок в іпотеку сукупною площею 137 га», — додають фахівці.
Ціни оренди на земельних торгах в червні – липні дещо перевищують показники попередніх місяців. Якщо річна ціна оренди гектара на земельних торгах у квітні – травні складала близько 8,1 тис. грн, то в червні — 8,7 тис., а в липні — 8,6 тис. грн. Водночас ціни на земельних торгах після повномасштабного вторгнення досі залишаються значно нижчими, ніж до нього.

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Підземна ферма: у Великій Британії вирощують салат на глибині понад 1 км

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

Війна суттєво вплинула на вартість сільськогосподарських земель на Харківщині. Наразі орієнтир для ділянок, які можна обробляти, становить до $500 за гектар прав оренди та до $1000 за гектар у власності.

ТОВ «Державний земельний банк» за перше півріччя 2026 року оголосило 1915 земельних аукціонів щодо передачі в суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею понад 10,9 тис. га.

За роки незалежності аграрний сектор України пройшов шлях від глибокої кризи 1990-х років до перетворення на глобального гравця на світових ринках та постачальника продовольства до сотень країн. Повномасштабна війна суттєво уповільнила розвиток галузі та принесла значні руйнування. Але, незважаючи на це, аграрний сектор залишається основою економіки України, забезпечує близько 9–12% ВВП і формує приблизно 60% загального товарного експорту, залишаючись головним джерелом надходження валюти.

Шість онлайн-аукціонів із суборенди державних сільськогосподарських земель у Харківській, Одеській та Полтавській областях відбулись 10, 12 та 14 серпня 2026 року на «Prozorro.Продажі».

ТОВ «Державний земельний банк» у липні 2026 року уклало 18 договорів суборенди державних земель в Одеській області.

Ринок сільськогосподарських земель в Україні довів свою ефективність, однак повномасштабна війна суттєво обмежила можливості використовувати землю як інструмент для залучення доступного фінансування.

Верховна Рада України ухвалила закон «Про державне регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» (№13204-1), який, зокрема, передбачає розширення використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) у земельних відносинах та на ринку зерна.

12,4 млн українців (включно з неповнолітніми) самостійно вирощують картоплю для власного споживання.

Скептичні очікування від земельної реформи не справдилися: український ґрунт не вивозять вагонами, а олігархи не скупили всі поля. Натомість ціни на землю зростають, а оренда стала більш прозорою, приносячи додаткові надходження до громад. Проте земельні паї досі важко використати як заставу.

За останні декілька років у бік українських аграріїв звучало чимало звинувачень від польських фермерів. Є певна конкуренція між виробниками обох країн, а також побоювання щодо можливого тиску на польських фермерів у разі вступу України до ЄС. Чи можливий компроміс між виробниками і аграріями двох країн?