Екоферму «Райський куточок» заснував місцевий житель Василь Шимон. «Після народження четвертого сина у дружини виявили малокрів’я. Де ми тільки не були, до яких тільки лікарів не звертались, але нічого не допомагало. Хтось порадив почати вживати буйволине молоко. Дружина спробувала пити, і ми побачили результат! Ось тоді я зрозумів, чим буду займатися далі», — розповідає Василь.

На початку ХХ століття буйвола можна було зустріти в господі кожного закарпатця, але у 30-х роках, за вказівкою комуністичної влади, їх почали знищувати, адже це тварини, які не пристосовувалися до умов новостворених колгоспів.
Згодом буйволів знову завезли до України, але прижилися вони лише на Закарпатті. Через це й дістали назву «Карпатські буйволи».
Карпатський буйвіл менш вибагливий до раціону кормів, ніж будь-яка молочна порода корів. Його задовольняє проста, багата на клітковину їжа. Але основа їхнього раціону — поживна екологічно чиста трава.

«Зараз в Україні є лише дві ферми з розведення буйволів — у мене і у Виноградові. Але там їх дуже багато, більше 100. А я буду мати восени лише 50, — зазначає Шимон. — Багато говорять про німця, який розводить їх, але у нього там вже їх не лишилося. Ось не так давно я купив у нього 12 буйволиць, по 6500 євро за кожну віддав».
Буйволиця за раз дає 3-5 літрів молока. Таке молоко не має запаху і дуже приємне на смак. Жирність буийволиного молока становить приблизно 8%. З огляду на тоий факт, що в молоці буйволиць немає казеїну, воно ще й легко засвоюється організмом.

Ціна такого молока — 100 грн/л. «У мене щодня на фермі черга за молоком. Люди приходять з літровими банками: хтось хоче вилікуватися від хвороби, комусь для імунітету, а комусь для дітей. Але я стараюся рівномірно розподілити молоко — всім хоча б по літру, щоб не з пустими руками додому йшли», — додає Шимон.
Туристам, окрім оглядової екскурсії до буйволів, пропонують ще й дегустацію молочної чи м’ясної продукції. Вартість кожної — 50 грн.

Сьогодні Василь дивиться у напрямку зеленого туризму — хоче зробити на території садиби дитячий табір «Маленький фермер», де будуть відпочивати та доглядати за тваринами діти, які залежні від гаджетів.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua

CraftUP Ukraine. Фіналісти захистили бізнес-проєкти та отримали гранти

На Житомирщині через посуху обміліла річка, яку використовують для зрошення полів

У Києві назвали найсильніші проєкти української хлібопекарської галузі

Артур Опаленик із Закарпаття близько семи років тому вирішив зайнятися виробництвом квасу. На сьогоднішній день його Bubble Art випускає квас, мохіто та лимонади, а сезонні обсяги сягають близько 100 тонн.

Крафтове виробництво «Сади Лонго Май», що на Закарпатті, займається переробкою яблук на сік, сидр та оцет. Плоди купують у місцевих жителів, а до збору залучають друзів і знайомих.

Крафтове виробництво «Сади Лонго Май», що на Закарпатті, виготовили близько 5 тис. пляшок сидру.

Восени на Закарпатті багато яблук. Іноді — занадто. Вони падають у траву та лежать під старими деревами. Зазвичай до 2000-х років ці яблука можна було здати й отримати досить непогані кошти. Проте 15-20 років тому люди не знали, що робити зі своїм урожаєм. Старі сади почали занепадати, місцеві мешканці не бачили сенсу в догляді за деревами, адже вони перестали приносити прибутки. Вкладена праця не виправдовувалася матеріально та емоційно.

ТОВ «Буффало Вілледж» планує отримати статус племрепродуктора за породами овець та кіз.

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Частиною плану з розвитку тваринницького напряму компанії «ТАС Агро» та впровадження нових практик у господарстві є утримання буйволів. Нещодавно ці тварини з'явилися на молочнотоварній фермі підрозділу «ТАС Агро Північ», що на Чернігівщині.

У селі Рудня на Чернігівщині працює одна з небагатьох буйволиних ферм України — «ТАСБІО». Вона розташована в межах Міжрічинського регіонального ландшафтного парку.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Ціле літо Вадим Жигун прожив у сільській хатині на Полтавщині та займався пізнанням травництва. Зранку йшов у поле та збирав трави, в обід розвішував їх під стріхою або на горищі, а ввечері — експериментував зі зборами та читав книги про лікарські трави.