Я пасічник у четвертому поколінні. Бажання розвиватись у цій сфері з’явилося після 16 років. Я зрозумів, що можна займатися улюбленою справою і заробляти кошти. Але для цього потрібно йти вперед за технологіями — відходити від ручної роботи до автоматизації. Зараз пасіка має 550 вуликів на рутівській системі. Наша ціль — збільшити її до тисячі бджолородин.
Медова спадщина Луганщини: як війна змінила долю пасічників
19 січня 2025, 06:28 243
Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.
Батько Олексія отримував до 120 кг меду з одного вулика за сезон, що є вражаючим показником навіть на міжнародному рівні. До прикладу, зараз з зимувалої міцної бджолосім’ї за сезон Олексій отримує 50 кг меду.
З початком воєнних дій росії проти України у 2014 році, Конюші були вимушені релокувати пасіку на Черкащину — вдалося вивезти 30 вуликів, які вже були побиті уламками від ракет, а також деякий інвентар.
Олексій Конюша, співвласника пасічного господарства «Конюшина»
Підприємець разом з дружиною Анастасією купував будинки в селах, де розміщував свої тачки. Поки що є три таких локації. Цех з переробки знаходиться в Каневі. Олексій зізнається, що така модель є затратною, в першу чергу в плані логістики. В ідеалі — вся інфраструктура має бути в одному місці (пасіка, зимівник, складські приміщення).
«Гадаю, що ми вже автоматизували господарство на 60%. Зробили це шляхом закупки необхідного інвентаря — стіл для відкачки та вантажівка для перевезення вуликів. Залишилося автоматизувати саму пасіку, роботу з бджолами», — розповідає в прямому ефірі в Instagram пасічник.
Олексій зазначає, що в цьому році був дуже гарний врожай меду з акації і найгірший за останні роки по соняшнику — через аномальну спеку культура медоносила лише 4 дні.
«Коли почалася повномасштабна війна, ми спробували частину своєї пасіки релокувати на Закарпаття. Забігаючи наперед скажу, що проєкт виявися провальним, оскільки в цьому регіоні інша специфіка бджільництва — всі орієнтовані на продаж бджіл. Меду на Закарпатті багато не збереш. Тому, якщо людина хоче займатися саме медом, потрібно обирати для цього відповідний регіон. У нашому Канівському районі теж не дуже медові місця, тому ми їздимо з бджолами збирати соняшник на Полтавщину», — розповідає пасічник.
Олексій Конюша зазначає, що на Луганщині можна було пасіку нікуди не возити і збирати мед стаціонарно у великих об’ємах. Але там не вдавалося отримати такого прозорого меду з акації, як у Каневі. Все через те, що у мед потрапляв чорноклен, який цвів перед акацією.
Пасічне господарство «Конюшина» минулого сезону викачало близько 20 т меду. Акацієвого, який є бестселером продажів, майже немає. А лісового — реалізували лише половину.
Олексій Конюша, співвласника пасічного господарства «Конюшина»
Зараз наші показники знизилися через те, що ми активно плануємо розширення. Для відбудови одного кілограма вощини бджолі потрібно витратити 6 кг меду. Відповідно, під час створення нових рамок відбувається втрата частини меду.
У господарства широка лінійка меду, крем-меду, меду з горішками. З новинок — мед і крем-мед у стіках.
«Ми першими запустили мед в стіках зі смаками — «малина» та «лимон-імбир». Чому його на ринку так мало? Бо немає обладнання, яке б таку консистенцію розфасувала», — додає Олексій.
Медову продукцію сім’ї можна придбати у «Сільпо» та «Делікаті», а також через Instagram сторінку. Також під «Сільпо» подружжя робить лімітовані меди з софори та фацелії, які збираються у заповідних зонах.
«Завдяки тому, що у нас з’явився станок для розфасовки і ми автоматизували цей процес, двоє людей можуть виконати роботу, яка вручну потребувала б зусиль двадцяти. Це суттєво спрощує виробництво і дає змогу заробляти. Мені пощастило, що моя дружина взяла на себе частину роботи, адже самостійно впоратися було б дуже складно. Усе, що ми зараз маємо, окрім нас із дружиною, забезпечують лише четверо працівників», — розповідає Олексій.
Попри успіх на новому місці, Олексій не полишає надії повернутися на Луганщину після завершення війни. Він вірить, що рідна земля з її унікальними умовами для бджільництва знову стане доступною.
Олексій Конюша, співвласника пасічного господарства «Конюшина»
Не вся Луганщина стерта з обличчя землі. Є місця, де не було бойових дій. До того ж, природа швидко бере своє. Зрозуміло, що якість меду покажуть дослідження, і потрібно буде робити відповідні сертифікати на наявність тих чи інших речовин. Власне, у нас вже є схожа історія з Чорнобилем.
Молодший брат засновника Олексія Руслан у 2014 році пішов добровольцем на війну, а у 2017 році під час виконання бойового завдання Руслан загинув. Олексій продовжує розвиває справу в пам’ять про свого брата.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua
