Молодь і традиції: чим цікавий молочний ринок Узбекистану

Експорт до Узбекистану ускладнюється, адже країна самостійно розвиває переробку та виробництво молока. Проте найбільша загроза для українських підприємств — це концентрація російського та білоруського бізнесів у цій країні, що з втратою ринку Сирії максимально концентруються на Узбекистані. 

Тому, на думку Олександра Сучка, українські підприємства будуть зменшувати постачання до Узбекистану.

«Білоруси і росіяни дуже сильно демпінгують на ринку Узбекистану. Це чітко видно на прикладі звичайного молока, яке Україна вже практично не експортує до цієї країни», — підсумував він.

Акцент на якості та власній ТМ

Ці невтішні прогнози поділяє і директор з експорту компанії КОМО Олексій Діхтеренко. 

«Російський та білоруський бізнеси наразі шукають альтернативи й нові ринки збуту, тож пильно дивляться саме на країни Середньої Азії, де в українських виробників завжди були сильні позиції», — додає він. 

Щоб бути присутнім на ринку Узбекистану, треба обов’язково мати  сертифікацію Халяль, оскільки це мусульманська країна з дедалі більшим орієнтиром на мусульманські цінності, зокрема у виборі продуктів харчування. 

«Потрібно зробити класний якісний продукт, що буде змагатися не ціною, адже тут конкуренти мають переваги, зокрема логістичні витрати, а саме якістю. По-друге, треба надати якісний сервіс і розвивати ефективну співпрацю з партнером, імпортером», — зазначає Олексій Діхтеренко. 

Крім того, обов'язково потрібно інвестувати у власний бренд, оскільки українські виробники були присутні в багатьох категоріях в Узбекистані, але фокус був суто на B2B ринку. Тоді за цінових конкурентних переваг Україна експортувала величезні обсяги до країн Середньої Азії. Коли ж кон'юнктура ринку змінилась, і з’явилися додаткові перешкоди, майже всі компанії вимушені були піти з ринку.

Імпортозалежність по «молочці»

Узбекистан — дуже молода країна, середній вік населення — 29 років. При цьому рівень урбанізації — всього 51%, що ускладнює дистрибуцію продуктів із коротким терміном придатності. 95% сповідують іслам, розповіла радниця директора ДП «Офіс з розвитку підприємництва та експорту» Ольга Гвоздьова.

В Узбекистані є стабільний дефіцит сировинного молока, тож загалом країна є імпортозалежною по молочній продукції. Найбільше зростання спостерігається в імпорті сирів. На другому місці — масло, далі йдуть молоко та вершки згущені, йогурт, кефір, молоко та вершки незгущені. Сироватка — на останньому місці, але загалом усі категорії продуктів активно зростають.

Серед постачальників домінують рф (молоко та вершки незгущені, йогурт, кефір, сири — 50% і більше) та білорусь (молоко та вершки згущені, сири). У списку імпортерів є також Казахстан, Іран, Киргизстан, Туреччина, Франція, Польща. 

«Світовий тренд на функціональні продукти поки не настільки поширений в Узбекистані, як в ОАЕ. Більше спостерігається фокус на традиційних продуктах», — пояснює експертка. 

Наступні п'ять років зростатиме споживання усіх категорій молочної продукції. На ринку масла домінують маргарин і спреди, але сегмент масла зростає, оскільки посилюється освітня комунікація брендів про важливість здорового харчування. 

Серед йогуртів найбільш динамічно зростає категорія питних.

«Йогурти займають нішу перекусів на ринку Узбекистану з фокусом на споживачів у містах. Місцеві виробники продовжують вдосконалювати технології ферментації, пастеризації, пакування, підвищують якість. Є тенденції до заміщення імпорту, хоча можливості доволі обмежені», — додає Ольга Гвоздьова. 

Серед сирів найбільше в Узбекистані споживають м'які як доступну альтернативу твердим, і подібна тенденція прогнозується на найближчі п'ять років. Тверді сири переважно імпортують. У місцевого населення зростає інтерес до таких сирів як моцарела, фета, бурата. 

Лідером на ринку молочних продуктів є локальна компанія BIO-SUT із розвиненою дистрибуцією. Інший місцевий виробник — Milk House із брендом MUSAFFO — посідає друге місце. Трійку лідерів доповнює Lactalis Central Asia. 

Доступ до ринку

Україна та Республіка Узбекистан підписали угоду про вільну торгівлю. Тому за наявності сертифікатів походження продукції мита не сплачуються. Узбекистан починає реформування своєї системи безпечності харчової продукції, і багато технічних регламентів скасовуються, замінюючись санітарними правилами. 

«Це так звані наші санітарні норми, від яких Україна поступово намагається йти в іншому напрямку. Але Узбекистан йде ось за такими нормами», — пояснює сертифікована консультантка з питань експорту до ЄС, технічного регулювання та доступу до закордонних ринків Галина Перепелиця.

Сертифікація Халяль відрізняється від стандартів Халяль інших країн. Крім того, додатково Узбекистан вводить національну систему екомаркування. 

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua