Амбіції Європи потребують українських ресурсів: чому Україна має стати партнером, а не постачальником сировини

Для реалізації кліматичних цілей Європі необхідні чотири базові елементи: достатня сировинна база, розвиток відновлюваної енергетики, сучасні промислові виробничі потужності та інвестиції у створення нових підприємств. Україна має потенціал зробити внесок у кожному з цих напрямів.

Наша країна володіє однією з найбільших аграрних ресурсних баз у Європі, значним потенціалом виробництва біомаси та наявними промисловими потужностями. Водночас післявоєнна відбудова відкриває унікальну можливість будувати сучасні підприємства біоекономіки фактично «з нуля», одразу використовуючи найновіші технології та європейські стандарти.

Протягом багатьох років Україну переважно розглядали як експортера сільськогосподарської сировини. Проте така модель вже не відповідає ні інтересам української економіки, ні довгостроковим потребам Європейського Союзу. Майбутнє полягає у створенні продукції з високою доданою вартістю та інтеграції України до європейських виробничих ланцюгів.

Саме тому Україну варто розглядати не як периферійного постачальника сировини, а як стратегічного партнера у формуванні майбутньої європейської біоекономіки.

Найкраще потенціал такої співпраці демонструє сектор біометану. Європейський Союз поставив за мету виробляти 35 млрд кубометрів біометану щорічно, однак наявні прогнози свідчать, що до 2030 року країни ЄС зможуть забезпечити лише близько 20 млрд кубометрів. Таким чином, дефіцит становитиме приблизно 15 млрд кубометрів на рік.

Водночас потенціал України оцінюється у 22,5 млрд кубометрів біометану щорічно, що перевищує прогнозований європейський дефіцит. Це означає, що українські виробники можуть стати важливою частиною європейської системи забезпечення відновлюваними газами, а реалізація такого потенціалу одночасно сприятиме енергетичній безпеці ЄС та економічному розвитку України.

Подібна логіка працює і в інших напрямах біоекономіки. Наш аналіз показує п'ять найбільш перспективних ланцюгів створення доданої вартості: 

• біометан та інші відновлювані гази; 
• біоетанол і передові біопалива; 
• циркулярне сільське господарство; 
• білкові інгредієнти; 
• біоматеріали.

Усі ці напрями мають спільну мету — перейти від експорту сировини до створення інтегрованих виробничих ланцюгів, які працюватимуть на європейський ринок. Саме тут поєднуються економічне зростання, сталий розвиток і зміцнення стратегічної автономії Європи.

Головний виклик – це не технології. Потенціал існує, необхідні технології також уже доступні, а попит на продукцію біоекономіки поступово формується. Проблема полягає в іншому – у рівні інтеграції між Україною та Європейським Союзом. Український бізнес досі стикається з низкою регуляторних та ринкових бар'єрів.

Серед ключових можна виділити: відсутність достатньої визначеності щодо правил торгівлі біометаном; обмежений доступ біоетанолу до європейського ринку; постійне оновлення вимог щодо сталості виробництва, які впливають на ланцюги доданої вартості у виробництві сої, бобових та іншої аграрної продукції.

Для розвитку спільної біоекономіки необхідні рішення щонайменше у трьох напрямах.

• Перший — регуляторна інтеграція. Українські виробники повинні працювати за зрозумілими правилами та мати повноцінний доступ до європейських ринків.
• Другий — довгострокова інвестиційна підтримка. Проєкти біоекономіки є капіталомісткими, тому потребують фінансування, гарантій та інструментів зниження інвестиційних ризиків.
• Третій — технологічне та промислове партнерство. Україні потрібен не лише капітал, а й доступ до сучасних технологій, експертизи та виробничої кооперації з європейськими компаніями.

Водночас найважливішою умовою для бізнесу залишається передбачуваність. Тому стабільний доступ до європейського ринку, зрозумілі правила торгівлі та довгострокові сигнали щодо попиту є критично необхідними для ухвалення інвестиційних рішень.

Україна має ресурси, виробничий потенціал і можливості для розвитку сучасної біоекономіки. Основні бар'єри сьогодні лежать не в технологічній площині, а у сфері регулювання, фінансування та інтеграції.

Європа вже сформувала амбітне бачення свого кліматично нейтрального майбутнього. Україна володіє значною частиною ресурсів, необхідних для реалізації цієї амбіції. Наше спільне завдання – поєднати європейські цілі з українським потенціалом і зробити Україну не периферійним постачальником сировини, а повноцінним учасником європейської біоекономіки майбутнього.

Олег Хоменко, генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»