Угода ЄС-МЕРКОСУР та агроторгівля України з ЄС: закон сполучених посудин

Для ЄС Угода з МЕРКОСУР мала б стати чільним торговельним проривом за останні 25 років. Саме стільки років тривали переговори над проєктом цієї угоди.

За даними МВФ, станом на кінець 2024 року, сукупний ВВП країн МЕРКОСУР становив $2,6 трлн при населенні 270 млн чол. Товарообіг між ЄС та МЕРКОСУР складав 111 млрд євро, демонструючи при цьому доволі збалансовані торговельні відносини: так експорт товарів з ЄС до МЕРКОСУР у 2024 році досяг 53 млрд євро, а імпорт з МЕРКОСУР до ЄС — 57 млрд євро (з незначним позитивним сальдо балансу поточних операцій на користь латиноамериканського блоку). Тому європейський бізнес, передусім індустрія, розглядали угоду з МЕРКОСУР як рідкісну можливість отримати доступ до одного з найбільших і наразі найбільш захищених ринків збуту. А в часи Трампа – як унікальний шанс диверсифікувати експортні потоки подалі від нині ненадійного американського ринку.

Експорт ЄС до МЕРКОСУР складається переважно з продукції з високою доданою вартістю:

• машини та обладнання (26,7%)
• фармацевтична продукція (11,8%)
• транспортні засоби та літаки (11,7%) забезпечували близько половини вартості всього експорту ЄС.

Водночас, переважну частку латиноамериканського експорту до ЄС становить необроблена сільськогосподарська продукція — ключовий вхідний ресурс для потужної агропереробної і харчової індустрії ЄС:

• олійні та білкові культури (43%)
• кава, чай, какао та прянощі (15%)
• фрукти й горіхи (8%)
• тоді як на яловичину та телятину припадала порівняно менша частка (6%).

Саме тому для впливового європейського фермерського лобі угода з МЕРКОСУР стала «Карфагеном, який потрібно знищити». Європейський фермерський сектор сьогодні – це переважно дрібні і середні власники (середній розмір європейської ферми - 15 га), для яких прямі європейські субсидії  можуть становити від 23% до 40% (особливо в східних державах ЄС) сукупних доходів. Незважаючи на ці приємні «бонуси», європейське фермерство скаржиться на «ідеальний шторм» високих цін на паливо і міндобрива, знижені світові ціни на ключові агросировинні товари, а також непідйомні вимоги європейського «зеленого законодавства», яке дісталося їм як регуляторна спадщина попереднього складу Європейської Комісії.

Цей складний емоційний фон європейського аграрного сектору стає родючим ґрунтом для  пошуку «зовнішніх ворогів», якими зручно малюють латиноамериканських експортерів. А принагідно – й українських. На превеликий жаль, за останні два роки кейс ЄС – МЕРКОСУР густою тінню нависав над діалогом між Києвом і Брюсселем про збереження вільного доступу для українського агроекспорту.  Провідна європейська асоціація фермерів СОРА СОGECA, відома своєю безкомпромісною опозицією будь-яким проявам лібералізму в агроторговельній політиці ЄС, винайшла емоційно привабливий, хоч і фактологічно сумнівний лозунг: кумулятивний ефект лібералізації агроімпорту в рамках домовленостей ЄС з МЕРКОСУР та Україною знищить європейських фермерів.

На жаль, європейські аграрні кола намагаються ігнорувати факти торговельної статистики. Так,  у 2023 році (пік лібералізації імпорту агропродукції з України до ЄС в рамках преференцій ЄС) обсяги імпорту тієї самої курятини з країн МЕРКОСУР (234 000 тонн) та України (175 000 тонн) становили загалом менше ніж 4% від всього споживання курятини в ЄС, у той час як сам ЄС був і залишається чистим експортером курятини у світі на рівні 2,2 млн тонн. Україну та МЕРКОСУР об’єднує також ще одна нещаслива обставина. Саме на прикладі угоди з МЕРКОСУР європейськими політиками та агролобістами була «випробувана» так звана доктрина «дзеркальних заходів» в агроторгівлі ЄС, згідно з якою доступ до європейського ринку для агропродукції від виробників з третіх країн має відкриватися лише тоді, коли такі виробники дотримуватимуться ідентичних європейським стандартів ведення сільського господарства, а саме, не використовувати заборонені в ЄС пестициди, брати на себе ті самі екологічні обмеження і норми, як і їхні європейські колеги тощо.

Наукова необґрунтованість такого підходу очевидна — агрономічні практики в ЄС, навіть застосування засобів захисту рослин, не може дублюватися в інших регіонах світу з відмінними кліматичними та природними особливостями. Крім цього, дискримінація між імпортними та вітчизняними товарами на підставі відмінних виробничих стандартів є грубим порушенням норм СОТ. Однак апробована в дебатах навколо МЕРКОСУР аргументація «дзеркальних заходів» вперше була втілена в життя у торговельних домовленостях Україна-ЄС у жовтні минулого року, коли Україна була змушена погодитися на прискорену імплементацію довгої низки норм ЄС у сфері використання засобів захисту рослин і благополуччя тварин як умову майбутнього оновлення тарифних квот на українську агропродукцію.

Більше того, саме на домовленостях ЄС з Україною та країнами МЕРКОСУР тестуються нові «рішення» щодо захисних торговельних заходів, які мають в оперативному режимі підвищувати тарифи та вводити нові квотні обмеження на імпорт за найменшого приводу «шкоди або загрози шкоди» європейським аграрним виробникам. Таким чином, у найближчі роки майбутнє агроторговельних відносин України та ЄС буде переплетене з майбутнім угоди ЄС-МЕРКОСУР, принаймні, саме у цьому напрямку будуть намагатися просувати свої наративи європейські фермерські асоціації.

Розрубати цей «Гордіїв вузол» нам вдасться лише за умови швидкого і вагомого прогресу передвступних переговорів, які позбавлятимуть наших опонентів ключового аргументу — невідповідності української агропродукції європейським нормам і стандартам. А згодом, коли українські фермери приєднаються до своїх європейських колег в асоціаціях у Брюсселі, можливо ми поглянемо на відносини ЄС-МЕРКОСУР зовсім іншими очима.

Назар Бобицький, керівник європейського офісу УКАБ