Проблема транзиту української агропродукції ховається не на поверхні політичних баталій, які відбуваються в Польщі, є предметом політичних дискусій в Угорщині та інших країн, які начебто страждають від надлишкового імпорту зерна. Вона полягає в тому, що адміністративні умови для належного безперешкодного транзиту українського зерна далекі від ідеалів.
Таку думку висловив експерт з торговельної політики ЄС Назар Бобицький під час дискусії «Торгівля між Україною та ЄС: виклики «привідкритого» ринку».
«Зокрема, можна виокремити два основні фактори. Насамперед не працює Конвенція про процедуру спільного транзиту, яка є частиною європейського законодавства, і Україна є членом конвенції. Однак на польсько-українському кордоні в порядку взаємодії між польсько-українською митними службами, в порядку обміну даними ця конвенція не працює, і це є величезною проблемою. І над цим передусім повинні працювати українська і польська митні служби під політичним тиском та керівництвом урядів обох країн», — вважає Назар Бобицький.
Він відзначив, що другим блоком питання є залізнична інфраструктура Польщі та інших сусідніх з Україною країн ЄС, яка не готова до масового навантаження та перевезення зернових транзитом до портів.
За словами експерта, в Польщі фермери мають надмірну політичну вагу, і, відповідно, польський уряд зайняв таку позицію та запропонував просте рішення, яке нібито дає ефективний результат — тимчасово заборонити імпорт, попри те, що є законодавство і договір ЄС про те, що існує спільний митний простір та ринок.
«Польська сторона через логіку виборчої кампанії не готова, як мінімум, до 15 жовтня відмовитися від зайнятої позиції. Що буде після формування нового коаліційного уряду Польщі за результатами виборів, наскільки ситуація нормалізується — важко сказати. Можливо, варто зайняти найбільш песимістичний варіант і виходити до того, що, на жаль, позиція Польщі стане жорсткішою, і нам потрібно шукати точки дотику в трикутнику ЄС-Польща-Україна», — зазначає Назар Бобицький.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua