Результати виборів до Європарламенту: чи зміниться політика ЄС, та як це може позначитися на Україні

17 червня 2024, 06:57 1299
Назар Бобицький

6-9 червня в країнах ЄС відбулися вибори до Європейського парламенту. У переважній більшості країн ці вибори відбувалися одночасно з національними та/або місцевими виборами, що лише посилювало їхнє значення у політиці окремих держав-членів.

Наприклад, поразка правлячої партії президента Франції Е. Макрона на цих виборах і перше місце французьких ультраправих М. ле Пен змусила французького лідера піти на відчайдушний політичний крок — достроково розпустити національний парламент, скликавши позачергові вибори. Під аналогічним політичним тиском опинилися німецькі соціал-демократи, показавши суттєво слабший результат, якщо порівнювати зі своїми старими суперниками — християн-демократами, не говорячи вже про ультраправу «Альтернативу для Німеччини». 

Підсумки виборів частково підтвердили очікування, не перевищивши їх. Так, наростили позиції ультраправа і правоконсервативна групи європейських партій — група «Європейська ідентичність і демократія» (ID) та «Європейські консерватори і реформатори» (ECR) відповідно завдяки успішним результатам своїх французьких, німецьких, італійських та польських членів.

Фракція європейських соціал-демократів не зазнала втрат.

Суттєво поступилися позиціями європейські ліберали, зокрема партія «Республіка на марші» Е. Макрона, яка здобула вдвічі менше мандатів, ніж їхні ультраправі суперники з табору М. ле Пен.

Значно втратили підтримку європейські зелені/екологічні партії.

У виграші виявилася правоцентристська «Європейська народна партія», яка підтримує чинну президентку Європейської комісії У. фон дер Ляйєн, її ядром є німецький Християнсько-демократичний союз (ХДС). 

Оцінюючи результати виборів до Європарламенту, потрібно розуміти його роль в досить складній системі інституцій Європейського Союзу, передусім існуючі повноваження в процесі ухвалення європейського законодавства та призначенні очільників європейських інституцій. Насамперед, Європейський парламент схвалює запропоновані Європейською радою (Самітом ЄС) кандидатури президента Європейської комісії та комісарів. Далі, поруч з Радою Міністрів ЄС (рівень держав-членів) Європейський парламент бере участь в розгляді та схваленні проєктів європейських законодавчих актів, які вносить Європейська комісія, схвалює проєкти міжнародних договорів, які укладає Європейська комісія від імені Європейського Союзу (сфери у винятковій компетенції ЄС), або від імені ЄС і його держав-членів (сфери у змішаній компетенції ЄС і держав-членів), зокрема такі виняткові за політичною значущістю і комплексністю міжнародні документи як угоди про асоціацію, договори і протоколи про приєднання нових держав-членів тощо. Європейський парламент також регулярно приймає політичні резолюції з актуальних питань політики ЄС і подій всередині Союзу чи за його межами, які не мають юридичної сили, але які беруть до уваги інституції ЄС і держави-члени. 

Тому саме в руслі цих повноважень і формується політика всередині Європейського парламенту, на неї орієнтуються європейські політичні сили, чиї кандидати балотуються до цього законодавчого органу ЄС.  

Новий склад Європарламенту буде змушений мати справу з безпрецедентними для історії ЄС геополітичними викликами. З кожним місяцем кривавої боротьби України за своє існування країни ЄС все більше усвідомлюють екзистенційну загрозу, яку становить для них російська агресія. Перспектива здобуття влади в США президентом Трампом кидає інший екзистенційний виклик країнам Європи, котрі одного дня можуть опинитися без такої звичної американської безпекової «парасольки». Безжалісне економічне суперництво китайських експортерів, підтримуване могутньою машиною китайських урядових субсидій, позбавляє європейські компанії конкурентних переваг навіть на власному, європейському ринку, починаючи з таких новітніх галузей як виробництво електрокарів. І над усім цим маячить найбільший виклик, з яким коли-небудь зустрічалося людство — катастрофічна зміна клімату.  

Уже зараз ми бачимо перші тривожні соціально-політичні наслідки цих викликів, з якими змушені мати справу європейські суспільства та політики. Наприклад, європейські фермери десятиріччями були захищені системою щедрих субсидій Спільної аграрної політики (САП). Ця система не сприяла зміцненню їхньої економічної життєстійкості. З початком війни рф проти України європейські аграрії зіткнулися з потрійним ударом нестабільних світових цін на продовольство, високих цін на енергоносії та міндобрива, а також агроімпорту та транзиту з України, позбавленого традиційних шляхів виходу на світові ринки.

Додайте до цього все більш наполегливі дискусії всередині ЄС про нагальну потребу реформувати САП, яка лежить важким тягарем на бюджетах ЄС і його держав-членів, оптимізувати доступ фермерів до субсидій та тісніше пов’язати їх із дотриманням фермерами кліматичних завдань. Тому протест європейських аграріїв проти цього валу змін та за збереження статусу-кво був неминучим. Україна стала лише «громовідводом» для політичних емоцій та зручною нагодою для національних урядів і фермерських асоціацій вимагати збереження існуючих або отримання нових бюджетних асигнувань. 

Фермерський протест також став ласим джерелом голосів виборців для ультраправих сил, що зробили боротьбу з Європейським зеленим курсом чільним пунктом своїх передвиборчих програм. Посилення присутності цих сил в Європарламенті — тривожний сигнал для українського агроекспорту до ЄС, а також для перспектив передвступних переговорів України. Наприклад, платою за підтримку агроторгівлі з Україною можуть стати вимоги подвоїти зусилля щодо впровадження жорстких європейських норм і вимог до екологічного господарювання на землі, враховуючи використання міндобрив, засобів захисту рослин та здоров’я тварин, запобігання вирубці лісів тощо (такі вимоги вже декілька років просуває Париж у діалозі щодо угоди про вільну торгівлю між ЄС та країнами латиноамериканського блоку МЕРКОСУР). Ці вимоги лише посилюватимуться в контексті передвступних переговорів ЄС з Україною, натомість все голосніше лунають незадоволені голоси про те, що Україна де-факто користується всіма благами доступу до європейського ринку (через тимчасове скасування тарифів і квот), уникаючи зобов’язань чинних членів. 

Наступні тижні до 16 липня — першої установчої сесії новообраного Європарламенту  стануть вирішальними, оскільки на цю дату очікується оголошення нової коаліції європейських партій, яка повинна мати більшість серед 720 місць законодавчого органу ЄС. Той, хто контролюватиме більшість голосів, впливатиме на призначення нового керівного складу Європейської комісії й вимагатиме за це вагомі політичні поступки, які далі мають трансформуватися в просування власних пріоритетів у проєктах європейських законодавчих актів від політики розширення до торгівлі, клімату чи підтримки аграрного сектору. 

Наразі розглядаються два основних сценарії: 

  1. збереження широкої центристської коаліції ЄНП, лібералів і соціал-демократів, в якій ЄНП відіграватиме ще більш виразну лідерську роль,
  2.  утворення правої коаліції ЄНП, лібералів та правоконсерваторів з ECR. 

В обох сценаріях політичний курс інституцій ЄС буде суттєво підкориговано в бік посилення обороноздатності своїх держав-членів, зміцнення стійкості економіки ЄС з огляду на конкуренцію з напливом китайських товарів, підготовки до наступної хвилі розширення. Ця корекція частково відбудеться за рахунок цілей і принципів Європейського зеленого курсу. Однак цілковитої відмови від нього не буде — занадто далеко Брюссель зайшов у своїх амбіціях стати першим кліматично нейтральним конкурентом, та й захист клімату можна зручно поєднувати із захистом власної промисловості чи агросектору від екологічно «нечистих» конкурентів.

Тому можна сміливо припустити, що за цих сценаріїв Україна і далі перебуватиме в фокусі уваги новообраних депутатів Європарламенту. Диявол ховатиметься в менш політично привабливих, часто технічних деталях на кшталт тарифів і квот, ветеринарних та фітосанітарних вимог. Щодо них депутати ще рішучіше відстоюватимуть інтереси своїх держав незалежно від своїх політичних уподобань, ба більше — звертатимуть на них підкреслену увагу, розігруючи популістичні лозунги і мотиви, які, власне, і допомогли їм бути обраними. Українському агросектору потрібно налаштовуватися на довгу, вперту і кропітку роботу щодо налагодження контактів з європейськими аграрними і харчовими асоціаціями в Брюсселі та країнах-членах, заохочувати і підтримувати контакти українських депутатів з їхніми європейськими колегами по лінії секторальних комітетів і готувати власне бачення та пропозиції для українських переговірників на передвступних перемовинах. 

Гра тільки починає набирати обертів, а її назва — європейська інтеграція України.   

Назар Бобицький, керівник європейського офісу УКАБ

Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.