Двовекторність на агрошляху незалежності: чому не вдалося пропетляти та яку обрати стратегію

Напередодні державного ювілею про помилки минулого та плани на майбутнє AgroPortal.ua поспілкувався з президентом асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алексом Ліссітсею.

На вашу думку, якої найбільшої помилки припустилася Україна в агросекторі за всі роки незалежності?

Алекс Ліссітса: Україна на початку незалежності обрала двовекторність — і не нашим, і не вашим. Хотіли пропетляти, чомусь думали, що можемо торгувати та співпрацювати і з рф, і з Західним світом. Ця помилка дорого коштувала країні й призвела до того, що ситуація виявилася набагато складнішою, ніж могли собі уявити 35 років тому: росіяни на нас напали, ми втратили ринки, гроші, щодня продовжуємо втрачати наших людей, інфраструктуру. Натомість надійне плече підставили країни Західної Європи, на які не надто Україна орієнтувалася. 

Думаю, що основне, що ми зараз маємо для себе зафіксувати, — Україна є частиною Західного світу, тому наша економічна, аграрно-політична, інша інтеграції мають рухатися в одному напрямку. Не може бути двох, трьох або більше векторів. Ми маємо повністю адаптуватися до умов життя в Європейському Союзі. Ця стратегічна мета повинна бути одна, і до неї ми маємо рухатися цілеспрямовано, виконуючи всі необхідні умови, які стоять перед новими членами європейської спільноти. 

Уже зараз фермери говорять про складний шлях адаптації до європейських вимог, зокрема в частині ЗЗР, благополуччя тварин тощо. Ситуація накладається на напругу з обмеженим експортом і низькими цінами на збіжжя. Є розмови, що певні компанії можуть і збанкрутувати. Чи є у нас вибір?

Алекс Ліссітса: У нас немає вибору. Так, очевидно, що буде дуже багато тих, хто програє саме в агросекторі. З іншого боку, ми з вами розуміємо, що ніхто не пропустить нас без виконання вимог, просто так: ні поляки, ні болгари, ні інші країни-члени ЄС. І в контексті євроінтеграції йдеться не про збереження того сільського господарства, яке в нас на сьогоднішній день є. Йдеться про виживання країни, виживання нації, адже саме Європейський Союз є найбільшим нашим донором під час війни.

Що треба робити аграріям уже сьогодні, щоби бути конкурентними і в європейській великій родині?

Алекс Ліссітса: Насамперед вивчити систему, яка працює в Європейському Союзі. У більшості випадків наші аграрії думають, що всі там отримують субсидії й усі щасливі. Це далеко не так. Йдеться про систему, яка працює в тваринництві щодо благополуччя тварин, про систему в рослинництві щодо використання зовсім інших діючих речовин, контролю сівозміни, врахування біорізноманітності, про систему щодо Спільної аграрної політики.

Ваші прогнози: коли Україна може таки стати повноправним членом Європейського Союзу?

Алекс Ліссітса: На це впливає два фактори: наша неготовність і великий опір багатьох країн Євросоюзу. Найімовірніше, одноетапного членства не буде. Втім, ми вже зараз плавно входимо в політичну систему Євросоюзу. Однак, оскільки бюджетування в ЄС відбувається раз на 7 років, то у наступний бюджет 2028 року ми, ймовірно, не увійдемо, а зайдемо з бюджету 2035 року, можливо, під інфраструктурні проєкти. Втім, не можна забувати, що, по суті, зараз Євросоюз нас і так фінансує, тому де-факто ми вже активно інтегруємося, адже для отримання коштів потрібно виконати низку вимог.

На вашу думку, чи погодиться ЄС на перехідний період після вступу? Вже не раз аграрні асоціації та учасники ринку озвучували, що необхідно 10 років. Чи почули європейці українців?

Алекс Ліссітса: В Україні, на жаль, на одного українця — три гетьмани. І це проблема. Адже позиції, які ми доносимо до Євросоюзу, часто різняться. Одну позицію доносить держава, багато асоціацій доносить свої позиції. Основне завдання для нас сьогодні — згуртуватися й доносити одну спільну позицію. У Брюсселі вже змирилися, що ми станемо членами Європейського Союзу. Зараз питання лише про умови і про часові межі. Для європейців, звичайно, виконання умов є основним критерієм.

Глобальним є і питання, що робити з величезним бюджетним навантаженням на випадок, якщо Україна вступить у 2034 чи 2035 роках. Поки що Євросоюз зі своїм бюджетом до цього не готовий. Або ж Україні треба буде відмовлятися від системи субсидіювання. Багато відкритих питань, до яких ми ще навіть не дійшли.

З огляду на складну ситуацію з портами, здорожчання МТР, зниження цін на зернові та інші проблеми, які загалом настрої на агроринку?

Алекс Ліссітса: Ситуація зараз, як на мене, набагато складніша, ніж 2022 року. Окрім того, що значну частину на момент повномасштабного вторгнення вже було експортовано, відкрилися і західні кордони, а ще була надія, що війна закінчиться через пів року, через 8 місяців, рік. На сьогодні розбита інфраструктура, багато проблем із залізницею, не вистачає локомотивів, багато вузлових станцій розбито. По суті, зона бойових дій змістилася на всю територію України.

Що необхідно зробити на рівні держави, щоб підтримати сектор?

Алекс Ліссітса: Через міжнародні організації тиснути на те, щоб було відновлено судноплавство, щоб ми могли використовувати наявні потужності та відправляти збіжжя й олію через порти. На початку розмови ми говорили, що двовекторність була однією з помилок агросектору.

Яку стратегію на майбутнє обрати аграрній Україні — вирощувати сировину чи все-таки йти у глибоку переробку? Адже бачимо, що потрібно зосереджуватися на чомусь одному.

Алекс Ліссітса: Дуже правильне запитання. Коли ми зайдемо в Євросоюз, де майже 500 млн споживачів високоякісної преміальної продукції, у нас є всі передумови та можливості забезпечити їх. Ми можемо побудувати багато заводів із глибокої переробки для європейського споживача. У нас є земельні ресурси для цього та відповідна законодавча база, регуляторна політика набагато зручніша в частині застосування роботів, штучного інтелекту, інших нововведень. Інноваційні підходи здешевлять виготовлення продукції.

Наші IT-спеціалісти на прикладі дронів уже показали всьому світу, наскільки правильно ми можемо зробити якісний продукт із нічого.

Стратегія має полягати у глибокій переробці. З допомогою новітніх технологій ми зможемо цю продукцію зробити якісною і конкурентоздатною не лише на європейському ринку, а й на світовому. Та для того, щоб вийти на світовий ринок із цією продукцією, нам потрібна позначка, що це зроблено за європейськими стандартами. І для цього у нас є всі передумови.

Дякую за розмову.

Алла Стрижеус, AgroPortal.ua