Українські аграрії стурбовані підвищенням акцизу на пальне та його впливом на собівартість аграрної продукції.
Збільшення оподаткування до 2028 року призведе до додаткових витрат для товаровиробників у розмірі понад 13 млрд грн щороку, тобто український агробізнес сплачуватиме в п'ять разів більше, ніж європейські підприємства, говориться у повідомленні Всеукраїнської аграрної ради.
Як зазначив заступник голови ВАР Денис Марчук, підвищення акцизу на пальне, як і будь-яких інших податків, завжди негативно відображається на собівартості продукції. Це підвищення пов'язане з процесом євроінтеграції України, в межах якого країна зобов’язана приймати директиви, що наближають її до європейського законодавства. Однак в акцизі на пальне існують важливі нюанси.
«У Європейському Союзі бізнеси, які не користуються дорогами загального значення, сплачують лише 50% встановленого акцизу. На жаль, в Україні аграрії вже сплачують значно більше, ніж їхні європейські колеги», — зазначив експерт.
За його словами, у країнах Східної Європи, таких як Литва, Латвія, Румунія, акциз складає не більше 60 євро на тисячу літрів, тоді як в Україні бізнес змушений платити 139 євро на тисячу літрів. Це робить українських аграріїв неконкурентними на ринку Європи.
Денис Марчук зазначив, що якщо до 2028 року акциз буде збільшено до 330 євро за тисячу літрів, то український бізнес сплачуватиме в 5 разів більше, ніж європейські підприємства.
ВАР уже висловила ініціативу щодо зменшення акцизу для тих, хто не користується дорогами загального користування. Відповідні правки до законопроєкту №11256-2, що пройшов перше читання, вже зареєстровані.
«Ми розуміємо, що кошти зараз потрібні для оборони, але вимагаємо, щоб після закінчення війни ставка акцизу не перевищувала 50%. Це допоможе бізнесу та товаровиробникам краще планувати свою діяльність», — додав заступник голови ВАР.
За його оцінками, з 2024 по 2028 рік підвищення акцизу призведе до додаткових витрат для товаровиробників у розмірі понад 13 млрд грн щороку. З 2025 року це навантаження складе понад 5,5 млрд грн.
Денис Марчук підкреслив, що аграрії, які працюють в умовах третього року війни та зазнали значних збитків, особливо у зерновій групі, не зможуть витримати таке підвищення витрат. Тому важливо прийняти правки до законопроєкту №11256-2, які забезпечать зменшення акцизу для аграрного бізнесу після закінчення війни.
«Обов’язково потрібно врахувати, що бізнес, який не користується дорогами державного значення, переважно аграрна техніка, не має платити більше 50% акцизу на пальне», — резюмував експерт.

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

День поля «POTATO UKRAINE — 2026»: на Волині показали 46 сортів картоплі

Вино, ефіроолійні рослини та локальні продукти: на Львівщині запрацювала нова агролокація

Дефіциту продуктів в Україні немає і не очікується, є проблеми з логістикою.

Частина українських аграріїв може свідомо відмовитися від збирання кукурудзи цього сезону через низькі закупівельні ціни, проблеми з експортом і надто високу вартість сушіння врожаю.

Аналітики підрахували, що на виробництво основних круп’яних культур (овес, гречка та просо), а також на паливо, добрива, насіння, оплату праці та послуг витрати складають менше 50%.

Українські аграрії цьогоріч зіткнулися з гострим дефіцитом обігових коштів через проблеми з морським експортом, низькі закупівельні ціни та накопичення перехідних залишків.

У Групі АГРОТРЕЙД підтверджують, що подорожчання пального вплине на рентабельність, адже під час формування бюджету закладалися зовсім інші ціни, і ніхто не міг передбачити такий розвиток подій.

Понад 85% дизельного пального в аграрному секторі використовується безпосередньо під час польових робіт, третина з них — під час жнив.

Вартість пального в Україні продовжує змінюватися: середня ціна дизеля наближається до позначки 90 грн/л.

Масове підвищення цін на АЗС відбулось сьогодні, 20 липня 2026 року. Подорожчання триватиме.

Українські агровиробники досі не отримали обіцяного механізму зменшення акцизного податку на пальне попри ухвалення законодавчих рішень.

Аграрії потребують напрацювання державних рішень, які дозволили б знизити виробничі витрати та підтримати конкурентоспроможність галузі.