Досвідом і працею. Перевершити основні лабораторні показники

З LNZ Group у мене особлива історія. Моя прабабуся з села Лип’янка, що знаходиться в Шполянському районі, де розташований Лебединський насіннєвий завод. Та територіально сюди, до коріння, я повернулася нещодавно та випадково. Як кажуть, від долі не втечеш (посміхається).

Пів року тому на одному з рекрутингових порталів я вподобала вакансію LNZ Group. Шість місяців тут пролетіли, як шість днів. А це, погодьтесь, вартує багато чого. Ми збільшили кількість аналізів до 17, в планах додати ще 8. Така динаміка мотивує і заряджає як мене особисто, так і нашу команду. Адже наші успіхи оцінили і в самій компанії. Ми стали окремим повноцінним підрозділом LNZ Group. Приємно чути від колег, що я є тим фактором, який їх стимулює краще працювати в команді, удосконалюватися. А мене в свою чергу надихає робота на результат.

У 2019 році лабораторія дослідила понад 2 тис. зразків, кожного з яких — по дві паралелі. Звісно, інколи доводиться затримуватись на роботі, щоб завершити аналіз, але результат надихає. До того ж маємо в лабораторії нові сучасні прилади та обладнання. Чекаємо на встановлення нового дороговартісного апарату — подвійного осмосу, оскільки в Шполянському районі дуже засолена вода, і дистилятор не справляється зі своїми функціями.

У найближчих планах компанії також акредитувати лабораторію. Це колосальна робота. Тож ми налаштовані на нові звершення. Впевнена в собі та своєму колективі — а це вже запорука успіху.
Загалом колектив компанії LNZ Group — велика дружна родина, і це не просто слова. Своїм піклуванням про співробітників компанія надає нам відчуття впевненості. Кожен із працівників має медичне страхування, в кінці року всі отримують премію залежно від результату, отриманого всією командою. Тому всі відділення зацікавлені працювати на спільний результат.

Окрім того, керівництво компанії завжди ставиться з розумінням до кожного працівника. Особисто мені пропонували службову квартиру в Шполі, але моя родина не хоче переїжджати, тому щодня на роботу їзджу з Черкас. Оскільки я за гороскопом Стрілець, то для мене це абсолютно не проблема. Натомість компанія мотивувала мене здати на водійські права, обіцяли дати службову машину. Жодного разу я не чула відмови в будь-чому.

Для мене принципова в людях чесність, не сприймаю лукавості. Добре відчуваю людську енергетику. 4 роки ходила на йогу, займалася медитацією, і ці навики мені допомагають з першого погляду визначити, яка людина. Кажуть, що завжди зустрічають людей за зовнішнім виглядом, але можна носити лахміття і бути гарною людиною, і навпаки — за дорогим одягом приховати підступність і нещирість.

Якщо говорити про роботу, то ціную цілеспрямованість, оскільки без цього не досягнеш нічого в житті. Якщо немає мети, і ти не бачиш кінцевого результату своєї роботи — нічого не вийде.

Сьогодні я задоволена своїм вибором у житті та результатом, який маю на сьогодні — де я знаходжусь, чим займаюсь, які люди мене оточують. Навіть якби мала можливість щось змінити у своєму житті, то лишила би все так, як є.

У дитинстві я була вожаком хлопчачої компанії, а моїми улюбленими іграшками були машинки та пістолети. Хоча з того часу маю мало спогадів, мабуть тому, що в мене було насправді щасливе дитинство. Кажуть, що гарні моменти менше запам’ятовуються, ніж погані.

Завжди відстоюю справедливість, навіть якщо це зашкодить мені. Пам’ятаю таку історію з дитинства: одного разу я почула, як один хлопчик ображав свою бабусю, і заступилася за неї. Ми саме гралися в лицарів, і хлопчик тримав у руках залізний щит. Він розсердився, вдарив мене і розсік лоб. Так я вперше постраждала за справедливість. Але той випадок тільки укріпив у мені бажання боротися та відстоювати її.

Ще зі школи відчувала, за покликанням душі я — хімік, тому так багато років не втрачаю зацікавленості до своєї професії. Пощастило, що під час навчання на хімічному факультеті Черкаського національного університету потрапила на курс, на якому впроваджували нову програму навчання, тож нам давали якісну базу. Ми були першопрохідцями, і саме на нашому курсі коригували навчальну програму. Мені викладачі першій давали виконувати всі лабораторні роботи, бо знали, що я буду скрупульозно та досконало все робити і не залишу дослідження, поки не отримаю результат.

Початком своєї аграрної кар’єри вважаю роботу на Черкаському тепличному комбінаті, де після закінчення університету спочатку працювала хіміком, а потім стала завідуючою біолабораторією, де вирощували триходормін — це грибок для обробітку огірків від борошнистої роси. Ця технологія тоді тільки з’явилася, і ми її запроваджували на виробництві.

Взагалі, щоб працювати в аграрній сфері, потрібно насамперед любити землю. Навіть зараз, проводячи аналізи, розумію, наскільки важлива моя робота, бо кожен рік рослини забирають з ґрунту мікроелементи, зменшуючи родючість. І якщо не вносити потрібну кількість елементів у ґрунт, не оновлювати його склад, то земля швидко вичерпає свої ресурси.

Та насправді я міцно пов’язана не лише з АПК, а й з усією країною. Мене дуже хвилює, що в нас відбувається, і якщо кожного з нас це хвилюватиме, ми разом можемо змінити країну на краще.