Не соняшником єдиним. Які культури перспективно вирощувати у 2026 році

За словами в.о. директора ДУ «Інститут зернових культур» НААН України Владислава Черчеля, сьогодні багато культур змінюють пояси вирощування. Наприклад, соняшник доволі непогано росте майже по всій Україні, хоча раніше ця культура була більш поширена на Запоріжжі, Дніпропетровщині. Проте масове вирощування соняшнику — це насправді біда для України.

Фахівець радить звернути увагу на досить непогані попередники, які потрібно впроваджувати і розвивати, наприклад, горох. Він за своїми властивостями наближається до чорного пару, після гороху будь-яка культура дасть значно кращий прибуток аграрію. Також непоганим попередником для пшениці, який останнім часом набирає популярності, є льон олійний.

Південь України настільки посушливий, що температура землі влітку сягає 40°С, і культури на полях просто горять. Тому аграріям варто пристосовуватися і думати, які технології будуть ефективними, аби працювати прибутково.

Посуха, яка спостерігається в Херсонській, Миколаївській, частково Одеській і Дніпропетровській областях, тримається другий рік поспіль, але поки що немає зрушень у питанні покращення водного забезпечення. Тож варто думати, що краще сіяти в цих регіонах. 

«Пізні культури — а саме кукурудза та соняшник, однозначно вже не підходять. Те, що 2025 року Дніпропетровська область посіяла рекордну кількість соняшнику — 866 тис. га, це ненормально. При цьому вони не отримали навіть 1 т/га врожаю. Сіяли, бо вважали соняшник прибутковою культурою, а ми застерігали ще у березні 2025 року, що коли Україна вийшла з зими, а в метровому шарі ґрунту було менше 160 мм вологи, варто забути про пізні ярі культури», — пояснює Владислав Черчель.

Фахівець радить цим регіонам зробити акцент на озимі зернові культури. Посіви ріпаку останнім часом зростають, це хороша культура, але водночас небезпечна. Ріпак сіють дуже рано, тоді, коли на півдні частіше немає вологи, а за таких умов урожаю не буде.

Структура виробництва сільгоспкультур суттєво не зміниться. Аби зміни відбулися, потрібно врахувати низку аспектів.

• Попит на зовнішньому та внутрішньому ринках, щоби фермер розумів, куди він продасть вирощене. Нішеві культури, наприклад, як правило, вирощуються під замовлення, інакше ніхто ризикувати не буде.
• Відсутність інтервалів у попиті. Кукурудзу, пшеницю, ячмінь та інші макрокультури можна продавати весь рік, а нішеві продаються або за договорами, або коли фермер потрапляє у «вікно можливостей».
• Сприятлива цінова кон'юнктура на продукцію. Коли фермери вирощують лише те, що добре продається.
• Наявність інфраструктури для доробки зерна. Коли виробник може не тільки експортувати свою продукцію, а і доробляти зерно для переробника.
• Зручність логістичних шляхів.
• Наявність переробних потужностей у країні. 
• Доступність посівного матеріалу, ЗЗР, добрив.
• Наявність техніки.
• Доступність технологій.
• Погодні умови, зміна клімату. 

За словами Владислава Черчеля, торік, незважаючи на те, що південь і схід країни засушило, врожай був непоганим. На заході та півночі результати були колосальні по кукурудзі, пшениці, деякі господарства вийшли з сезону із рекордними показниками, отримавши по 9-10 т/га озимої пшениці.

За даними досліджень ДУ «Інститут зернових культур», станом на 18 грудня 2025 року врожайність основних сільськогосподарських культур в Україні суттєво не відрізняється від показників минулих років: 

1. пшениця —  4,5 т/га, у 2023 році результат становив навіть більше — 4,6 т/га; 
2. ячмінь — 3,9 т/га проти 3,6 т/га у 2023 році;
3. кукурудза — 7 т/га, у 2023 році — 7,8 т/га;
4. соняшник, соя і ріпак дещо знизили врожайність, у 2025 році було 1,9 т/га, 2,3 т/га й 2,6 т/га відповідно проти 2,4 т/га, 2,5 т/га і 2,9 т/га у 2023 році.

Зростають і площі під льоном олійним. На думку фахівця, дана культура буде поширюватися, також збільшуватимуться посіви гірчиці.

Для того, щоб ці культури завоювали більшу нішу, необхідна розробка технологій, адже це старі культури, які необхідно вирощувати по-новому. По-друге, варто вивчити ринки попиту даної продукції.

«Льон олійний, наприклад, має хорошу ціну, і його непогано купує ЄС. Ціна може варіювати від 30 до 60 тис. грн/т, тобто це доволі цікава культура, крім того, її врожайність зростає. Горох у 2025 році продемонстрував майже однакову врожайність із 2023 роком — 2,4 т/га, майже 2,5 т/га відповідно. Я вважаю, що цю культуру варто поширювати. На сьогодні посіви гороху становлять приблизно 200 тис. га, але щонайменше 500 тис. га, а краще, щоб 1 млн га був засіяний в Україні горохом, особливо це добре для півдня», — зауважує Владислав Черчель.

Цукровий буряк у період війни став більш урожайним, ніж у 2021 році (54,4 т/га у 2025 році, 47,9 т/га у 2021 році), незважаючи на те, що в Україні значно знизилося його виробництво. Якщо раніше було до 1 млн га зайнято буряками, то зараз — 200-250 тис. га, але площі зосереджені переважно в зоні Лісостепу та на заході країни.

У своїх дослідженнях ННЦ «Інститут аграрної економіки» вивів дані, який прибуток мають фермер і великий підприємець з 1 ц пшениці, наприклад.

У фермерів прибуток складає приблизно 150 грн з 1 ц озимої, у агропідприємств — 90 грн, при цьому врожайність пшениці у фермера 30 ц/га, у підприємства — 50 ц/га. Таким чином прибуток з 1 га як у фермера, так і у підприємства однаковий, але рентабельність у фермера вища, оскільки він менше витрачає та може коригувати, де інвестувати більше, а де можна зекономити.

Торік кукурудза не стала найрентабельнішою культурою, оскільки практично всі посіви, де вродило, були з підвищеною вологістю — 35% і більше.

• За підсумками 2025 року найбільша врожайність кукурудзи спостерігалася на Хмельниччині — 10,5 т/га та Тернопільщині — 9,7 т/га. 
• Лідером за врожайністю соняшнику стала Хмельниччина — 3 т/га. 
• Сої найбільше зібрали у Львівській області — 3,1 т/га. 
• Найвища врожайність ріпаку була також на Львівщині — 3,5 т/га.

«За нашими розрахунками ми побачили, що до війни виручка від вирощування культур зростала, війна змінила ситуацію, і наразі поступово прибутки ростуть. Тобто фермерство — прибуткове, воно буде одним із основних важелів у формуванні економіки держави», — зазначає Дмитро Людвенко.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції малими фермерськими господарствами у 2024 році становив 1,263 млн грн, тоді як у 2021 році — 85,562 тис. грн.

Щодо структури чистого прибутку від реалізації продукції, то 2024 року фермери найбільше заробляли на:

1. соняшнику — 30,4%;
2. кукурудзі на зерно — 20,3%; 
3. сої — 15,8%; 
4. ячменю — 9,2%.

За словами Владислава Черчеля, соняшник дійсно відіграє ключову роль там, де можна отримати не менше 2-2,5 т/га. У інших випадках він не є достатньо прибутковим.

Де фермер дійсно може заробити хороші кошти — це в насінництві. Продавати насіння будь-якої культури вигідніше за зерно. Але вирощування рослин на насіння потребує спеціальних знань і технологій.

«Якщо говорити про вирощування соняшнику на зерно, то фермер може отримати 50-60 тис. грн/га, але якщо на цій самій площі він виростить насіння кукурудзи і отримає мінімум 120 п.о. (вартість 1 п.о. коливається від 1000 грн до 7000 грн), то навіть продаючи 1 п.о. за 2000 грн, можна заробити 240 тис. грн/га. Жодна культура не дає такого прибутку, якщо продавати її як товарне зерно», — пояснює Владислав Черчель.

Тому фермерам потрібно йти в насінництво, адже це додасть впевненості в завтрашньому дні та дозволить розвивати виробництво.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua