У Гімалаях картоплю ховають під землю на зиму — традиція зникає разом із місцевими сортами

Такі сховища допомагали вберегти врожай від морозів під час зими, коли снігопади відрізають населені пункти від зовнішнього світу, а температура опускається нижче -20°C. Тепер від цієї практики поступово відмовляються, і разом із нею можуть зникнути місцеві сорти картоплі та знання про їх вирощування.

Традиція збереглася в долині Гурез на півночі індійського Кашміру. Місцеві жителі називають такі сховища храв. У них закладають картоплю, ріпу й капусту, а частину бульб залишають для весняної посадки. Раніше майже кожна родина мала по три-чотири ями, проте тепер їх використовують лише окремі господарства. Через покращення доріг і виїзд молоді на навчання та роботу сім’ї дедалі частіше купують овочі на ринку.

Разом зі сховищами зникають і навички відбору картоплі для наступного сезону. Фермерка Хаджра Бегум навчилася від матері визначати, які бульби добре зберігатимуться і дадуть якісний посадковий матеріал. Тепер вона передає ці знання доньці, але не впевнена, що традиція переживе ще одне покоління. Для весняної посадки потрібно залишати лише здорову картоплю: одна пошкоджена бульба може поставити під загрозу врожай наступного року.

Картопля займає близько 45% оброблюваних земель долини Гурез, свідчить дослідження Національного бюро генетичних ресурсів рослин Індійської ради сільськогосподарських досліджень за 2019 рік. Водночас місцеві різновиди досі не задокументовані системно. Науковець Шейх М. Султан під час повторних досліджень уже не зміг знайти деякі сорти, які бачив раніше.

Він пов’язує це з переходом фермерів на комерційне насіння та скороченням традиційного вирощування. За словами науковця, місцеві сорти можуть мати цінні для селекції властивості — зокрема, стійкість до холоду, окремих шкідників і хвороб. Якщо їх перестануть вирощувати, ці характеристики можуть бути втрачені ще до того, як дослідники встигнуть їх вивчити.

Ситуацію ускладнюють кліматичні зміни: місцеві фермери відзначають менше снігу взимку, сухіші весни та дефіцит води. 70-річний фермер Абдул Джаббар Мапну згадує, що раніше кожна родина мала дві-три ями, кожна вміщувала близько 500 кг картоплі, а сніговий покрив узимку сягав приблизно 1,8 м. Тепер, за його словами, джерела пересихають, а виробництво картоплі скорочується.

Серед можливих способів збереження місцевих різновидів — їх ідентифікація, документування та просування через географічні зазначення, які підкреслюють походження й особливі властивості продукції. Однак для цього потрібно спершу зафіксувати сорти, що ще вирощуються, та зберегти досвід фермерів, поки він не зник разом із традиційними сховищами.

Джерело: The Guardian