Фокус на здоров'ї ґрунту, а не врожаях: чому фермери обирають технологію нульового обробітку

Останні роки демонструють різну ситуацію, погода змінюється, відповідно, і технології потрібні різні. Проте слід пам’ятати, що за класичного обробітку більше шкоди завдається екології, витрачається вп’ятеро більше дизпального (у собівартості продукції воно займає 5-10%), застосовуються плуги, культиватори, людський ресурс. Але є набагато легший шлях, наголошує аграрій, то чому би його не використовувати.

«Я вважаю, що за технологією No-Till майбутнє, але є певні нюанси. Працюючи 19 років, я зрозумів, що в Україні аграрії поділилися на «класиків» і «ноутільщиків». Перші кажуть, що нульовий обробіток не працює, інші вважають, якщо вже перейшли на No-Till, то повертатися назад не потрібно. Моє бачення посередині, як у Америці застосовують не чистий No-Till, а деколи ґрунту потрібно допомогти справитися з ущільненням. Усе залежить від ґрунту. Наприклад, у зоні Лісостепу чорнозем типовий найбільше підходить для технології No-Till, але на півдні є чорноземи звичайні, й там потрібно попрацювати», — зазначає Михайло Войтовик.

Економічну вигоду від ведення агробізнесу можна рахувати, коли співпадає три складники:

1. врожайність, 
2. високі ціни на зерно,
3. стабільність курсу долара.

Фермер повинен мати інтуїцію та передбачати ситуацію. Крім того, вигоду дає правильна технологія, завдяки якій можна значно зекономити на пальному та інших ресурсах.

У обробітку господарства 300 га землі, вирощують 4 традиційних культури: озиму пшеницю, соняшник, сою та кукурудзу. Цього сезону найбільша проблема з кукурудзою, адже вологи замало, культура сохне, пересихають і водойми, тому полив забезпечити складно. Крім того, цьогоріч проблемне питання постає з цінами на агропродукцію, але фермера це не лякає, важливо, аби працювали порти. Все збіжжя господарство продає на експорт.

2022 року в ТОВ «Мрія» вирішили впроваджувати елементи точного землеробства. Техніка рухається по GPS-навігації, відповідно, відбувається менше навантаження на ґрунт. Результати поки що фіксують незначні, але робота триває.

У питанні відновлення родючості ґрунтів Михайло Войтовик шукає відповіді не лише через нульовий обробіток, а і шляхом застосування біологічних препаратів і їх впливу на ґрунт.

Для того, щоб теорія здоров’я ґрунту працювала, потрібно виконати три умови:

1. Мікробіота в ґрунті повинна працювати.
2. Застосування продуктів життєдіяльності, які допомагають рослинам отримувати необхідне живлення.
3. Зменшення навантаження на ґрунт, аби його структура відновилася.

«Я прийшов до того, що для мене здоров’я ґрунту важливіше за врожаї. За 19 років роботи за технологією No-Till вдалося підвищити відсоток гумусу на полях до 1%. Це значний показник і найбільше досягнення нашого господарства. 1% гумусу — це додаткові 50 мм вологи на 1 га та 20 кг біологічного азоту. Таким чином використання добрив ми зменшили та отримуємо хороші результати врожайності», — зауважує аграрій.

Після озимої пшениці висіяли мікс із 9 покривних культур. Наприкінці серпня торік поле вже цвіло, а цього року через повітряну засуху ще навіть сходів не отримали. Покривні культури допомагають наситити ґрунт мікроорганізмами та поживними речовинами, що надалі позитивно впливатиме на культурні рослини. Висіяні покривні культури мають різний період дозрівання, вони виділяють у ґрунт ексудати, які живлять його, і він відновлюється. Деякі фермери всівають у кукурудзу чи інші культури додатково покривні культури — це робиться для того, щоби мікробіота ґрунту живилася і не «їла» гумус.

«Покривні культури — це один із стовпів технології No-Till: ґрунт має бути вкритий або рослинними рештками, або покривними культурами. Що більше біорізноманіття, то краще для ґрунту. Все це працює — точне землеробство, покривні культури, органічні рештки, і, якщо потрібно, вапнування з використанням органічних добрив. Це якраз той комплекс вимог, який включають карбонові сертифікати. Ми в цій програмі задіяні, наприкінці року маємо отримати кошти за три роки впровадження такої системи», — розповідає Михайло Войтовик.

В ідеальних умовах на 1 га може бути до 25 т мікроорганізмів, за класичного обробітку ґрунту їх формується всього 2-3 т/га, за No-Till — 12-13 т/га.

Технічний парк господарства «Мрія» може забезпечити тисячі гектарів. Завдяки тому, що техніка широкозахватна, за 3-5 днів справляються з усіма агроопераціями в полі.

«Чи доцільно з економічного погляду тримати в господарстві таке високовартісне обладнання? Я скажу, що так, адже якщо є ідея працювати екологічно, фермер зацікавлений у вирощуванні покривних культур, то такий агрегат варто мати. До того ж він дуже економічний, витрата пального становить приблизно 1,5 л/га. За класичної технології витрата пального складе 10-15 л/га як мінімум», — зазначає власник господарства.

Для того, аби боротися з надмірним ущільненням ґрунту, особливо за вирощування кукурудзи, у ТОВ «Мрія» придбали культиватор. Михайло Войтовик згадує: фермери-класики казали, що No-Till не працює, аграрій повертається до обробітку, але на той момент у господарстві склалася проблема, яка могла призвести до масової загибелі кукурудзи. Посушлива погода спричинила значне ущільнення ґрунту, рослини досягли 20 см у висоту і почали засихати через нестачу кисню, тому культиватор дав їм можливість вижити.

Усі культури сіють однією сівалкою американського виробництва. Озиму пшеницю, соняшник і сою висівають із міжряддям 35 см, кукурудзу — 70 см. Сівалка обладнана також бункерами для внесення рідких добрив, це рішення з заводу. До того ж її можна ще багато чим удосконалювати, але наразі в цьому потреби немає.

«Таку сівалку ми обрали тому, що нею можна сіяти культури за будь-якого обробітку ґрунту. Якщо не виходить за No-Till, можна виорати поле і сіяти, жодна інша сівалка не сіє за всіма можливими технологіями, як ця», — пояснює Михайло Войтовик.

Для внесення рідких добрив застосовують агрегат українського виробництва, секції від німецького виробника. Ширина захвату — 12 м, що дозволяє рухатися по одній колії. Рідкі добрива вносять на глибину 4-5 см у ґрунт. З огляду на ціну добрив і кліматичні умови такий підхід вважають правильним, адже потрібно, щоб добрива спрацювали та забезпечили результат. На озимій пшениці застосовують максимальну кількість потрібних добрив, на кукурудзі — 50%, а на соняшнику та сої взагалі не вносять мінеральні добрива, адже тут більше працює мікробіота ґрунту. На кукурудзі 2020 року проводили досліди: на половині поля внесли КАС, 200 л/га, на іншій половині не вносили, і так склалося, що там, де нічого не вносили, врожайність була навіть більшою на 0,5 т/га.

Жатка для збирання соняшнику має ширину захвату 11,5 м, обладнана спеціальним валом, який зрізає лише кошики. Крім того, виявилося, що за такої ширини захвату навантаження на комбайн знизилося, ще й витрата пального на 3 л менша.

Для господарства також дуже важливо підібрати саме ті гібриди, які добре проявлятимуть себе в конкретному регіоні, тому обов’язково закладають демоділянки з відомими виробниками насіння. Один із дослідів показав, що з 50 досліджуваних гібридів кукурудзи, без внесення добрив, 6 гібридів забезпечили 11 т/га. 

Урожайність озимої пшениці в зоні розташування господарства складає 4,5-5 т/га. Ріпак не сіють взагалі через нестачу вологи в ґрунті, а також через велике пестицидне навантаження (за сезон на ріпаку потрібно провести 7-8 обробок ЗЗР).

Пестицидів вносять менше, ніж за класичної технології, використовують малооб’ємне обприскування, води витрачають всього 50 л/га. Основний момент — це концентрація робочого розчину. Гліфосат, наприклад, застосовують лише в нормі 1,5 л/га перед посівом, тоді як класики виливають 3 л/га. Протягом 10 років не застосовують ґрунтові гербіциди, а 5 років поспіль не вносять інсектициди на культурах. Загалом, каже аграрій, досконалості немає меж, тому шукають шляхи й адаптуються до різних ситуацій.

Кукурудзу цього року посіяли у ФГ «Осінь» — це ще одне невелике підприємство Михайла Войтовика. Налічує всього 30 га і було першопрохідцем у впровадженні технології No-Till — тут не завдавали жодного механічного впливу на ґрунт протягом 19 років. Дане поле завжди виручало власника господарства, тут збирали найбільше соняшнику, понад 4 т/га, сої та кукурудзи. Згодом ФГ «Осінь» планують перевести повністю на органічне виробництво.

Раніше в господарстві працювала італійська сушарка на дизельному пальному, її потужностей вистачило б ще на десятки років. Але з огляду на екологічний аспект ведення господарства, вирішили перейти на альтернативну енергетику. Твердопаливний котел до старої італійської сушарки не підходив, адже продуктивність обладнання втрачається, тому вирішили замінити його. Обладнали сушарку українського виробництва, яка працює на деревній трісці. Потужність нового елеватора — 200 т кукурудзи на добу за вологості зерна 25%. Якщо вологість 18%, то продуктивність зростає до 300 т/добу. На елеваторі сушать переважно кукурудзу, іноді соняшник.

Сировину для сушіння зерна закуповують, а також виробляють самостійно після розчищення лісосмуг.

«Торік ми розчистили 2 км лісосмуги, таким чином палива нам вистачило, аби посушити весь урожай кукурудзи. Завдяки цьому ми вирішили дві проблеми: почистили лісосмугу та висушили кукурудзу, крім того, це дало нам можливість не залежати від енергоносіїв. Я порахував, що на все господарство витрачалося 6 кубів дизпального, а для того, щоби висушити кукурудзу з одного поля, потрібно 8 кубів, тому перехід на деревну тріску дозволяє нам значно економити», — розповідає Михайло Войтовик.

Тріска власного виробництва в шість разів дешевша, ніж дизельне пальне. Якщо купувати тріску, то виходить втричі дешевше, а якщо використовувати соняшникову пелету, то економія порівняно з дизелем удвічі. Витрата тріски в господарстві — 16 кубів на 100 т кукурудзи.

Поля ТОВ «Мрія» знаходяться у системі полезахисних лісових смуг, які здійснюють меліоративний вплив на сільськогосподарські угіддя. Зменшуючи швидкість вітру, лісові смуги суттєво поліпшують мікрокліматичні показники у зоні впливу (30 висот), а саме — підвищення вологості ґрунту на 15-25%, зменшення випаровування вологи на 10-15%, підвищення коефіцієнту транспірації культур. Запобігають вітровій ерозії ґрунтів, що в інтегральному плані підвищує врожайність сільськогосподарських культур на 10-25% порівняно з незахищеними територіями.

Такі лісові смуги закладалися ще за радянських часів, тоді використовувалися лише лісоутворювальні види дерев. Наразі науковці-агролісомеліоратори рекомендують впроваджувати європейський підхід, працюють над удосконаленням видового складу, здатного пом’якшувати кліматичні зміни та надавати різноманітні екосистемні послуги. До таких видів належать посухостійкі, швидкорослі, фруктові, медоносні й енергетичні види. 

«В Україні ще не впорядковане питання власності лісових смуг. Зараз більшість із них знаходиться в комунальній власності селищних рад, але вони можуть передавати їх на баланс або давати в оренду аграріям. Проте для того, щоб передати, потрібно провести складний бюрократичний процес, інвентаризацію дерев, аби мати паспорти та точні дані про ці об’єкти. Фермери можуть доглядати за лісосмугами, але зрізати дерева без спеціального дозволу не можна, адже за це передбачена кримінальна відповідальність», — зазначає Василь Юхновський.

Агролісівництво в Україні сьогодні юридично якісно не оформлене, тому науковці прагнуть доопрацювати з урядом, сільгоспвиробниками відповідні питання, щоби на майбутнє розробити дорожню карту, за якою можна рухатися, і щоби фермери могли розпоряджатися насадженнями, біля яких працюють.

«Не всі аграрії хочуть брати лісосмуги на баланс, адже це додаткова робота, відповідальність, за яку потрібно звітувати. Але багато фермерів розуміють роль цих лісосмуг, тому готові опікуватися ними. Для того, щоби провести рубку, потрібно мати дозвіл (лісорубочний квиток), який видають лісовпорядні та екологічні організації. Дерево, яке потрібно видалити з насадження (пошкоджене, сухостійне, фаутне) з товщиною стовбура більше 8 см на висоті грудей (1,3 м від землі), має обліковуватися. Такі дерева позначаються клеймом, після чого бригада лісорубів може їх видаляти. Дерева менше 8 см, а також кущі можна вирубувати без дозволів», — пояснює науковець.

У ТОВ «Мрія» отримують дозволи та власними силами розчищають лісосмугу. Отриману деревину переробляють на тріску, яку використовують під час сушіння зерна на елеваторі, чим економлять витрати на дизельне пальне та електроенергію.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua