Україна зменшує експорт до ЄС: куди пішла агропродукція

Про це розповіла голова комітету з європейської інтеграції асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Олександра Авраменко. 

За її даними, у січні – квітні 2026 року частка Туреччини та країн Близького Сходу і Північної Африки перевищила 35% українського агроекспорту.

Авраменко наголосила, що значення цього регіону для України продовжує зростати на тлі змін у глобальній торгівлі та поступового скорочення постачань окремих видів продукції на ринок Європейського Союзу. Особливо важливими для українських експортерів залишаються Єгипет, який є одним із ключових покупців української агропродукції в регіоні, а також Алжир, що нарощує імпорт зернових культур. Водночас Йорданія залишається перспективним ринком для олії та фасованої продукції.

Туреччина при цьому відіграє не лише роль ринку збуту, а й стає ключовим транзитним і переробним хабом для постачань української продукції до регіону Перської затоки, особливо в умовах блокади Ормузької протоки. Через Туреччину українська продукція може надходити до країн регіону альтернативними маршрутами, що додатково посилює її стратегічне значення для українського експорту.

Також експертка зазначила, що головним конкурентом України залишається росія, яка контролює близько половини ринку пшениці Північної Африки та має перевагу завдяки дешевшим енергоносіям і власному виробництву добрив. Також Україна конкурує з Аргентиною, США та Бразилією, які мають стабільні логістичні маршрути та сильні позиції на глобальному аграрному ринку.

Олександра Авраменко вважає, що у нинішніх умовах ключовою перевагою стає не лише ціна продукції, а й здатність гарантувати стабільну логістику, довгострокові контракти та безперебійність постачань. Саме ці фактори дедалі більше визначатимуть розподіл часток на світовому аграрному ринку.

За оцінками УКАБ, за сприятливого сценарію та відсутності суттєвого падіння врожайності Україна може зберегти агроекспорт на рівні близько $25 млрд завдяки переорієнтації постачань із ЄС на ринки третіх країн. Водночас у разі поглиблення дефіциту ресурсів та зростання виробничих витрат існують ризики скорочення як обсягів виробництва, так і експорту української агропродовольчої продукції.