Вологоощадні технології: як клімат робить те, що не змогли за багато років зробити науковці

Микола Биков: Цього року ми бачимо, що були досить екстремальні кліматичні умови. Чітко видно, що весна у нас холодна, може бути з недостатньою кількістю опадів. Друга половина сезону здебільшого характеризується сильною посухою. Тобто недостатньо опадів і висока температура — це вже типові класичні умови для більшої частини України.

Південь загалом за таких кліматичних умов може вирощувати лише озимі культури, оскільки у другій половині літа рослини в цьому регіоні просто горять. Це нові кліматичні реалії, які за прогнозами надалі лише погіршуватимуться. 

Наприклад, сільгоспвиробники дедалі більше сіють озимих, і хоч ріпак складна культура, але вона постійно в тренді. Аграрії з багатьох регіонів не можуть обійтися без озимого ріпаку, тому що мають лише весняну та зимову вологу. І ріпак потрапляє в це вікно з наявною вологістю. Це говорить про те, що ми повинні мати технологію, яка дозволяє: по-перше — швидко відсіятися, по-друге — посіятися максимально швидко від того моменту, як можна зайти в поле.

Якщо ми беремо класичну систему обробітку ґрунту, нам потрібно весною провести 2-4 механічні обробітки. Будь-який механічний обробіток призводить до втрати часу, вологи й організаційних складнощів, оскільки потрібно організувати і виконати три технологічні заходи одночасно. Це досить складно для господарства, адже потребує високого рівня організації та високого технічного забезпечення. І тут якраз актуальними будуть технології зі зменшеною кількістю обробітків ґрунту у весняний період, що дозволять, щойно прогрівся ґрунт, заходити в поле і сіяти.

Фермери починають розуміти, що потрібно змінювати технології, переходити на мінімальний обробіток ґрунту, який потребує одного передпосівного обробітку, який бажано провести одночасно з сівбою, щоб мінімізувати втрати вологи. Система No-till дозволяє провести сівбу без попереднього обробітку ґрунту, що допомагає скоротити втрати вологи та зменшити затрати. Сучасні кліматичні умови потребують від аграрія максимально швидко підготувати поле до посіву і провести його, дотримуючись агрономічних вимог. 

Які з названих технологій уже використовуються українськими аграріями, а на які потрібно звернути більше уваги?

Микола Биков: Сільгоспвиробники дуже часто відмовляються від полицевого обробітку ґрунту. Зернова група, яка займає найбільші площі в Україні, не потребує такого обробітку. Фермери, які вирощують озимі пшеницю, ячмінь, не проводять оранки. Також є технології, що дозволяють сіяти ріпак без оранки, і це вже роблять на півдні України. Центральні, західні та північні області теж рухаються до цих технологій.

Тому клімат робить те, що не змогли за багато років зробити науковці — переконати фермерів, що не потрібно інтенсивно обробляти ґрунт. Це не так пов'язано з ідеєю збереження ґрунтів, як із необхідністю збереження вологи та зменшення оперативних витрат.

Насправді, в Україні виникло таке цікаве рішення за останні 10 років, коли фермери не дотримуються якоїсь однієї технології. Тобто вони проводять різні системи обробітку ґрунту по полях сівозміни залежно від умов та вимог культури. Зараз у аграріїв уже немає бачення, що постійно треба робити оранку.

Чому? По-перше, зараз є досить хороші глибокорозпушувачі, які знімають плужну підошву або переущільнення ґрунту без обороту скиби. По-друге, у нас немає високої забур'яненості полів, адже цю проблему вирішує широкий набір гербіцидів.

Якщо раніше оранка під пшеницю була обов'язковою, то нині взагалі не потрібна. Використовується прямий посів, відбувається впровадження нульової технології на короткий період часу. 

Микола Косолап: Багато агровиробників почали переоцінювати роль і значення механічного обробітку ґрунту та рівня його впливу на урожайність культури. Якщо є ущільнення — планують або глибоке рихлення, або оранку. Оранка здебільшого використовується для заробляння рослинних решток, щоб вони не заважали роботі наступних знарядь і швидше розкладалися. Тобто немає зараз чітко однієї чи іншої технології. Зрозуміло, що коли ми здійснюємо навчальний процес зі студентами або початківцями-фермерами, необхідно чітко пояснити різницю і залежність між «технологією» і «системою землеробства» та їхні часові межі впливу на урожайність культури в конкретному році та довготривалий вплив на родючість ґрунту. Тому що існують неоднакові можливості комбінування різних систем обробітку по полях сівозміни в межах прийнятої системи землеробства в господарстві. 

Багато хто з фермерів переходить на мінімальний обробіток, оскільки він найбільш простий і передбачає роботу тільки з поверхневим шаром ґрунту. Але за потреби можна провести глибоке рихлення, наприклад, під цукровий буряк, кукурудзу чи інші культури, які потребують добре розпушеного ґрунту. 

Також впровадженню технологій сприяє наявність у господарстві сучасних сівалок, які, як трансформери, можна за потреби доукомплектувати різальними ножами, розгортачами рядка та багато чим іншим. Тобто сівалки, якщо є потреба, можуть виконувати часткову функцію механічного обробітку ґрунту.

Сьогодні у нас з'явилося багато комбінованих знарядь, що дозволяють провести кілька операцій за один прохід, наприклад, компактор. Цей агрегат не ідеальний з погляду ґрунтознавства і ґрунтоутворення, але з погляду підготовки поля за один прохід це дуже хороший агрегат, який дозволяє і підрізати, і подрібнити, і укоткувати. Тому багато аграріїв використовують такі знаряддя як універсальні для роботи з рослинними рештками та підготовки поля до посіву. 

Ми повинні розуміти, що, по суті, у нас немає ідеального знаряддя обробітку ґрунту. Якщо ми працюємо прямим посівом, імовірно, періодично у нас буде неприродне переущільнення, і потрібно буде проводити додаткові обробітки. 

Так само варто розуміти, що ми не зможемо створити ідеальні умови для проходження природного процесу ґрунтоутворення. Природа не дає 6 т/га пшениці, а дає лише 1 т/га, адже мета природи не дати високий урожай зерна, а максимально накопичити енергію сонця в органічній масі. Тож ми все одно порушуємо природний фактор. 

Аграрне виробництво — це насамперед бізнес. Тому стоїть завдання — максимально скоротити втрати, пристосуватися до змін клімату, сформувати інші підходи для отримання максимального прибутку. Особливістю землеробства є те, що метою повинен бути не максимальний прибуток сьогодні, а стабільний дохід щорічно за мінімального впливу на довкілля. Максимальні прибутки в землеробстві зазвичай призводять до погіршення стану довкілля, що сьогодні турбує все суспільство. Ми про це якраз поговоримо в нашому навчальному курсі «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації», де лектори піднімають питання відповідальності суспільства за збереження родючості ґрунтів, стале фермерство, технології, інновації та прибуток. 

Перейти на курс «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації»

Технології у рослинництві за сталого фермерства спрямовані на збереження ресурсів, захист довкілля та підвищення врожайності. Скільки часу необхідно аграрію, щоб досягти в цьому потрібного результату?

Микола Биков: На півдні економіка інновацій дозволяє фермеру бути екологічним. Наприклад, аграрій розуміє, що під час посухи в другій половині літа йому не треба використовувати фунгіциди. Тобто він проводить один або два фунгіцидних обробітки. Хоча в північних областях аграрії проводять їх більше. Є здоровий глузд, агрономічна практика та навчання. Використовуючи інновації й досягнення науки та виробництва, які є в інших галузях, ми починаємо зменшувати, наприклад, пестицидне навантаження. За правильної технології ми можемо використовувати мінімальні дози гербіцидів або змішувати два гербіциди, що унеможливлює формування резистентних видів. Тобто є агрономічна практика, є інновації. Хімічні компанії під тиском суспільства та політики стараються виводити нові діючі речовини або створювати комплексні препарати, більш безпечні для природи. 

Так само працюють виробники техніки, пропонуючи нові знаряддя, які більш продуктивні, що дозволяє зменшити затрати праці та коштів на одиницю виробленої продукції. 

Візьмемо різальний коток-подрібнювач, який мінімально порушує ґрунт, має високу продуктивність, має меншу вартість, ніж складні знаряддя обробітку, і за один прохід забезпечує підготовку до посіву. Це знаряддя не порушує нижній горизонт ґрунту. Тобто є рішення, є інновація, і є у виробництва велика в них потреба. Тому якщо фермер буде слідкувати за новими рішеннями, постійно навчатися, розширювати світогляд, він буде ефективним. Саме про це ми розповідаємо на навчальному курсі «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації».

Ознайомитись із навчальним курсом «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації»

Микола Косолап: Дуже часто більшість хоче почути прості універсальні рішення. Немає простих рішень, тому що кожне поле, навіть його частина, має свої особливості, які необхідно враховувати. Тобто для прийняття рішення потрібен аналіз проблеми в конкретних умовах, а за результатами аналізу — підбір оптимального в даних умовах рішення. Тож завжди треба шукати можливості. І ми проводили низку досліджень, бачили, що фермери, які постійно слідкують, вчаться, покращують технології, зрештою впроваджують свою особисту технологію. У нас є такий цікавий окремий модуль у навчальному курсі, де ми показуємо приклади багатьох фермерів. Тобто можна зайти і просто подивитися історії про впроваджені унікальні рішення. 

Якщо немає універсального рішення, яке би працювало скрізь, в усіх умовах і в усіх господарствах, чи можете тоді порадити аграріям, з чого починати зміни у виробництві, які перші кроки мають бути?

Микола Биков: У нас завжди є головний момент — фермер повинен забезпечити якісний посів і розвиток сільськогосподарської культури. Тобто всі процеси, які ми здійснюємо, вся робота спрямована навколо зернинки. Все починається від посіву, не від урожаю. Якість насіння та якість посіву — це перша точка, від якої ми повинні будувати технології.

Основою будь-яких рішень є моніторинг фактичного стану. Сьогодні в арсеналі фермера є досить великий набір технічних можливостей проведення моніторингу стану як ґрунту, так і культурних рослин. Треба лише грамотно їх використовувати. Наприклад, ви навчились користуватися пенетрометром і визначати, де є переущільнення ґрунту. Це дасть вам інформацію для розуміння, де потрібно робити глибоке рихлення, а де не потрібно. Використовуючи дрон для агроскаутингу, можна визначити, де більше забур'яненості, та зменшити кількість застосування пестицидів тощо.

Микола Косолап: Усі заклики до поліпшення технології вирощування, збереження родючості ґрунту й інші не будуть прийняті виробничниками, якщо вони не приносять прибутку. В найкоротшій формі економіка поля визначається трьома факторами: рівнем урожаю, закупівельною ціною і сумою витрат, яку поніс фермер. Якщо витрати великі, а урожайність низька, аграрій не отримає великого прибутку. Якщо урожайність висока і витрати великі, можна отримати прибуток за умови високої закупівельної ціни.

Тому фермеру потрібні мінімальні витрати, і вони повинні корелюватися з тим рівнем урожайності, яка може бути у конкретних кліматичних умовах. Від цієї урожайності варто будувати економіку.

Тобто аграрію потрібно чітко розуміти, навіщо і для чого він робить конкретну операцію. Чого він хоче досягнути? І чи ця операція не призведе до проблем? 

Усі операції повинні забезпечувати максимальне накопичення, збереження та раціональне використання вологи — основного обмежувального фактора в землеробстві. Якщо якась операція не дозволяє зберегти вологу, старайтеся її обійти. 

Чи покриває прибуток від збереження вологи витрати на перехід до технології No-till / Strip-till? 

Микола Биков: Це неправильний підхід. У нас немає іншого вибору, окрім як впроваджувати технології, які зберігають вологу. Водночас потрібно розуміти, що інвестиції в техніку не можуть гарантовано вирішити питання вологи. Ми розуміємо, що збереження вологи дасть урожай. Потім ми підбираємо ті рішення, які дозволяють досягти цієї мети.

Коли ви розмірковуєте, чи покриє це витрати, то давайте зауважимо, що раз на сім років техніку треба міняти. Якщо аграрій спланує зміну технології обробітку ґрунту, він може поступово міняти техніку за застосування обраної технології. 

Микола Косолап: Є компанії, які просто викидають обладнання та купують нове. Це завжди дорого, там завжди величезні інвестиційні затрати. Здебільшого це відбувається, коли компанія доходить до технологічного глухого кута. Були випадки, коли агрохолдинги звільняли головного агронома, команду технологів і повністю міняли підхід. Це означає, що ті технології чи їх технічне забезпечення не відповідали сучасним умовам, не було інновацій. Це японський принцип постійного покращення. Тобто інновацій не впроваджували, не отримали очікуваного прибутку, а потім одного разу рубають з плеча. 

У навчальному курсі «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації» ми пояснюємо, що потрібно знати основу, слухати, пройти не один навчальний курс. І вже сьогодні аграріям варто зрозуміти, що зміна клімату не дає вибору, і впровадження систем мінімального обробітку ґрунту стає обов’язковою технологією для фермерів, які прагнуть підвищити ефективність і стійкість агровиробництва.

Навчальна програма «Стале фермерство: технології, прибуток, інновації» доступна у відкритому доступі на платформі Prometheus та складається із 7 модулів і 24 відеолекцій. 

Для довідки: проєкт реалізовано в межах програми Столітнього партнерства Великої Британії та України (UK-Ukraine 100-Year Partnership) з метою розвитку спроможностей у сфері сталого сільського господарства за підтримки Департаменту з питань довкілля, продовольства та розвитку сільських територій Уряду Великої Британії (DEFRA). Курс є спільним напрацюванням Королівського аграрного університету (RAU, Велика Британія), Сумського національного аграрного університету (СНАУ, Україна) та Бернського університету прикладних наук (BFH, Швейцарія) у партнерстві з ГС «Зелені Агро Рішення» (Україна).

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua