Крафтовий сектор Житомирщини має не лише економічний, а й соціальний вимір
Харчовий крафт є одним із найбільш помітних напрямів локального виробництва Чернігівщини
01 червня 2026, 06:09 1542
Розвиток крафтового виробництва є пріоритетом Стратегії сталого розвитку Чернігівської області, закріпленим у системній роботі з підтримки місцевого підприємництва та просування регіонального продукту. Нещодавно Агенція регіонального розвитку випустила каталог крафтових виробників, до якого наразі увійшли 23 виробники Чернігівщини, які представляють різні напрями локального виробництва та засвідчують розмаїття регіонального продукту.
Видання стало якісним прикладом промоції локальних виробників, що посилює зацікавленість інших крафтярів області та стимулює їх долучатися до наступних етапів представлення ремісничого потенціалу Чернігівщини.
Про розвиток крафтового напряму, перспективність і можливості для виробників AgroPortal.ua у рамках освітньо-грантового проєкту CraftUP Ukraine поспілкувався з директоркою Агенції регіонального розвитку Чернігівської області Іриною Сімоновою.
На Чернігівщині створено каталог крафтових виробників. Якщо говорити загалом, розвиток крафтового напряму — стратегія області чи результат ініціативи від самих виробників?
Ірина Сімонова: Каталог крафтових виробників функціонує як інструмент реалізації пріоритету Стратегії сталого розвитку Чернігівської області — він формує інвестиційний профіль регіону, забезпечує його ідентифікацію через локальний продукт і створює інституційні передумови для розвитку міжсекторного партнерства. Крім того, спільнота крафтових виробників формує сталу харчову безпеку громад. Тому цей напрям є важливим з погляду саме соціально-економічного розвитку Чернігівщини.
Щодо створення відповідного каталогу, поділіться деталями, як відбирали виробників, чи самі виробники зацікавлені у подібному промо?
Ірина Сімонова: Виробників до каталогу залучали через пряму комунікацію, інформаційне поширення, співпрацю з органами місцевого самоврядування, а також за сприяння Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОВА. Саме громади та профільний департамент допомагали ідентифікувати локальні бренди, майстерні й підприємства, які працюють на місцях, розвивають мале виробництво та формують сучасну культуру регіонального продукту.
Зацікавленість з боку виробників є, адже для багатьох це можливість стати більш видимими, представити продукцію ширшій аудиторії та знайти нові канали співпраці. Водночас рівень залученості залишається різним: не всі виробники мають достатньо часу, ресурсів або досвіду для активної самопрезентації. Каталог передбачає подальше оновлення та розширення, щоб поступово представити ширший спектр локальних виробників Чернігівщини.
Чи є у вас статистика, скільки виробників харчових продуктів у Чернігівській області займаються крафтом, і який сегмент домінує?
Ірина Сімонова: Окремої повної статистики щодо кількості саме крафтових виробників харчових продуктів у Чернігівській області наразі немає, оскільки цей сегмент охоплює різні формати діяльності — фермерські господарства, сімейні виробництва, малі переробні ініціативи та локальні бренди. Крім того, відсутність чіткого нормативного визначення крафтового виробництва створює методологічну похибку в формуванні потенційних статистичних даних щодо цього сектору.
Водночас робота над каталогом, безпосередня комунікація з виробниками та результати проведеного нами дослідження «Роль жінок у розвитку та стійкому відновленні агропромислового комплексу Чернігівської області» підтверджують, що харчовий крафт є одним із найбільш помітних напрямів локального виробництва Чернігівщини. Найчастіше представлені мед і продукти бджільництва, фермерська молочна продукція, хліб і хлібобулочні вироби, пастила та інші натуральні продукти з доданою вартістю.
Чи можете ви навести приклади крафтових виробників або проєктів на Чернігівщині, розвиток яких став можливим завдяки підтримці Агенції регіонального розвитку? Які саме інструменти спрацювали в цих кейсах?
Ірина Сімонова: Практика агенції підтверджує, що найбільш результативною для крафтових виробників є комплексна модель підтримки, яка поєднує навчання, консультаційний супровід, грантову підтримку та промоцію.
Одним із ключових інструментів стала програма «ВПЛИВАЙ: ACCELERATOR», у межах якої учасники системно працювали над бізнес-моделями, позиціонуванням продукту, комунікацією бренду та підготовкою до ринку. Серед показових прикладів — майстерня Home of the Muse Оксани Курінської та виробництво обрядового хліба Ірини Дідовець.
Важливим складником підтримки стала участь майстринь у двох крафтових ярмарках, що дало можливість презентувати продукцію ширшій аудиторії, отримати зворотний зв’язок від споживачів і налагодити нові контакти. Окремим результатом консультаційного супроводу стало залучення 300 000 грн на створення та облаштування студії з розвитку палітурної справи Оксани Курінської.
Які інструменти фінансової підтримки крафтових виробників використовує область? Що працює найефективніше?
Ірина Сімонова: Фінансова підтримка крафтярів у нашій області переважно реалізується через доступ до грантових і проєктних можливостей. Агенція інформує виробників про актуальні програми, надає консультації з підготовки заявок, допомагає сформувати бюджет, обґрунтувати потреби та посилити бізнес-логіку проєкту.
Найефективнішою є підтримка, що поєднує інструмент фінансування з професійним супроводом: розвитком бізнес-моделі, модернізацією виробництва, покращенням паковання, маркетингу та виходом на нові канали збуту. Такий підхід створює для виробників основу для більш стійкого розвитку й підвищення конкурентоспроможності.
Які ключові виклики сьогодні стоять перед крафтярами Чернігівщини, зважаючи на те, що вони ведуть діяльність у прифронтовій області?
Ірина Сімонова: Прифронтовий статус області детермінує специфічні операційні обмеження: безпекові ризики, порушену логістику, зростання виробничих витрат і неможливість довгострокового стратегічного планування. Паралельно зберігаються структурні дефіцити — модернізація обладнання, сертифікація, вихід на стабільні канали збуту. За цих умов підтримка видимості локального продукту набуває не лише промоційного, а й прямого економічного значення.
Чого найбільше бракує крафтовому сектору на рівні державної політики?
Ірина Сімонова: Сектор потребує кількох системних рішень: пропорційного регуляторного середовища, інституційної підтримки кооперації, цілеспрямованої інтеграції крафту в державні програми економічного розвитку, туризму й експорту, а також політики доступу виробників до ресурсів громад.
Чинні вимоги до реєстрації та сертифікації часто є структурно непропорційними для малих виробників. Водночас на місцевому рівні важливими залишаються питання доступу до інфраструктури, приміщень, комунального майна та ресурсів спільного користування, зокрема земель під пасовища, що є критичними для окремих видів фермерського й крафтового виробництва.
Без таких змін сектор зі значним потенціалом доданої вартості, зайнятості та розвитку територій залишатиметься фрагментованим і недостатньо інтегрованим у політику регіонального та місцевого економічного розвитку.
Наскільки важливою є роль громад у розвитку крафту? Чи бачите ви крафтове виробництво як інструмент розвитку сільських територій і зайнятості населення?
Ірина Сімонова: Громада є інституційною основою розвитку крафтярів, адже саме на місцевому рівні формується доступ до інфраструктури, партнерств, подій, інформаційної підтримки та каналів збуту.
Крафтове виробництво, що спирається на місцеву сировину, традиції та людський капітал, є дієвим інструментом розвитку сільських територій. Воно підтримує самозайнятість, створює додану вартість на місцях, залучає до економічної активності жінок, молодь, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, а також допомагає зберігати локальну ідентичність в умовах воєнного часу.
Диференціація мікробізнесу формує гнучкість і стійкість громад, розширює джерела місцевих доходів і сприяє максимальному залученню населення до економічної активності.
З чого б ви порадили почати регіонам, які лише формують політику підтримки крафту? Які елементи досвіду Чернігівщини реально можуть бути відтворені в інших областях?
Ірина Сімонова: Першим кроком для інших регіонів має стати аналітичне картування крафтового потенціалу: ідентифікація виробників, оцінка сировинного, ремісничого й культурного потенціалу територій, діагностика реальних потреб малого бізнесу. Досвід Чернігівщини демонструє ефективність системної моделі, у якій каталог, навчальні програми, консультаційний і грантовий супровід, ярмарки та промоція функціонують як взаємопов'язані елементи єдиного механізму. Системність, а не сукупність розрізнених заходів, перетворює крафтовий сектор на повноцінний чинник регіонального економічного розвитку.
Дякую за розмову.
Зараз в Україні триває освітньо-грантовий проєкт CraftUP Ukraine організатором якого є онлайн-видання AgroPortal.ua за підтримки Уряду Королівства Нідерландів. Першим етапом проєкту став збір даних про крафтових виробників харчових продуктів та проведення дослідження ринку. Його мета — оцінити ключові проблеми й потреби малих виробників, бар’єри легалізації, а також доступ до ринків і фінансування. За результатами підготовлено аналітичний звіт у партнерстві з консалтинговою компанією Pro-Consulting.
На основі дослідження AgroPortal.ua сформував освітню програму для 40 відібраних учасників, яка розпочалася з 12 травня і буде тривати до липня 2026 року. Наступним етапом стане презентація бізнес-ідей найактивніших учасників перед Експертною радою.
За підсумками відбору найперспективніші проєкти отримають фінансування для масштабування виробництва, впровадження сертифікації або виходу на нові ринки. Загальний бюджет підтримки становить 20 тис. євро.
Людмила Лебідь, AgroPortal.ua
