Переробники в плюсі, аграрії в мінусі: яку ефективність показало експортне мито на сою та ріпак

Ціновий розрив і загальний ефект

З часу експортних обмежень розрив між експортними і внутрішніми цінами збільшився, навіть незважаючи на наявність пільг для безпосередніх виробників-аграріїв. Так, якщо до запровадження експортного мита різниця по сої та ріпаку складала близько 34 $/т, то після нововведення по сої відбувся ріст до близько 54 $/т, по ріпаку — ще більше.

Внутрішні ціни на сою зменшились на 9% в середньому, на ріпак — на 7%. Падіння трохи пом'якшила пільга для виробників, які експортують продукцію напряму, адже за попередніми розрахунками очікувалося 10%.

Також запровадження мит стимулювало експорт олії та шроту. По сої виробництво олії не збільшилось навіть цього року, проте зріс обсяг шроту. Однак це не дало більшої експортної виручки, адже ціни також змінилися, а ще на прибуток впливає обсяг урожаю.

За оцінками експерта, загальний скоригований грошовий ефект від запровадження мита виглядає так:

• агровиробники втрачають від 7,4 млрд грн до 8,4 млрд грн (без пільг втрати становили б 15,6 млрд грн);
• переробники виграють від 5,2 млрд грн до 6,3 млрд грн;
• надходження до держбюджету склали 2,174 млрд грн (замість очікуваних 10,2 млрд грн).

Де ми більше заробляємо

Олег Нів’євський також навів розрахунок потенційної доданої вартості від стимулювання переробки на основі тонни продукції.

• Якщо взяти до уваги експортні ціни, які були минулого сезону (2025/2026), і перекласти на оціночну виручку в еквіваленті переробленої продукції, тобто олії та шроту, то отримаємо 478,2 $/т сої та 577,2 $/т ріпаку.
• Якщо нічого не переробляти, а просто експортувати продукцію як сировину, то експорт у грошовому виразі склав би 390,8 $/т сої та 523,4 $/т ріпаку.

Різниця до витрат (маржа) становить 87,4 $/т для сої та 53,8 $/т для ріпаку. 

Якщо прийняти вартість переробки сировини 75 $/т, то умовна додана вартість від переробки сої зменшується до 12,4 $/т, а переробка ріпаку взагалі дає мінусовий результат — -21,2 $/т.

За таких умов, купуючи сировину на світовому ринку або просто на нормальному, не викривленому, переробники все одно можуть генерувати додану вартість. Тоді аргумент на користь запровадження експортного мита абсолютно нелогічний. Розвиток переробки вкрай важливий, але не методом експортних обмежень.

«Стимулювати переробку можна іншими шляхами, насамперед завдяки створенню привабливого інвестиційного клімату, а не за рахунок сільгоспвиробників. Через розрив між внутрішніми і зовнішніми цінами аграрії недоотримують виручку і в довгостроковій перспективі будуть реагувати площами», — пояснює економіст.

Експорт і логістичні виклики

За даними звітів митної служби, 30% усього експорту сировини (1 230 тис. т) відбулося зі стягуванням мита, а 70% (2 869 тис. т) — без мит (прямий експорт за пільгою).

«Тобто основний механізм під час запровадження експортного мита — це зменшення внутрішніх цін, відповідно, агровиробники від цього програють, а переробники купують дешевшу продукцію і виграють», — наголошує Олег Нів’євський.

До того ж багато олійних заводів мають власну сировину. Дізнатися, яку саме частку вони закуповують, важко, але якщо орієнтуватися на звіти основних переробників — це приблизно 75-90%. Що більше закуповується сировини на ринку, то більшими є втрати сільгоспвиробників.

«Внутрішні ціни зараз на рівні собівартості, аграрії від цього сильно потерпають. Програми кредитування «5-7-9%», закупівлі добрив на гектар діють точково — всі, хто мав до них доступ, уже ними користуються», — розповідає Олег Нів’євський.

Блокування експорту погіршує ситуацію, поглиблюючи дефіцит коштів: через альтернативні маршрути проходить близько 30 млн т проти планового експорту в 60 млн т, а додаткові логістичні витрати становлять близько 50 євро/т, що суттєво скорочує резерви на посівну, кредити та оренду землі.

Інші методі стимуляції переробки

Отже, наразі переробники виграють через нижчі ціни, тоді як агровиробники втрачають свій прибуток. Якщо мито продовжуватиме діяти, то площі під соєю та ріпаком і обсяг виробництва будуть меншими.

На думку експерта, варто скасувати експорте мито і застосовувати прямі інструменти підтримки: розбудовувати логістику, енергостійкість, спільну інфраструктуру, підвищувати стандарти якості та доступ до експортних ринків. 

Крім того, немає сенсу зараз пріоритизувати експорт олійних по відношенню до зернових.

«Олійні культури чи продукція переробки є дорожчими, відповідно, їхня здатність оплатити тариф більша. Додаткова пріоритизація буде для них лише додатковою субсидією. Треба, щоб ринок працював. Віддавати це на відкуп регулювання чи якоїсь комісії, яка буде вирішувати: «ці вагони з олією зараз їдуть, а зерно не їде» — неефективно», — підсумував Олег Нів’євський.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua