Агросектор на шляху до ЄС: практичні кроки адаптації українських фермерів
Агросектор на шляху до ЄС: дієві кроки адаптації до нових вимог
20 липня 2026, 06:30 594
Українські агровиробники — від великого до дрібного крафтового — дедалі більше уваги приділяють безпечності, простежуваності та відкритості виробництва. Ці принципи продиктовані не лише змінами у законодавчому полі на євроінтеграційному шляху, а й запитом від споживачів.
Покупці дедалі частіше запитують про походження сировини, способи її вирощування, умови виробництва та відповідність вимогам безпечності. І цей запит уже став одним із найсильніших стимулів для змін. І це ті ж самі принципи, на яких базуються європейські вимоги, тому виробники, які сьогодні інвестують у розвиток своїх господарств, фактично вже рухаються шляхом, необхідним і для майбутньої євроінтеграції, навіть якщо поки не ставлять собі за мету експорт, зазначає засновниця та керівниця сільськогосподарського дорадчого центру «Фермерська країна», фермерка СФГ «Поле щастя», співзасновниця та член правління сільськогосподарського кооперативу «Фермерська родина» Наталія Табінська.
Безумовно, для малого виробника це серйозний процес, який потребує часу та інвестицій. Але водночас в Україні досі існує певний міф, що європейські стандарти обов’язково означають дороге обладнання, надсучасні виробництва та масштабні реконструкції.
Наталія Табінська, засновниця та керівниця сільськогосподарського дорадчого центру «Фермерська країна», фермерка СФГ «Поле щастя», співзасновниця та член правління СК «Фермерська родина»
Маючи можливість відвідувати крафтові господарства в різних країнах Європи, бачу картину, що більшість із них не вирізняються високотехнологічними виробництвами. Їхня перевага у правильно організованих процесах, простежуваності продукції, дотриманні вимог безпечності та зрозумілій логіці виробництва.
Експертка наголошує, що адаптація не завжди означає будівництво нового виробництва. Дуже часто це питання грамотної організації процесів і поступового вдосконалення того, що вже є. І зміни мають місце — дедалі більше крафтових господарств офіційно реєструють свою діяльність, легалізують переробку, впроваджують документацію процесів і поступово приводять виробничі процеси у відповідність до сучасних вимог.
Однією зі складностей на цьому шляху є відсутність практичного супроводу виробників. Їм недостатньо ознайомитися з вимогами — набагато складніше зрозуміти, як адаптувати саме своє виробництво. Кожне господарство має особливості, тому однакові вимоги можуть реалізовуватися зовсім по-різному.
Саме тому, додає Наталія Табінська, виробникам сьогодні найбільше потрібна система практичного супроводу. Фахівці, які зможуть оцінити конкретне господарство, допомогти побудувати реалістичний план адаптації та запропонувати оптимальні рішення без зайвих витрат. Це дозволить зробити адаптацію доступнішою для малого виробника та уникнути поширеної помилки, коли європейські вимоги сприймаються як необхідність будувати дороге високотехнологічне підприємство.
Водночас, говорячи про євроінтеграційні вимоги для харчової галузі, у Хмельницькій макаронній фабриці (UKRPASTA) визнають, що головний виклик полягає не у самих стандартах — вони зрозумілі та передбачувані для виробника, який працює системно, а у високому рівні документального та процесного навантаження.
Вікторія Грек, директорка Хмельницької макаронної фабрики (UKRPASTA)
Важливо мати повний пакет внутрішньої документації і бути готовими в будь-який момент пройти перевірку або аудит. Саме тому прозорість і повна простежуваність формують не бар’єри входу, а базовий рівень роботи на міжнародному ринку.
За словами фахівчині, окрім глобальних стандартів, кожен локальний ринок усередині ЄС має свої специфічні вимоги. Це стосується як особливих регламентів щодо маркування та пакування продукції під конкретну країну, так і щоденних операційних викликів, тому виробник повинен миттєво адаптуватися до будь-яких змін у регламентах ЄС.
Для UKRPASTA євроінтеграція — не окремий етап, а стратегічний напрям розвитку, який визначили ще у 2019 році. За цей час тут модернізували виробництво, втілили систему управління якістю та безпечністю харчових продуктів, автоматизували низку процесів і впровадили міжнародну систему якості та безпечності продукції FSSC 22000, а також ISO 22000, ISO 9001 та Kosher.
Сертифікація дала підприємству можливість працювати з європейськими партнерами, виробляти продукцію під приватними торговими марками та впевненіше виходити на експортні ринки — на сьогодні понад 20% продукції компанія експортує до більш ніж 15 країн, зокрема ЄС.
«Для українського виробництва це важливий крок уперед: коли якість, безпечність і контроль процесів підтверджуються не лише досвідом підприємства, а й зрозумілими міжнародними стандартами. Саме в цьому і полягає практична євроінтеграція бізнесу», — наголошує Вікторія Грек.
Не стоять осторонь євроінтеграційних процесів і у галузі рослинництва. Менеджер з питань сталого розвитку «Контінентал Фармерз Груп» Денис Шофолов акцентує, що від того, в якому ланцюжку споживання компанії використовуватимуть сировину на європейському ринку (чи для виробництва біопалива, чи на корми, чи для харчової промисловості), залежить дотримання відповідних вимог підприємством.
Денис Шофолов, менеджер з питань сталого розвитку «Контінентал Фармерз Груп»
Ми повинні підтвердити, як ми виростили сировину, показати увесь процес простежуваності: від щорічного моніторингу, що на наших полях, які залучені в агровиробництво, не відбуваються зміни екосистеми, до якості зерна та його логістики до покупця.
Такі кроки спонукатимуть аграріїв до впровадження стабільного землеробства, біологічної різноманітності та збереження ґрунтів, додають у ГК «Вітагро», де вбачають у цих вимогах ЄС більше можливостей для країни.
Андрій Волошенюк, керівник науково-дослідного центру ГК «Вітагро»
Певні виробники застосовують ті інструменти, які не використовували раніше. Вони будуть спочатку моніторити ситуацію, а потім приймати рішення. До ґрунту ставитимуться більш ощадливо, паралельно з цим у нас з’явиться сільськогосподарське дорадництво.
Подібним шляхом йдуть господарства на Одещині — ТОВ «Місуріна+» та ТОВ «Саражинка». Співвласник підприємств, у обробітку яких 3200 га, Олександр Чумак каже, що наразі під євроінтеграційні вимоги нічого не робить, проте акцентується на практиках, необхідних у межах поточної діяльності: перейшли на систему нульового обробітку ґрунту (No-till), впроваджують регенеративні практики, розвивають власну зелену генерацію енергії та зменшили обсяг хімічних добрив.
Олександр Чумак, співвласник ТОВ «Місуріна+» та ТОВ «Саражинка»
Основний бар’єр на євроінтеграційному шляху — відсутність фінансових ресурсів і ефективних альтернатив наявним моделям, що може призвести до руйнування чинної прибуткової моделі агробізнесу в Україні та/або переведення її в розряд дотаційних.
Також серед викликів він називає відсутність фахівців для забезпечення виконання усіх вимог, війну та нестачу кадрів. Це все в комплексі, за словами фермера, може призвести до падіння ефективності та зростання собівартості виробництва.
Те, що аграрії півдня активно займаються впровадженням новітніх технологій, підтверджує і агроном, керівниця напряму мікродобрив alfa smart agro Тетяна Захарова.
Тетяна Захарова, агроном, керівниця напряму мікродобрив alfa smart agro
Аграрії півдня, окрім того, що борються з посухою, змінюють технологічні процеси, починають використовувати ті діючі речовини, які будуть дозволені в ЄС, і активно впроваджують класичне землеробство та сівозміну, таким чином зменшують використання ЗЗР.
Та попри активні зміни, аграріїв усе ж турбує можлива миттєва заборона значного переліку діючих речовин, які заборонені в ЄС. В аграрній компанії ІМК порахували, що перехід виробництва на норми ЄС обійдеться у $3 млн/рік.
Генеральний директор ІМК Олександр Вержиховський зазначає, що доведеться замінити щонайменше 10 пестицидів зі свого портфеля.
Олександр Вержиховський, генеральний директор ІМК
Якщо ми хочемо приєднатися до західного світу, ми повинні прийняти його закони, його принципи... Ми хотіли б, щоб наші європейські колеги-аграрії зрозуміли, що інтеграція має базуватися на взаємовигідному підході. Щоб ми всі мали вигоду.
Що ж стосується тваринництва, то ферми на старті закладають правильну генетику та максимально наближують підходи господарювання до європейських стандартів. Створення ферми Virtuoso by Lukachivka на Київщині, яке починалося зі 120 тварин, мало на меті саме такий підхід. За словами засновника ферми Олександра Лукача, одним із найбільших викликів стала необхідність пояснювати споживачам, чим козине молоко відрізняється від поширених уявлень про нього.
Олександр Лукач, засновник ферми Virtuoso by Lukachivka
Нам було важливо донести, що справжнє козине молоко не має різкого запаху чи специфічного смаку — навпаки, воно ніжне, солодке та делікатне. Водночас господарство довелося фактично будувати з нуля — від проєктування приміщень до запуску виробничих процесів.
На фермі одразу впровадили принципи HACCP — систему контролю якості та безпечності харчових продуктів, що на той момент для невеликого українського виробництва було досить новаторським підходом.
Сьогодні поголів’я налічує близько 200 кіз. Окрему увагу на фермі приділяють умовам утримання тварин та кормовій базі. Кози мають вільний випас на території понад 30 га, багато рухаються та живуть у комфортних умовах.
Як бачимо, досяжність більшості вимог ЄС і здатність українського агросектору адаптуватися до них — це вже реалії сьогодення. Звісно, це шлях, який неможливо пройти за один день, але хто вже почав змінюватися, у того більше шансів бути ефективним у майбутньому.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua
