Про це свідчать результати опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічною службою Центру Разумкова.
На питання, чи повинен власник землі мати право її продати, 50,4% опитаних відповіли, що повинен, 28,1% — ні, а 21,5% було важко відповісти.
Водночас серед тих, хто має землю, 56% переконані, що власник землі повинен мати право її продати, 33% дотримуються протилежної думки, а серед тих, хто землі не має, за право продажу виступають 46%, проти — 28%.
Серед жителів міста підтримують право власників землі на її продаж 51% (проти — 27%). Серед жителів сіл — відповідно, 46% і 35%. Регіонально найбільше підтримують право власника на продаж землі в Західному регіоні («за» — 62%, «проти» — 14%), найменше — на Донбасі («за» — 44%, «проти» — 43%).
33% опитаних переконані, що земля в принципі не може бути об»єктом купівлі-продажу, водночас лише 8% вважають, що земля повинна бути у вільному продажу, без будь-яких обмежень.
«Якщо порівняти з 2011 роком, то істотно зменшилася кількість тих, хто в принципі заперечував можливість продажу землі — з 51% до 33%. Решта 45% громадян припускають можливість продажу землі за певних умов: не продавати землю іноземцям (22%), ввести обмеження на величину площі, що продається одній людині чи одній фірмі (12%), законодавчо забезпечити гідну ціну, нижче за яку земля продаватися не може (11%)», — заявили автори дослідження.
Зазначається, що ставлення до зняття мораторію та перспективи продажу землі майже не залежить від того, мають громадяни землю чи ні.
Основні відмінності у ставленні до продажу землі мають регіональний характер: у Західному регіоні вважають, що земля не може бути об»єктом купівлі-продажу 21%, у Східному регіоні — 27%, у Центральному — 37%, а на Донбасі — 48% і у Південному регіоні — 50%.
Мають у власності земельний пай або землю 45% українців — це на 8% більше, ніж у 2011 році. При цьому в 35% ця власність офіційно оформлена, а у 10% — ні.
У селі мають у власності землю 70%, у місті — 44%. Найбільше мають паїв та земельних ділянок у власності в Центральному регіоні (50%) та на Заході (48%), найменше — на Півдні (37%) та на Донбасі (38%).
Серед тих, хто має пай або земельну ділянку, більшість (51%) здає в оренду: 40% — офіційно, а 11% — неофіційно. Ще 38% власників землі вирощують на ній продукти для потреб своєї сім»ї.
Ринковим фермерством, тобто, вирощуванням продуктів на продаж, займаються лише 10% власників землі. У 8,5% земля пустує і не обробляється.
У разі зняття мораторію 48% власників землі відповіли, що вони ніяких дій не робитимуть, лише 7% збираються продати землю або частину землі, а 4% — навпаки, докупити ще землі, 11% мають намір залишити землю в свого орендаря, а 2,5% — навпаки, орендаря змінити. Ще 26% не визначилися, чи робитимуть вони щось чи ні.
Серед тих, хто здає землю в оренду, 19% готові її продати, решта й далі здаватиме в оренду. Готові продати свою землю 19% тих, хто вирощує на землі продукти на продаж, а 14% збираються ще землі докупити.
Серед тих, чия земля пустує, лише 18% збираються її продати, а 61% — нічого не робитимуть.
Загальнонаціональне опитування було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 20 червня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Автономної Республіки Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

День поля «POTATO UKRAINE — 2026»: на Волині показали 46 сортів картоплі

Вино, ефіроолійні рослини та локальні продукти: на Львівщині запрацювала нова агролокація

На Одещині агровиробникам продемонстрували сучасні технології у зрошенні

За роки незалежності аграрний сектор України пройшов шлях від глибокої кризи 1990-х років до перетворення на глобального гравця на світових ринках та постачальника продовольства до сотень країн. Повномасштабна війна суттєво уповільнила розвиток галузі та принесла значні руйнування. Але, незважаючи на це, аграрний сектор залишається основою економіки України, забезпечує близько 9–12% ВВП і формує приблизно 60% загального товарного експорту, залишаючись головним джерелом надходження валюти.

Ринок сільськогосподарських земель в Україні довів свою ефективність, однак повномасштабна війна суттєво обмежила можливості використовувати землю як інструмент для залучення доступного фінансування.

Верховна Рада України ухвалила закон «Про державне регулювання органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» (№13204-1), який, зокрема, передбачає розширення використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) у земельних відносинах та на ринку зерна.

Скептичні очікування від земельної реформи не справдилися: український ґрунт не вивозять вагонами, а олігархи не скупили всі поля. Натомість ціни на землю зростають, а оренда стала більш прозорою, приносячи додаткові надходження до громад. Проте земельні паї досі важко використати як заставу.

Голова Фонду держмайна Дмитро Наталуха представив команді «Земельного банку» нового керівника — ним став Андрій Видиборець.

Кабінет Міністрів України усунув диспропорції, які призводили до заниження оцінки земельних ділянок і позбавляли місцеві бюджети додаткових надходжень.

У сфері оренди землі заміна сторони не є рідкістю. Право власності або оренди може перейти до іншої особи, і тоді виникає цілком практичне запитання: чи залишається договір чинним, чи потрібно укладати новий?

Оренда землі — одна з найпоширеніших форм користування землею в агросекторі. Але навіть досвідчені фермери чи власники паїв часто стикаються з питанням: що обов’язково має бути прописано в договорі, аби уникнути проблем у майбутньому?

Агросектор — це не лише про врожаї, а й про складну систему відносин між фермерами, орендодавцями, постачальниками, інвесторами та громадами. Конфлікти тут можуть стати серйозною загрозою: суперечки за землю, невиконані договори, проблеми з постачанням чи спільним використанням ресурсів. Судові процеси забирають час, гроші та довіру, а затримки можуть коштувати цілого сезону.