Китаю для відмови від імпорту американської сої необхідно буде диверсифікувати ланцюги постачання та інвестувати у внутрішнє виробництво.
Про це повідомляють аналітики ASAP Agri, коментуючи запровадження Китаєм мит на агропродукцію зі США.
Як зазначається, Китай протягом останніх чотирьох сезонів (2020/21–2023/24 МР) щорічно імпортував від 91 до 101 млн т сої. Упродовж цього періоду Бразилія залишалася основним постачальником, забезпечуючи понад 60% імпорту Китаю щороку. У 2023/24 МР експорт бразильської сої до Китаю сягнув рекордних 75,8 млн т.
«США залишаються другим за величиною постачальником сої до Китаю, хоча їхні обсяги поступово знижуються — з 38,1 млн т у 2020/21 МР до 19,3 млн т у 2023/24 МР. У 2024/25 МР станом на жовтень – лютий загальний імпорт сої до Китаю становив 48,2 млн т, з яких на американське походження припадає 18,4 млн т», — констатують фахівці, зазначаючи, що Аргентина постачає близько 3 млн т сої на рік, а інші постачальники (Уругвай, Канада та інші) додають ще близько 3 млн т.
Таким чином, Китаю тепер доведеться компенсувати близько 29 млн т сої, які надходять у середньому щороку зі США.
«Останніми сезонами частка Бразилії в імпорті сої до Китаю коливалася від 60% до майже 80%. Якщо країна й надалі збиратиме врожаї понад 150 млн т, її частка потенційно може зрости до 85%. Водночас можливості для подальшого збільшення постачань виглядають обмеженими.
Теоретично, за ідеальних умов — рекордного врожаю та повного спрямування експортних обсягів до Китаю — Бразилія могла б самостійно забезпечити потреби Китаю у сої. Але на практиці ймовірність такого сценарію дуже низька через глобальні зобов’язання Бразилії», — пояснюють аналітики.
Реалістичніше, на їхню думку, виглядає варіант, коли Бразилія постачатиме до Китаю 80–85 млн т сої — рівень, що відповідає нещодавній торговельній практиці та залишається досяжним за умови сприятливих урожаїв.
«До того ж поточного сезону Бразилія справді може закрити основні потреби Китаю, зважаючи на те, що той уже імпортував 18,4 млн т американської сої між вереснем і лютим — ще до загострення торговельної війни», — додають в ASAP Agri.
Як зауважують фахівці в сумі, Бразилія та Аргентина разом можуть постачати до 85–90 млн т, що покриє до 90% прогнозованих потреб Китаю в імпорті сої. Це залишить Китаю необхідність знайти додаткові 10 млн т від альтернативних постачальників, щоб повністю забезпечити свої потреби. У найкращому випадку Китай може отримати до 5 млн т сої від постачальників, окрім Бразилії та Аргентини. Це все одно залишиться дефіцит не менше 5 млн т, який або буде заповнений американською соєю, або вимагатиме скорочення споживання сої в Китаї — і, відповідно, імпорту.
«З початку торгової війни у 2018/19 роках Китай активізував зусилля з нарощування внутрішнього виробництва сої та зменшення залежності від імпорту. Виробництво збільшилося з 16 млн т до прогнозованих 20,7 млн т у 2024/25 — зростання на 30%. Проте споживання зросло ще швидше — з 102,6 млн т до 128,9 млн т, що утримує Китай суттєво залежним від імпорту.
Щоб скоротити дефіцит, Китай заохочує використання генетично модифікованої сої, ставлячи за мету знизити використання соєвого шроту в кормах до 13% і підтримуючи альтернативні білки, такі як мікробіологічні корми та харчові відходи», — підсумували в ASAP Agri.

Конкурентоспроможність, інновації та інвестиції: як бізнеси адаптуються до викликів

Від Дія.City до сучасного агровиробництва: технологічні виклики на TECHNOVATION

Гастровечір у Львові: від локального продукту до високої кухні

Ціни на основні сільгоспкультури цього сезону просіли. Пшениця, кукурудза та соняшник подешевшали вдвічі. Водночас витрати на виробництво нікуди не зникли. Тож навіть за непоганої врожайності економіка вирощування більшості культур для аграріїв не складається.

Запаси зернових і зернобобових культур в Україні станом на 1 жовтня поточного року становили 20,7 млн т, що на 6 млн т більше за показник на аналогічну дату роком раніше.

Експорт українського зерна через румунський порт Констанца у січні – вересні 2026 року склав 1,03 млн т, що утричі більше, ніж 321 тис. т, перевантажених за перші дев'ять місяців минулого року.

Ф'ючерси на пшеницю нівелювали премію за ризик у Чорноморському регіоні, яка сформувалася після того, як росія та Україна у липні посилили взаємні атаки.

Дослідники Корнельського університету (США) представили результати двох нових досліджень, присвячених випасу овець на сонячних електростанціях. Перше показало, що за щільності дві вівці на гектар чисельність корисних комах була на 38% вищою порівняно з ділянками, де траву скошували. Друге дослідження присвячене розробці інструменту, який допомагає фермерам ефективніше планувати випас та оцінювати його економічну вигоду.

Світові ціни на цукор майже на 15% вищі, ніж рік тому. Спека й посуха скорочують урожай цукрової тростини в Індії та Бразилії, а також цукрових буряків у Європі. Додатковим ризиком залишається Ель-Ніньйо, вплив якого на погодні умови може тривати й наступного року.

У США відновлюють вирощування старовинних сортів яблук, частина яких майже зникла з комерційних садів. Якщо на початку XX століття в країні було відомо близько 14 тис. сортів, вирощуваних протягом попереднього століття, то нині понад 60% виробництва припадає на п’ять різновидів: Gala, Red Delicious, Honeycrisp, Granny Smith і Fuji.

Президент США Дональд Трамп і керівник Китаю Сі Цзіньпін домовилися про зниження імпортних мит на товари загальною вартістю близько $60 млрд.

Агрономи випробовують вирощування китайського фініка, або унабі, у південній Румунії. За сприятливих умов зріле насадження може давати до 40 т плодів з гектара, а потенційну дохідність культури оцінюється у €100 тис. з гектара.