Міжнародний кадровий портал hh.ua провів дослідження всіх тонкощів обідньої перерви по-українськи.
Згідно з Кодексом законів про працю України працівникам повинні надавати перерву для відпочинку й обіду не більше двох годин на день. У цей час вони мають право залишати офіс і займатися своїми справами. Варто зазначити, що в законодавстві прописаний лише максимальний час, відведений на обідню перерву, і нічого не сказано про мінімальний тайм-аут. Тому на практиці його тривалість встановлюється правилами корпоративного розпорядку.
Українських офісних співробітників по праву можна вважати трудоголіками. Практично всім їм доводиться приділяти частину обідньої перерви вирішенню робочих питань. Для чверті опитаних це стало щоденною звичкою. 68% працюють замість обіду час від часу. І лише одному з чотирнадцяти вдається облишити всі справи й спокійно пообідати.

Причини, з яких «білі комірці» відмовляються від обіду, напряму пов’язані з навантаженням. Троє із п’яти не можуть відійти від робочого столу, оскільки є невідкладні справи. Дещо більше чверті не встигають виконати всі задачі до обіду й вимушені «підтягувати хвости». Кожен сьомий співробітник не може поїсти й відпочити через примхи керівництва. Приблизно один із двадцяти розподіляє свій робочий час так, щоб попрацювати в обід і піти додому раніше. І лише четверо зі ста «білих комірців» залишаються на робочому місці, бо не люблять обідати.
Вільний від роботи час «білі комірці» витрачають по-різному. Двоє із п’яти навіть під час обідньої перерви залишаються в офісі. А кожен шостий вважає за краще податися чимдалі від робочого місця. Дещо менше половини вибирають місце для відпочинку залежно від настрою.

Ті, в кого є бодай трохи часу, намагаються витратити його з максимальною користю. Четверо із п’яти обідають. Кожен другий ходить подихати свіжим повітрям. Третина спілкується з колегами або розмовляє по телефону з рідними. Майже чверть опитаних вирішують поточні побутові питання, а кожен шостий просто «висить» у соц. мережах. 14% встигають пробігтися крамницями. Кожен десятий зустрічається з друзями у кафе чи в парку. З керівництвом під час обідньої перерви бажають бачитися лише 5% опитаних. І лише двоє зі ста дбають про своє здоров’я — відвідують тренажерну залу.
А ось те, як харчуються офісні працівники, багато в чому залежить від умов, створених на робочому місці. Не останню роль відіграє сума, яку співробітник може витратити на обід, а також час, яким він може розпоряджатися. За даними опитування hh.ua, троє із п’яти «білих комірців» беруть готову їжу з дому. Цей варіант найбільш економний. Крім того, не доводиться сумніватися щодо якості приготовленої їжі. Кожен п’ятий ходить до їдальні, ресторану або кафе. Перевагою такого бізнес-ланчу є те, що співробітнику не треба брати з собою лотки й пакети. А мінус полягає в тому, що доводиться шукати заклад неподалік від офісу, де можна смачно й недорого пообідати. 13% опитаних не виробили постійну звичку, тому кожного разу обідають, як доведеться.
Менш популярне серед «білих комірців» замовлення обідів у офіс. Усього троє зі ста опитаних користуються послугами доставки. Ще менше їздять на обід додому або готують на корпоративній кухні. Варто зазначити, що 4% офісних працівників не обідають узагалі. А серед ТОП-менеджерів цей показник утричі вищий. Також керівники вищої ланки рідше, ніж інші, беруть їжу з дому й частіше замовляють обіди до офісу. Є і гендерні відмінності у звичках обідати на роботі. Жінки більшою мірою схильні готувати вдома, в той час як чоловіки віддають перевагу обідам у закладах громадського харчування.

*Дані були отримані в результаті опитування, проведеного Дослідницьким центром Міжнародного кадрового порталу hh.ua в серпні 2016 р. В опитуванні взяли участь 1050 респондентів.
AgroPortal.ua за матеріалами HeadHunter

Zinka. Побачити виробництво зсередини

Святослав Вакарчук заспівав для аграріїв в полі під час жнив

UCAB FOOTBALL CUP 2026. Літні ігри

Рівень голоду в світі у 2025 році знижувався третій рік поспіль. Водночас досягнути Цілі сталого розвитку ООН щодо ліквідації голоду до 2030 року за нинішніх темпів навряд чи вдасться.

Комунікаційна кампанія «Soul of Soil: страви з розмінованих полів» допомогла зібрати 120,4 тис. грн на підтримку гуманітарного розмінування через платформу UNITED24.

Під час збору врожаю агровиробники сконцентровані на головному: техніці в полі, робочих змінах працівників, поточних моментах, що потребують негайних рішень. У цей період одне з найпростіших, здавалося б, питань — «Як нагодувати команду?» — перетворюється на справжній виклик.

Соціальні мережі сьогодні — найбільш впливове джерело, яке вирішує, що буде купувати споживач. 72% покоління зумерів проводить час у соцмережах і саме там обирає, який продукт споживатиме.

Ресторанна індустрія за останні шість років дуже змінилася. Зима, що минула, лише оголила всі накопичені проблеми галузі. Водночас це не означає, що нові ресторани перестануть відкриватися. Бажання запускати власні заклади нікуди не зникло.
.png)
Війна суттєво змінила поведінку споживачів на ринку громадського харчування. Якщо раніше ключовими факторами були сервіс і впізнаваність бренду, то сьогодні дедалі більше значення має ціна. Про це розповів засновник «ЛА П’ЄЦ», а також «Піца Романа» та Pizza Hot Роман Боднар у подкасті «Що з економікою?» Центру економічної стратегії.

Експерти фуд-ринку відмічають, що дедалі більше споживачів бажають якісно і швидко харчуватися за межами дому. Збільшується кількість перекусів, різноманітність страв шалена, тому у споживача є можливість купити ці страви в супермаркеті. І це не лише заморожена продукція, а і вже приготована їжа.

У деяких містах Європи частка органічних продуктів у муніципальних освітніх закладах сягає 90%. Україна лише на шляху впровадження здорового харчування в школах, садочках і лікарнях. Пілотний проєкт «Покращення доступу до місцевих харчових продуктів» стартував торік у Львівській області. Одним із завдань ініціативи є ширше включення органічних та місцевих продуктів у колективне громадське харчування.

Ресторанний бізнес в Україні пройшов через справжнє випробування. Найскладніше вже, здається, позаду — ті, хто не витримав тиску, були змушені зачинити двері. Але водночас саме зараз ми бачимо перші ознаки відродження: бізнес починає підійматись із дна.

За спостереженнями працівників хлібозаводу ТОВ «МИЗА» (ТМ «Переяслав Хліб»), люди стали менше їсти хліба. Найбільше його споживають чоловіки, багато виробів доставляють ЗСУ, а на місцях, у селах і містечках України споживачів поменшало через війну.