«Початкову стратегію розробляла я особисто, спираючись на знання з університету (спеціальність — міжнародна економіка): країни з розвинутою глютен-фрі культурою та країни, де імпорт продуктів харчування займає високу частку. Також бралися до уваги сертифікаційні вимоги до продукції тих країн, куди б ми могли експортувати, маючи сертифікацію ISO2200, а також країни, в яких наша торгова марка буде захищена, та країни-учасники Мадридської угоди. Вийшла доволі цікава географія», — розповідає власниця компанії «Будьмо здорові» Руслана Римарська.
Однак, узявши участь у торгових місіях до деяких країн, що лежать у полі інтересу компанії, ми зрозуміли, що варто підтягнути свої знання саме у вибудовуванні стратегії, чи навіть тактики.
«Першими ми обрали для себе ринки, куди можемо «заходити» з власним брендом і де присутня культура глютен-фрі, але не вимагається сертифікація IFS/BRC. Наступними стали країни з високим рівнем глютен-фрі культури. Клієнтів шукаємо на виставках та у торгових місіях», — розповідає власниця бренду.
Перша міжнародна виставка, у якій компанія взяла участь, проходила в Об’єднаних Арабських Еміратах, — SIAL Middle East, там і знайшли перших клієнтів. Також продукт побував на виставці у Японії.
Окрім цього, брали участь у трьох торгових місіях, організованих Офісом з просування експорту: до Австрії, Великобританії та Німеччини, і збираються у четверту — в Ізраїль. Усі ці країни мають високий рівень глютен-фрі культури.
«Тішить, що зацікавленість у нашому продукті є, тобто ми в тренді. Однак до українського продукту є багато застережень та вимог. Однією з них є сертифікація IFS або BRC. У європейських країнах усе вирішується не дуже швидко, але саме під час цих місій я зрозуміла, що це можливо, і потрібно рухатися в цьому напрямку далі. Дуже приємно було почути від власника одного німецького ритейлу, що він готовий хоч завтра придбати палету, і їм дуже подобається наша упаковка. Тому тепер є розуміння, що нам потрібно шукати можливості пройти сертифікацію IFS», — розповідає Руслана Римарська.
За словами власниці компанії, в Україні підтримка малого та середнього бізнесу ще не працює так, як хотілося б.
«Наша компанія — це, по суті, стартап. І останні два роки для нас безумовно збиткові, бо навіть за наявності невеликих власних ресурсів на початку необхідні величезні витрати на обладнання, маркетинг, закупівлю сировини та матеріалів. А щоб у будь-якому банку отримати фінансування — потрібно надати фінансову звітність за шість минулих звітних періодів і — обов’язково — з позитивним результатом! Але тут можна знайти вихід — це порука», — зазначає Руслана Римарська.
Дуже великою підтримкою може стати безкоштовна участь у торгових місіях, де найскладніше — робота консультантів з пошуку потенційних партнерів та організації зустрічей — оплачується донорами.
«Є можливість отримати донорську підтримку для участі у міжнародних виставках. Також ми зареєструвалися в електронній базі європейських компаній (EEN), окрім розміщення портфоліо компанії зі своєю УТП, постійно моніторимо потенційних покупців, у яких є запит на фріфром-продукти», — розповідає Римарська.
Компанія у найближчий рік збирається вийти на ринки Ізраїлю, Польщі, Великобританії, Німеччини і Японії. Також у планах — залучати інвестиції у формувальне та пакувальне обладнання.
«Продукт має бути візуально красивим, мати адекватну ціну (не надто нижчу і не вищу за аналоги). Але, на жаль, не містити акценту, що його зроблено в Україні. Адже консервативні європейці поки що не мають довіри до української продукції», — резюмує Руслана Римарська.
AgroPortal.ua за матеріалами Mind.ua

В Україні представили колекційний альманах про український хліб

У НУБіП відкрили інноваційний навчальний центр HORSCH

Арпаджик із Криничного: як у селі зберігають традицію вирощування цибулі-сіянки

Останніми роками у вирощуванні мигдалю відбувається перехід від традиційного ручного обрізання до механічних технологій. Дедалі більше господарів сьогодні під час закладання саду відразу враховують факт механізації.

Минулого року Україна імпортувала понад 4 тис. т мигдалю, витративши на це 23 млн євро. Ці кошти могли б надходити місцевим виробникам, адже цей горіх можна успішно вирощувати в умовах українського клімату, особливо враховуючи державні програми на підтримку садівництва, що охоплюють 16 областей.

Українська крафтова кондитерська «Номер Дому» створила томатний шоколад.

За площами та обсягами вирощування волоського горіха у світі лідирує Китай, хоча більшість продукції споживається всередині країни. Далі йдуть США та Туреччина. Україна, за даними FAOSTAT, має відносно невеликі промислові площі.

У ніч на вівторок, 4 серпня, росіяни вдарили по складу виробника шоколаду Millennium у Дніпрі (ТОВ «Малбі Фудс»). Частину продукції було знищено.

Бренд «Жу-жу shop» із Чернігівської області випустив на ринок шоколадні огірки «Ніжинські».

Одна з найбільших торговельних мереж Іспанії Carrefour почала продавати українські продукти харчування.

Луганщина, за словами співвласника пасічного господарства «Конюшина» Олексія Конюши, була одним із провідних регіонів у галузі бджільництва в Україні. Це область із сприятливими природними умови для медозбору завдяки великій кількості медоносів.

Ціле літо Вадим Жигун прожив у сільській хатині на Полтавщині та займався пізнанням травництва. Зранку йшов у поле та збирав трави, в обід розвішував їх під стріхою або на горищі, а ввечері — експериментував зі зборами та читав книги про лікарські трави.