Марія Колесник

Висока ціна на продовольство у світі протягом останніх років спонукала аграріїв до збільшення обсягів виробництва. Надлишок пропозиції вже тисне на глобальний ринок.

Закриття країн-сусідів для вітчизняного зерна не можна пояснювати виключно політичними заграваннями урядів до майбутнього електорату. Є цілком об'єктивне підґрунтя, як-то: зміна кон’юнктури ринку, зниження цін на світових ринках, проблеми з якістю.

Більшість українських аграріїв, що традиційно робили ставку на озиму пшеницю, цьогоріч, схоже, вирішили її не сіяти.

Зупинка десяти малопотужних заводів на загальних обсягах виробництва цукру в Україні суттєво не позначиться.

Українські аграрії вимушені продавати озимий ячмінь за ціною, яка втричі нижча за понесені витрати на вирощування культури. Сьогодні у них скуповують зерно по 1,5 тис. грн, хоча ячмінь з країн Причорномор’я (FOB порти Чорного моря) розпочав новий сезон із цінового діапазону 335-340 $/т.

Сьогодні в Україні вкрай складно оцінити посіви озимини та спрогнозувати потенційний врожай. З одного боку, сівба відбувалась восени і відповідно на всій території України, з іншого — частина площ потрапила в зону бойових дій, а на решті важко спрогнозувати дотримання необхідних технологій.

З початку вторгнення росії в Україну на світових зернових ринках ростуть ціни, і підстав для цього достатньо. Війна не дозволить провести посівну в Україні в повному обcязі, експорт практично зупинено, а чорноморські порти закриті. Головними тригерами ринків стали питання — коли припиниться війна і як швидко Україна відновить експорт.