Закриття країн-сусідів для вітчизняного зерна не можна пояснювати виключно політичними заграваннями урядів до майбутнього електорату. Є цілком об'єктивне підґрунтя, як-то: зміна кон’юнктури ринку, зниження цін на світових ринках, проблеми з якістю.
Про це AgroPortal.ua розповіла аналітик, експерт аграрного ринку Марія Колесник.
За її словами, в першу чергу змінилася кон’юнктура ринку: війна вплинула на старих гравців, з’явилися й нові, не завжди «чисті» трейдери, які не завжди чітко дотримувалися правил, і це викликало проблеми з якістю.
Крім того, якраз у цей період просіли ціни на світових ринках, що додатково тиснуло на європейських фермерів. Отже, надлишок пропозиції з України ще більше погіршив ситуацію. А далі спрацювало політичне замовлення, і не виключено, що з боку росії, яка постійно займається підбурюванням, використовуючи механізми проплати певних політичних партій, зокрема проросійських, які починають провокувати збурення.
«Це не уряди країн взяли і заборонили українське зерно. До того ж, вибори не відбуваються прямо зараз, щоб вигадувати якісь схеми. Просто вони були змушені відповідати на заворушення серед місцевих аграріїв. Це вимушений крок», — пояснила Марія Колесник.
Учасники ринку, зокрема трейдери, наголошують, що про істинні причини заборони українського імпорту можна лише здогадуватися. Але все-таки першопричиною вони вважають передвиборчу політику європейських країн.
Коли діяла повна заборона на ввезення продукції, це позначилося доволі негативно, експорт кардинально впав. Зараз же, коли дозволений транзит, і заборона стосується лише реалізації на території саме країн, які межують з нашою, наслідки будуть не настільки негативними.
Звісно, це неприємно. Будь-які обмеження, особливо на тлі зупинки портів, мають негативні наслідки. Проте зараз уже кінець старого сезону, і заборона фактично діятиме до старту нового. Тобто це короткий проміжок часу.
До того ж, ситуація із забороною на пшеницю, соняшник, кукурудзу і ріпак не настільки критична, адже Україна ніколи не постачала пшеницю чи кукурудзу до Польщі. Ріпак завжди йшов у Європу на біодизель, втім, на сьогодні основні обсяги вже реалізовані. До війни цю культуру реалізовували протягом 3-4 місяців сезону. Зараз це складніше, але з ріпаком особливих проблем немає.
Усі ризики трейдери будуть намагатися перекладати на виробника, визначаючи нижчі закупівельні ціни.
«У фермерів мало шансів відреагувати на ситуацію. Навіть якщо вони ще не всі площі посіяли, здебільшого через складні погодні умови, то все одно посівний матеріал уже закуплений. Останніми роками, враховуючи зміну клімату, до середини травня практично все було засіяне», — зазначає Марія Колесник.
Втім, це ще не означає, що фермери неодмінно понесуть збитки.
Ми не знаємо, що буде наступного сезону. Це зараз збитки можуть бути у тих, хто не продав залишки старого врожаю, хто планував збувати його наприкінці сезону, очікуючи піку ціни. Більшість же зерна вже має бути на складах трейдерів. Якщо ж хтось із фермерів й досі тримає власне зерно, то це мало бути свідомим рішенням. Будь-який ризик має свою ціну. Якщо ви сподівались на цінове зростання та намагались притримати зерно до пікових цін, повинні були розуміти, що також існує висока ймовірність настання цінових гойдалок, які завжди характерні для цього часового періоду. Інколи вони пов’язані з погодою, а інколи і з політичними чинниками. Хто не хотів ризикувати, певно, мав би реалізувати весь свій попередній врожай раніше. Також варто розуміти, що зараз складні часи, які підвищують звичайні ризики, і керуватися виключно підходами мирного періоду, напевно, не варто.
На найближчий період Марія Колесник прогнозує стабільні закупівельні ціни всередині країни. Надалі все залежатиме від погоди, а також від старту сезону, адже на початку жнив ціни здебільшого просідають.
Вона не виключає, що ризик продовження заборони на імпорт агропродукції до окемих країн ЄС є. Втім, багато чого залежить від того, як пройдуть перемовини, які гарантії щодо якості продукції зможуть надати українські постачальники тощо.
Але аналітик водночас додає, що в загальносвітовому масштабі заборона експорту не відіграє ключової ролі: «Маємо визнати, що ми ніколи не постачали на ці ринки мільйони тонн. На тлі складної ситуації з портами це взагалі не проблема. Тому основні зусилля варто спрямувати саме на поновлення роботи Чорноморської зернової ініціативи».
Представники аграрного бізнесу та трейдери зазначають, що те, що український бізнес здатний інтегруватися в таких надскладних умовах і продовжувати постачання зерна, — це лише плюс для європейської економіки. Ситуація із забороною імпорту ще раз доводить, що український бізнес дуже гнучкий, здатний пристосовуватися до будь-яких умов. Звісно, це не 100% підприємств, але точно більшість.
Світлана Цибульська, AgroPortal.ua