У дистилерів поняття крафту залишається ринковим і світоглядним, а не юридичним

Чи є важливим у виробництві дистилятів використання української сировини, чи деякі види напоїв передбачають використання імпортних інгредієнтів? 

Катерина Камишева: Для мене це принципове питання. Крафтова дистиляція — це не просто алкоголь, а інструмент глибокої переробки української аграрної продукції. Замість того, щоб експортувати мед, зерно чи фрукти як сировину, ми можемо створювати продукт, що має у 5–10 разів більшу додану вартість, посідати вагомі позиції на міжнародному ринку та одночасно пропонувати українському споживачу якісний і оригінальний продукт.

Україна має унікальну сировинну базу: жито, пшеницю, ячмінь і гречку; сливу, грушу, яблуко, абрикос і персик для фруктових дистилятів; мед для медових бренді; а також гарбуз, картоплю, ягоди, локальні трави та корінці. Звісно, є категорії, що потребують імпортних інгредієнтів, наприклад, джин або ром, але стратегічно важливо розвивати локальну модель сировини, яка підкреслює унікальність українського продукту.

Чи існують дистиляти, які притаманні або виробляються лише в певних географічних регіонах, тобто мають локальність? 

Катерина Камишева: Так, і це наш найбільший невикористаний потенціал. Україна має власні історичні національні напої. Але, на відміну від Америки, Франції, Італії чи країн Східної Європи, ми досі майже не захистили їх як географічні зазначення.

Горілка, оковита, старка, варенуха, запіканка, перцівка — це напої загальнонаціональні. Локальні варіанти, наприклад, закарпатські фруктові дистиляти, галицькі настоянки або подільські зернові традиції, можуть стати національним надбанням та продуктами, захищеними за географічною ознакою.

І це не лише про романтику. Це реальний економічний інструмент для захисту регіону, бренду країни та доходів виробників. Наразі ми готуємося до створення Національного реєстру алкогольних напоїв.

Що сьогодні потрібно, щоб виробник дистилятів працював у юридичній площині як крафтяр? Які базові вимоги є обов'язковими  — ліцензія, акциз, походження сировини, маркування? Чи діють спрощені умови для невеликих дистилерів? 

Катерина Камишева: Для легальної роботи потрібно побудувати дистилерію відповідно до норм пожежної та санітарної безпеки та отримати ліцензію.

• Виробник повинен бути зареєстрованим як юридична особа, мати відповідні КВЕДи та забезпечити виробничі приміщення, які відповідають санітарним і технічним нормам. Якщо йдеться про малого виробника дистилятів, він має відповідати критеріям, визначеним законом, зокрема обсягом виробництва та повним циклом переробки.
• Ліцензія на виробництво алкогольних напоїв є ключовим елементом. Виробник зобов’язаний зареєструвати місце зберігання дистиляту та готової продукції у державному реєстрі, а також отримати ліцензії на виробництво і на продаж — як гуртовий, так і роздрібний.
• Крім цього, підприємство повинно дотримуватися технічних регламентів, мати затверджені технологічні інструкції, впровадити систему контролю якості та забезпечити лабораторний контроль продукції.

Не можу сказати, що це дуже складно, але і непросто. Головне — правильно організувати дистилерію. Важливо обрати і встановити відповідне обладнання, впровадити систему HACCP, продумати технологію виробництва, рецептуру та використовувати якісну сировину. Отримати ліцензію зараз реально, проте все треба ретельно організувати. До речі, Академія дистиляції може допомогти в цьому процесі.

Які з цих вимог сьогодні є найбільш складними, і що, на вашу думку, варто змінити чи спростити?

Катерина Камишева: Найбільші бар’єри для малого виробника — це відносно висока вартість входу, складність дозвільних процедур, регуляторна модель, яка історично створювалася для великих спиртових підприємств, та непередбачуваність змін у податковому полі.

На мою думку, для розвитку крафтових дистилерій потрібно запровадити окремий статус малого дистилера, спростити звітність, зробити ліцензійні процедури швидкими і впровадити диференційований підхід до акцизного адміністрування. Також треба внести поняття «малий виробник спиртових дистилятів» у всі законодавчі документи.

Чи можете ви назвати орієнтовну суму входу у крафтове виробництво дистилятів?

Катерина Камишева: Легальний старт — це не «домашня винокурня». Мінімальна інвестиція для повноцінного виробництва становить орієнтовно від 250 тис. євро, залежно від масштабу та категорії продукту.

Це включає проєктування, обладнання та додаткові матеріали, приміщення та обіговий капітал. Для багатьох це наразі серйозний бар’єр для переходу в легальний бізнес.

У яких регіонах з’являється найбільше крафтових виробників дистилятів? І які напої найбільш поширені?

Катерина Камишева: Найактивніші регіони фактично охоплюють усю країну. Це Київ, Львівщина, Прикарпаття та Закарпаття, Одещина, Дніпропетровська і Харківська області, а також Поділля та Полісся.

Окремої поваги заслуговують виробники, які навіть в умовах війни будують дистилерії, започатковують бізнес, створюють робочі місця, сплачують податки і випускають якісні напої у регіонах, наближених до фронту, інколи навіть у прифронтових громадах.

Серед таких прикладів можна назвати:

• у Дніпропетровській області — ТОВ «Торговий дім Ентузіаст», яке працює з медовими дистилятами та віскі з витримкою в бочках;
• у Херсоні — ТОВ «Дрофа та люди», що поєднує броварню і дистилерію й виробляє пивовицю та віскі;
• у Харкові — ТОВ «ОлВі+», яке спеціалізується на зернових дистилятах, оковитій, настоянках і авторських рецептурах.

Найпопулярнішими категоріями залишаються зернові дистиляти — як білі, так і витримані, джин, віскі, фруктові дистиляти, а також настоянки, бітери та наливки.

Які механізми державної підтримки сьогодні доступні дистилерам, і чого наразі не вистачає для стимулювання розвитку крафтового виробництва цього виду напоїв?

Катерина Камишева: Сьогодні спеціалізованої підтримки саме для крафтової дистиляції фактично немає. Існують загальні програми для малого бізнесу та переробки, але наша галузь не має окремих інструментів підтримки глибокої переробки агросировини, стимулів для локальних виробників чи програм розвитку.

Оскільки ми формально належимо до категорії «алкоголь», для нас закриті гранти, державна допомога та більшість кредитних програм. Це виглядає несправедливо, адже ми є малим і середнім бізнесом, переробляємо сировину на продукт із доданою вартістю, створюємо робочі місця, формуємо ринок українських локальних напоїв і сплачуємо податки. Наразі галузь змушена розвиватися фактично самостійно, хоча крафтова дистиляція могла б стати частиною аграрної політики доданої вартості.

Наскільки сьогодні ринок готовий до крафтових дистилятів з огляду на конкуренцію з великими виробниками та імпортом? У чому сильна сторона крафтових дистилерів?

Катерина Камишева: Ринок лише починає формуватися. Ярмарок і полиця магазину є різними моделями, і поведінку споживача поки складно прогнозувати, адже продукт тільки з’являється у супермаркетах. Продажі потребують системної роботи, постійної присутності в соціальних мережах, дегустацій та співпраці з торговельними мережами.

Найважливішим є прямий контакт із покупцем через екскурсії на дистилерію та створення власного крафтового простору, що допомагає формувати бренд. Споживач дедалі більше звертає увагу на якість, походження продукту, історію бренду та локальність. Крафт не конкурує з масмаркетом за ціною, він конкурує за цінністю. Наша сила у гнучкості, автентичності та швидкій адаптації. Наше завдання полягає у формуванні культури споживання.

Асоціація крафтових дистилерів України часто влаштовує навчання з виробництва різного виду дистилятів. І от на таких освітніх зустрічах про які проблеми найчастіше говорять виробники?

Катерина Камишева: На наших освітніх курсах говорять не стільки про рецепти, скільки про виживання, розвиток і майбутнє бізнесу.

• Перше запитання майже завжди звучить однаково: як запуститися легально і не наробити помилок? Люди хочуть працювати прозоро, але бояться помилитися на старті, неправильно оформити документи, не врахувати нюанси ліцензування, некоректно спланувати та побудувати виробництво. Тому величезний блок питань стосується покрокового алгоритму запуску.
• Друге велике питання стосується технології виробництва. Дистилерів цікавлять нюанси підготовки сировини, стабільне і продуктивне бродіння, вибір обладнання без зайвих витрат, правильна робота з витримкою, а також планування невеликих партій і загальної виробничої логіки.
• Третій блок присвячений виходу на ринок. Саме тут виникає найбільше практичних труднощів. Малі дистилери часто створюють якісний продукт, але не мають досвіду продажів, не розуміють, як будувати переговори з дистриб’юторами, формувати ціну, вибудовувати маркетинг і розвивати бренд.
• Окремо стоїть тема інтелектуальної власності. Люди хвилюються, що їхню назву або рецептуру можуть скопіювати. Вони питають, як правильно реєструвати торговельну марку, чи можливо захистити регіональний продукт і як працюють географічні зазначення.

Над чим сьогодні працює Асоціація крафтових дистилерів України?

Катерина Камишева: Я завжди наголошую, що крафтова дистиляція стосується не алкоголю як такого, а економіки доданої вартості. Це процес, коли українське зерно перетворюється на преміальний продукт, коли фрукти стають брендом регіону, коли невелике виробництво створює робочі місця у громаді.

Крафт означає глибоку переробку аграрної сировини, розвиток локальних економік, підприємництво малого та середнього бізнесу, формування експортної репутації України та культурну ідентичність, адже напої є частиною історії країни.

Україна має всі передумови, щоб стати сильним гравцем у сегменті крафтових спиртних напоїв, а також у нішевому преміальному сегменті. Це аграрна база, підприємці, технології та креативність. Для цього потрібні системні кроки, зокрема регуляторна модель, адаптована до малого виробника, реальне функціонування статусу малого дистилера, розвиток і захист географічних зазначень, зрозуміла податкова політика та партнерство держави і галузі.

Ми не просимо особливих умов. Ми просимо справедливих і пропорційних. Саме над цим сьогодні працює Асоціація крафтових дистилерів України — щоб крафт став повноцінним сегментом економіки, а не нішевою історією ентузіастів.

Ще один показовий момент полягає в тому, що виробники хочуть зрозуміти власну ідентичність. Їм важливо не просто використовувати слово «крафт» як маркетинговий інструмент, а наповнити його змістом, історією та сенсом.

Якщо узагальнити, головний запит звучить дуже просто: виробникам потрібні зрозумілі, стабільні й справедливі правила гри.

Дякую за розмову.

Зараз триває перший етап проєкту CraftUP Ukraine — проведення дослідження крафтового ринку України з метою оцінки ключових проблем та потреб малих виробників, бар’єрів їх легалізації, доступу до ринків і фінансування. За результатами дослідження буде підготовлено та презентовано аналітичний звіт. Партнер — консалтингова компанія Pro-Consulting. 

Після оприлюднення результатів дослідження проєкт перейде до наступного етапу — реалізації освітньої програми та менторської підтримки (березень – липень 2026 року). Після цього відбудеться презентація бізнес-ідей найактивнішими учасниками перед Експертною радою. 

За результатами відбору найперспективніші проєкти отримають фінансування для масштабування виробництва, впровадження сертифікації або виходу на нові ринки. Загальний бюджет підтримки становить 20 тис. євро.

Людмила Лебідь, AgroPortal.ua