Кукурудзу та ріпак станом на середину жовтня купують за привабливими цінами лише в портах країн ЄС. Натомість на ринку сої зовнішні та внутрішні ціни змагаються між собою.
Про це повідомляє аналітичний центр кооперативу «ПУСК», створений у межах ВАР.
За словами аналітиків, на привабливість ціни кукурудзи впливає слабкий експорт чорноморськими портами.
«Із 35 зафрахтованих кораблів лише 5-10 вантажаться кукурудзою, решта експортує українську пшеницю. Тому ціни на цю культуру коливаються в портах Одеси від 105 до 115 $/т, а в малих портах — 120-130 $/т. Натомість у портах Італії та Румунії ціна краща — 185-192 $/т. Тому експортери в пошуках дешевих вагонів для експорту на дальні дистанції», — пояснюють аналітики.
Схожа ситуація на ринку ріпаку. Вигідно продати його можна лише в порту Риги. Щоб отримати більший прибуток, є сенс туди везти лише продавцям північно-західних областей України. Інакше продати ріпак можна лише за собівартостю. Є надія на Німеччину, де останнім часом зростає попит на цю олійну. А ось ціни на сою у вересні досягли свого мінімуму і останнім часом почали підвищуватись. Усе це завдяки внутрішньому попиту.
«Сьогодні експортери готові купити тонну сої у вас на заводі за 13 500 тис. грн. А ось здати на переробні підприємства всередині країни вже можна за 15 000 грн. Тому виробники замислюються над тим, щоб здати сою виробникам жому», — додають аналітики.
Водночас соя в українських портах на Дунаї коштує 365-375 $/т. А ось у Польщі та Румунії — 380-400 $/т. Експерти прогнозують зростання ціни на початку листопада на цю культуру приблизно на $5 у наших портах та до $15 у єропейських країнах.

Україна представила харчовий експорт на SIAL Paris 2026

На Kyiv Food and Wine Festival сировари продали 1,5 тони сиру

У США відроджують старі сорти яблук на тлі домінування кількох популярних різновидів

Висока вартість логістики продовжує тиснути на експортні ціни на пшеницю, а перспективи подальшого зростання ринку дедалі більше залежать від перебігу посівної кампанії.

Обмеження експорту через блокування чорноморських портів посилює фінансові проблеми аграріїв і може призвести до затримок із виплатою орендної плати власникам земельних паїв.

Затяжні опади ускладнюють збирання кукурудзи в Україні та збільшують витрати аграріїв.

Ціни попиту на фуражну кукурудзу в напрямку портів Дунаю поточного тижня продовжують перебувати під тиском.

Сьогодні український фермер опинився між двома сильними тисками. З одного боку — дорожчають пальне, логістика, ремонт техніки, насіння, добрива та засоби захисту рослин. З іншого — під час збирання врожаю закупівельні ціни на зерно часто знижуються.

Всеукраїнська аграрна рада (ВАР) пропонує запровадити 10-річний перехідний період для адаптації українського агросектору до вимог ЄС, відлік якого розпочинатиметься з моменту вступу України до об'єднання.

Через подорожчання дизельного пального українські аграрії переглядають технології вирощування озимих культур і відмовляються від частини операцій з обробітку ґрунту. Це дає змогу скоротити витрати, однак може вплинути на майбутню врожайність.

Цього сезону попит на насіння сільгоспкультур дещо менший, ніж торік, адже впливає ціна на товарне зерно та погодні умови. Тому деякі насіннєві компанії не ризикують закладати ділянки, зважаючи на кількість опадів.

В Україні в умовах блокади морського експорту соя наразі залишається найменш проблемною культурою для реалізації.

Сезон 2026/27 показав, що для українського зернового експорту головним обмеженням дедалі частіше стає не ціна товару, а здатність фізично, безпечно і вчасно доставити його покупцеві. Велика Одеса залишається незамінною для великих суднових партій, але працює під постійним воєнним ризиком. Дунай, який із 2022 року став страховим маршрутом, має власні фізичні та операційні обмеження. У результаті ринок одночасно стикається з дорожчим фрахтом, чергами на Сулінському каналі, нестачею передбачуваності, дорожчим оборотним капіталом і необхідністю постійно тримати резервний маршрут.