Експорт української сої у лютому зріс до 382 тис. т порівняно з 223 тис. т у січні. Таке зростання зумовлене затримками постачань із Бразилії, що змусило імпортерів шукати альтернативні джерела для покриття термінових потреб у постачанні.
Про це повідомила керівниця відділу редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко.
Вона зазначила, що Бразилія, найбільший у світі виробник і експортер сої, у січні зіткнулася з надмірними опадами, які уповільнили збирання врожаю та затримали вихід нового врожаю на ринок. Затримки були у ключових регіонах-виробниках, зокрема Сан-Паулу, Парані, Мінас-Жерайс і Гоясі, які є основними постачальниками для портів Santos Terminal Station та Paranaguá Grain Terminal. У результаті судна довше чекали на завантаження, хоча первинні графіки передбачали ранні постачання.
«Ці затримки порушили постачання до ключових імпортерів, змусивши Туреччину та Єгипет звернутися до України для заповнення дефіциту», — пояснила експертка.
За митними даними, експорт української сої до Туреччини у лютому зріс до 118 тис. т проти 60 тис. т у січні. Постачання до Єгипту збільшилися до 81 тис. т порівняно з 42 тис. т у попередньому місяці. Нідерланди також наростили закупівлі української сої — у лютому імпортовано близько 32 тис. т порівняно з менш ніж 1 тис. т у січні.
«Погодні умови в Бразилії покращуються, темпи збирання врожаю зростають, а експорт із бразильських портів активізується. Очікується, що це посилить конкуренцію для української сої в Туреччині та Єгипті, починаючи з березня», — прогнозує Вікторія Блажко.
Водночас європейський попит на українську сою може зрости. Якщо Дональд Трамп оголосить про введення мит на імпорт до ЄС, європейські покупці ще більше орієнтуватимуться на Бразилію та Україну для забезпечення постачань. ЄС є найбільшим покупцем української сої, на його частку припало близько 44% (1 млн т) експорту України у період з вересня 2024 року по лютий 2025 року.
У першій половині сезону 2024/25 Україна експортувала 2,35 млн т сої, що залишає близько 900 тис. т доступними для експорту до кінця сезону.

Україна представила харчовий експорт на SIAL Paris 2026

На Kyiv Food and Wine Festival сировари продали 1,5 тони сиру

У США відроджують старі сорти яблук на тлі домінування кількох популярних різновидів

30 жовтня в Києві відбудеться ХХV Міжнародна конференція Fat & Oil Industry 2026. Для участі у конференції вже зареєструвалися близько 100 делегатів з понад 10 країн світу, серед яких — провідні учасники олійно-жирової галузі України.

Коли в сівозміні переважають культури, які уражуються спільними хворобами, контролювати склеротиніоз стає складніше. За ураження посівів цієї хворобою втрати майбутнього врожаю можуть сягати до 80%.

Світові ціни на цукор майже на 15% вищі, ніж рік тому. Спека й посуха скорочують урожай цукрової тростини в Індії та Бразилії, а також цукрових буряків у Європі. Додатковим ризиком залишається Ель-Ніньйо, вплив якого на погодні умови може тривати й наступного року.

Соя цього сезону може стати для українських аграріїв однією з культур із позитивною маржинальністю. Вона має вищу рентабельність і експортну привабливість порівняно із зерновими культурами: щоб отримати співставну виручку, фермеру необхідно реалізувати приблизно 1 т сої проти 3 т пшениці.

Ключовими питаннями для переробників олійних є ефективна логістика та пошук сегментів із вищою маржинальністю. Практичними кейсами та своїми оцінками перспектив функціонування логістики олійного ринку та виробництва преміальної органічної продукції в межах конференції Fat & Oil Industry 2026 поділяться представники компанії UKROLIYA.

У Казахстані наявні потужності з переробки олійних складають 5,4 млн т, водночас продовжують вводитися в роботу нові заводи та розширюються наявні виробництва. До 2029 року потужності з переробки олійних складуть приблизно 9 млн т.

Світовий ринок квасолі у сезоні 2026/27 може зіткнутися з обмеженою пропозицією через скорочення виробництва у Канаді, США, Мексиці, Бразилії й Аргентині. Найбільші ризики стосуються чорної квасолі та пінто.

Український ринок сої у 2025/26 МР змістився від експорту сировини до внутрішньої переробки. Скорочення врожаю та 10% експортне мито майже вдвічі зменшили експорт сої, тоді як переробка досягла рекордного рівня.