Від двох вуликів без досвіду — до кочової пасіки на 180 бджолосімей і власної лінійки продукції. Історія пасічника, який поєднує духовне служіння з бджільництвом, показує, що навіть у складних умовах галузь може розвиватися, якщо є системний підхід, готовність до експериментів і постійна робота з ринком.
Шлях Олексія Мельніченка у бджільництві розпочався досить несподівано, хоча інтерес до цієї справи з’явився у нього ще в дитинстві.
«Мій дядько був пасічником, я навіть читав у нього спеціалізовану літературу, але тоді це здавалося чимось складним і майже нереальним. Після його смерті родичі пропонували забрати вулики, однак я так і не скористався цією можливістю. Натомість один досвідчений пасічник порадив: якщо хочеш займатися бджолами — починай уже зараз. І вже наступного дня я придбав два порожні корпусні вулики та згодом заселив у них бджолосім’ї. Пам’ятаю свій перший досвід дуже добре — навіть одяг, у якому працював. Це була звичайна сорочка та москітна сітка замість професійної маски. Враження були незабутні й водночас зворушливі та захопливі», — розповів AgroPortal.ua засновник сімейної пасіки Олексій Мельніченко з Київщини.
Розвиток пасіки був стрімким. У перший рік власник почав із двох роїв, згодом докупив ще дві бджолосім’ї. Вже тоді почав практикувати кочівлю — вивозив бджіл на соняшник.
Далі, за його словами, розвиток виглядав так: 1-й рік — 4 бджолосім’ї, 2-й рік — 27 сімей, 3-й рік — до 80 сімей, 4-й рік (2024 р.) — близько 180 сімей.
Пасіка є кочовою, тому постійно переміщується залежно від періоду цвітіння медоносів.
«Сезон інколи починаємо дуже рано — наприкінці лютого або на початку березня виїжджаємо на фундук. Частина бджолосімей навіть зимує на цих точках. Далі працюємо за класичною схемою медозбору: ріпак, акація, липа, різнотрав’я, соняшник», — розповідає Олексій Мельніченко.
Він додає, що після основного медозбору також залучають бджіл до запилення. Основні маршрути охоплюють Київську та Черкаську області.
На родинній пасіці працювали з різними породами: українською степовою, бакфастом. У підсумку зупинилися на карніці. За спостереженнями бджоляра, саме ця порода показала себе як більш контрольована, менш рійлива і прогнозована.
«За станом бджолосім’ї можна приблизно визначити її розвиток на кілька тижнів наперед і відповідно планувати роботу. Для формату нашого господарства це оптимальний варіант», — зазначає він.
У звичайний рік середня продуктивність однієї бджолосім’ї становить 50–70 кг меду. Водночас частину сімей у господарстві ділять для розширення пасіки та використовують на запиленні, що певною мірою знижує загальний медозбір.
Бджільництво не є основним видом діяльності для Олексія Мельніченка, він ще служить священником. За його словами, ці дві справи гармонійно доповнюють одна одну.
«Служіння в церкві — це духовна праця, спілкування з людьми, молитва. Робота на пасіці — фізична. Така зміна діяльності допомагає тримати баланс: у храмі відпочиваю від фізичної роботи, а на пасіці — від емоційного та психологічного навантаження», — наголошує він.
Окрім класичного меду, основний продукт господарства — крем-мед (медова паста). Його виробництво передбачає додавання натуральних інгредієнтів: бельгійського шоколаду, сублімованих ягід і фруктів (вартість яких може сягати до 5 тис. грн/кг).
«Це формує вищу ціну продукту та ускладнює продажі, адже споживачеві потрібно пояснювати його цінність. Водночас звичайний мед простіше реалізовувати через нижчу собівартість і зрозумілість для покупця. У підсумку всі продукти приблизно однаково вигідні, різниця лише в складності їх реалізації», — говорить засновник пасіки.
Оцінювати ринок непросто, оскільки господарство працює переважно в роздрібному сегменті.
«У нашому випадку виробництво (пасіка) і реалізація продукції фактично розділені як два окремі напрями діяльності. Загалом ситуація на ринку залишається складною та нестабільною. Поточний сезон виявився аномальним: з одного боку — неврожай меду, з іншого — суттєве зростання цін. Станом на зараз вартість меду в Україні сягає приблизно 3 $/кг, що є доволі високим показником. Для порівняння, ще влітку ціна становила трохи більше 1 $/кг.
Така динаміка свідчить про нестабільність ринку, що ускладнює будь-яке прогнозування та планування. Водночас, якщо не враховувати цей аномальний сезон, загалом ціни на мед в Україні, на мою думку, залишаються заниженими.
Саме це часто впливає на сприйняття бджільництва як малорентабельної галузі», — наголошує Олексій Мельніченко.
«Для вирішення проблеми комунікації було створено спільну групу, де аграрії та пасічники можуть оперативно обмінюватися інформацією про обробку полів», — зазначає бджоляр.
Майбутнє українського бджільництва Олексій Мельніченко оцінює оптимістично. Навіть в умовах війни галузь продовжує розвиватися: з’являються нові пасіки, і що особливо важливо — у бджільництво активно приходить молодь.
«На мою думку, перспективною є модель кооперації. В Україні вже є приклади пасік, де бджолярі об’єднуються і створюють великі промислові господарства з чіткою структурою управління, плануванням і системним підходом до роботи. Такий формат дозволяє не лише масштабувати виробництво, а й вибудовувати ефективні бізнес-процеси. Водночас помітно змінюється й саме середовище пасічників. Якщо раніше бджільництво часто сприймалося як справа для людей старшого віку, то сьогодні це динамічна галузь, у якій молоді фахівці можуть реалізувати себе. Зокрема, це видно й за активністю у професійних онлайн-спільнотах і на тематичних платформах, де з’являється багато прогресивних і вмотивованих пасічників», — розповідає Олексій Мельніченко.
З огляду на ці тенденції фахівець оцінює перспективи галузі як позитивні: українське бджільництво має потенціал до подальшого розвитку і не демонструє ознак занепаду.
У планах щодо власної пасіки він рухається у напрямку розвитку та масштабування. Останнім часом більше уваги приділяє реалізації продукції та популяризації продуктів бджільництва. Паралельно працює над розширенням пасіки, оскільки клієнтська база постійно зростає.
«Щороку стикаємося з тим, що обсягів продукції інколи не вистачає, тому намагаємося нарощувати виробництво і формувати запас. Наше ключове завдання — забезпечити споживачів якісним продуктом, який має не лише приємний смак, а й реальну користь для здоров’я», — підсумовує Олексій Мельніченко.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua

У США відроджують старі сорти яблук на тлі домінування кількох популярних різновидів

На Вінниччині вирощують декоративні гарбузи для геловінського декору

Паста з нуту й сочевиці: як працює один із найбільших у світі заводів з переробки бобових

Одними з найдорожчих рослинних олій у виробництві є амарантова та олія з кедрового горіха.

Видання Ukrainian Business Award 2026 назвало кращих виробників меду в Україні.

Учасники освітньо-грантового проєкту CraftUP Ukraine зможуть представити свої продукти та історії на Foodture Ukraine — живій мапі смаків України.

Уже 25 років на Івано-Франківщині продовжує свою діяльність сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Чиста флора». Заснувала його родина Стовп’юків, об’єднавши навколо себе однодумців, які люблять природу та все, що в ній росте.

На півночі австралійського штату Квінсленд із пасік трьох бджолярів викрали щонайменше 44 бджолині сім’ї — понад 800 тис. бджіл. Пасічники також ризикують втратити контракти на запилення, вартість яких може сягати тисяч доларів.

Сімейна пасіка «Медуниця» із Дніпропетровської області придбала вантажний бус, який використовуватиме для доставки продукції та участі у ярмарках у різних регіонах України.

Цьогорічні погодні умови не надто сприяли бджільництву, але пасічники не нарікають, урожаєм задоволені. Порівняно з минулим роком липовий медозбір вийшов кращий, але водночас собівартість продукції суттєво не змінилася.

Аграрії Івано-Франківської області отримають 2,12 млн грн фінансової підтримки з обласного бюджету.

Географія виробництва меду в Україні змінюється через погоду та воєнні дії.