logo

Нова кров і кооперація: куди рухається галузь бджільництва

13 квітня 2026, 06:24 33756

Від двох вуликів без досвіду — до кочової пасіки на 180 бджолосімей і власної лінійки продукції. Історія пасічника, який поєднує духовне служіння з бджільництвом, показує, що навіть у складних умовах галузь може розвиватися, якщо є системний підхід, готовність до експериментів і постійна робота з ринком.

Шлях Олексія Мельніченка у бджільництві розпочався досить несподівано, хоча інтерес до цієї справи з’явився у нього ще в дитинстві. 

«Мій дядько був пасічником, я навіть читав у нього спеціалізовану літературу, але тоді це здавалося чимось складним і майже нереальним. Після його смерті родичі пропонували забрати вулики, однак я так і не скористався цією можливістю. Натомість один досвідчений пасічник порадив: якщо хочеш займатися бджолами — починай уже зараз. І вже наступного дня я придбав два порожні корпусні вулики та згодом заселив у них бджолосім’ї. Пам’ятаю свій перший досвід дуже добре — навіть одяг, у якому працював. Це була звичайна сорочка та москітна сітка замість професійної маски. Враження були незабутні й водночас зворушливі та захопливі», — розповів AgroPortal.ua засновник сімейної пасіки Олексій Мельніченко з Київщини.

Розвиток пасіки був стрімким. У перший рік власник почав із двох роїв, згодом докупив ще дві бджолосім’ї. Вже тоді почав практикувати кочівлю — вивозив бджіл на соняшник.

Далі, за його словами, розвиток виглядав так: 1-й рік — 4 бджолосім’ї, 2-й рік — 27 сімей, 3-й рік — до 80 сімей, 4-й рік (2024 р.) — близько 180 сімей.

Пасіка є кочовою, тому постійно переміщується залежно від періоду цвітіння медоносів. 

«Сезон інколи починаємо дуже рано — наприкінці лютого або на початку березня виїжджаємо на фундук. Частина бджолосімей навіть зимує на цих точках. Далі працюємо за класичною схемою медозбору: ріпак, акація, липа, різнотрав’я, соняшник», — розповідає Олексій Мельніченко. 

Він додає, що після основного медозбору також залучають бджіл до запилення. Основні маршрути охоплюють Київську та Черкаську області.

Сімейна справа зі смаком: історія крафтового виробництва крем-меду

Породи бджіл: вибір на користь карніки

На родинній пасіці працювали з різними породами: українською степовою, бакфастом. У підсумку зупинилися на карніці. За спостереженнями бджоляра, саме ця порода показала себе як більш контрольована, менш рійлива і прогнозована.

«За станом бджолосім’ї можна приблизно визначити її розвиток на кілька тижнів наперед і відповідно планувати роботу. Для формату нашого господарства це оптимальний варіант», — зазначає він.

У звичайний рік середня продуктивність однієї бджолосім’ї становить 50–70 кг меду. Водночас частину сімей у господарстві ділять для розширення пасіки та використовують на запиленні, що певною мірою знижує загальний медозбір.

Родинна пасіка Безпалих на Сумщині: натуральний мед, авторські смаки та екотуризм

Пасіка і служіння: як поєднати духовну та фізичну працю

Бджільництво не є основним видом діяльності для Олексія Мельніченка, він ще служить священником. За його словами, ці дві справи гармонійно доповнюють одна одну.

«Служіння в церкві — це духовна праця, спілкування з людьми, молитва. Робота на пасіці — фізична. Така зміна діяльності допомагає тримати баланс: у храмі відпочиваю від фізичної роботи, а на пасіці — від емоційного та психологічного навантаження», — наголошує він.

Горизонтальна кооперація: як пасічникам зекономити на витратах

Цінова ситуація на ринку меду та основні виклики для пасічників

Окрім класичного меду, основний продукт господарства — крем-мед (медова паста). Його виробництво передбачає додавання натуральних інгредієнтів: бельгійського шоколаду, сублімованих ягід і фруктів (вартість яких може сягати до 5 тис. грн/кг). 

«Це формує вищу ціну продукту та ускладнює продажі, адже споживачеві потрібно пояснювати його цінність. Водночас звичайний мед простіше реалізовувати через нижчу собівартість і зрозумілість для покупця. У підсумку всі продукти приблизно однаково вигідні, різниця лише в складності їх реалізації», — говорить засновник пасіки.

Оцінювати ринок непросто, оскільки господарство працює переважно в роздрібному сегменті.

«У нашому випадку виробництво (пасіка) і реалізація продукції фактично розділені як два окремі напрями діяльності. Загалом ситуація на ринку залишається складною та нестабільною. Поточний сезон виявився аномальним: з одного боку — неврожай меду, з іншого — суттєве зростання цін. Станом на зараз вартість меду в Україні сягає приблизно 3 $/кг, що є доволі високим показником. Для порівняння, ще влітку ціна становила трохи більше 1 $/кг.

Така динаміка свідчить про нестабільність ринку, що ускладнює будь-яке прогнозування та планування. Водночас, якщо не враховувати цей аномальний сезон, загалом ціни на мед в Україні, на мою думку, залишаються заниженими. 

Саме це часто впливає на сприйняття бджільництва як малорентабельної галузі», — наголошує Олексій Мельніченко.

Серед ключових проблем він називає такі:

  • отруєння бджіл засобами захисту рослин; 
  • недостатня комунікація між аграріями та пасічниками; 
  • поширення кліща варроа, який адаптується до препаратів. 

«Для вирішення проблеми комунікації було створено спільну групу, де аграрії та пасічники можуть оперативно обмінюватися інформацією про обробку полів», — зазначає бджоляр. 

Незареєстровані пасіки. Чому це загроза для агросектору та самого бджоляра?

Майбутнє бджільництва — у кооперації

Майбутнє українського бджільництва Олексій Мельніченко оцінює оптимістично. Навіть в умовах війни галузь продовжує розвиватися: з’являються нові пасіки, і що особливо важливо — у бджільництво активно приходить молодь.

«На мою думку, перспективною є модель кооперації. В Україні вже є приклади пасік, де бджолярі об’єднуються і створюють великі промислові господарства з чіткою структурою управління, плануванням і системним підходом до роботи. Такий формат дозволяє не лише масштабувати виробництво, а й вибудовувати ефективні бізнес-процеси. Водночас помітно змінюється й саме середовище пасічників. Якщо раніше бджільництво часто сприймалося як справа для людей старшого віку, то сьогодні це динамічна галузь, у якій молоді фахівці можуть реалізувати себе. Зокрема, це видно й за активністю у професійних онлайн-спільнотах і на тематичних платформах, де з’являється багато прогресивних і вмотивованих пасічників», — розповідає Олексій Мельніченко.

З огляду на ці тенденції фахівець оцінює перспективи галузі як позитивні: українське бджільництво має потенціал до подальшого розвитку і не демонструє ознак занепаду.

У планах щодо власної пасіки він рухається у напрямку розвитку та масштабування. Останнім часом більше уваги приділяє реалізації продукції та популяризації продуктів бджільництва. Паралельно працює над розширенням пасіки, оскільки клієнтська база постійно зростає. 

«Щороку стикаємося з тим, що обсягів продукції інколи не вистачає, тому намагаємося нарощувати виробництво і формувати запас. Наше ключове завдання — забезпечити споживачів якісним продуктом, який має не лише приємний смак, а й реальну користь для здоров’я», — підсумовує Олексій Мельніченко.

Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua

В Україні близько 50 органічних пасік, і майже всі орієнтуються на експорт

Всі головні новини агроринку на

📲 Телеграм-каналі

Мультимедіа

Читати по темi