Вижити в умовах спаду попиту: чому винороби змушені трансформуватися

18 серпня 2026, 06:09 475

Площі під виноградниками в Україні скоротилися до 13 тис. га. Виклики на тлі війни вимагають трансформації виноградарства та виноробства з активним залученням громад і створенням нових продуктів.

Світове споживання вина зменшується. Найбільш драматично ця тенденція позначається на червоних винах, натомість ігристі та рожеві наразі утримують свої позиції. 

Учасники ринку пояснюють це підвищеною турботою споживачів про власне здоров'я, а також зміною самого ринку алкоголю — різниця між міцністю та видами напоїв стає дедалі більш невиразною. 

«Стирається розмежування між міцними напоями та вином чи пивом… Може бути пиво з різними смаками та інгредієнтами. Є ready-to-drink beverages — змішані коктейлі, коли не потрібно купувати окремо апероль та ігристе вино, вже є готова бляшанка», —  пояснила CEO Big Wines та 46 Parallel Wine Group Наталія Бурлаченко під час вебінару «Made in Ukraine & Sustainable: Кращі ESG-практики вітчизняних виноробів».

ESG як конкурентний козир

На тлі скорочення ринку впровадження практик сталого розвитку (ESG — Environmental, Social, Governance) дає суттєві конкурентні переваги як із погляду виходу на інші ринки, так і для завоювання симпатій покупців. Застосовані екопрактики стають також частиною маркетингової кампанії.

«Якщо можна поділитися зі своїми споживачами, що ти дбаєш про навколишнє середовище, використовуєш відновлювані джерела енергії, підтримуєш біорізноманіття, — це все дає змогу вирізнятися серед конкурентів», — зазначає Наталія Бурлаченко.

Практики сталого розвитку включають також логістику та взаємодію з іншими партнерами в ланцюжку постачання, а тому виконати їх нелегко. Особливо це стосується сертифікатів походження матеріалів, зокрема LEED та EDGE. Проте принципи ESG зараз закладаються ще на стадії будівництва виноробень.

Загалом же ESG у вітчизняному виноградарстві застосовують не системо, розповідає голова Української виноградарсько-виноробної асоціації Іван Овчінніков. Серед прикладів: агровольтаїка — вирощування лози під сонячними панелями, що знижує температуру виноградників на 4-5°С; накопичення дощової води, практики зменшення вуглецевого сліду. 

«Це радше інтуїтивні та ситуативні, ніж системні кроки. Винороби мають багато інших викликів, насамперед безпекових. Так, нещодавно постраждала чергова виноробня на Львівщині», — пояснює він.

Ще однією гострою проблемою виноробів є брак працівників, і це спонукає пропонувати конкурентні зарплати. 

Розвиток крафтового виноробства

Хоча з початком війни площі під виноградниками на території, підконтрольній Україні, скоротилися до 13 тис. га, переробка винограду за минулий рік зросла приблизно на 25-26%, обсяги виноматеріалів також збільшилися майже на чверть. Це свідчить про розвиток крафтового виноробства, вважає Іван Овчінніков.

Тому надважливо популяризувати українську продукцію, до того ж інтерес до раніше маловідомих виноробних регіонів зростає. А з 1 січня 2026 року, відповідно до закону «Про виноград, вино та продукти виноградарства», через зміни клімату виноробні зони в Україні розширені. 

Тому першочергово потрібно працювати з місцевими громадами, створювати більше робочих місць, наголошує експерт: «Площа невелика, але з цього можна починати. Відкриваються ринки Європи. Регуляторна база — це виклик, адже її потрібно правильно трактувати. Іноді виноробам складно знайти відгук від державних інституцій, якими саме інструментами вони можуть послуговуватись».

Три кити сталого виноробства

Розвиток громад є частиною концепції сталого розвитку виноробства. Саме ж поняття суттєво еволюціонувало: якщо раніше сталий розвиток пов'язували передусім із органічним землеробством і скороченням використання ЗЗР, то наразі це комплексна система управління.

«Концепція «від лози до столу» є ключовим напрямом Європейського зеленого курсу і лежить в основі вітчизняних наукових розробок. Вона передбачає виробництво якісної продукції з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище», — продовжує докторка економічних наук, професорка кафедри технології вина та сенсорного аналізу Одеського національного технологічного університету Ганна Саркісян.

  • Екологічний компонент сталого розвитку включає збереження родючості ґрунтів, скорочення ерозії, раціональне використання води, підтримання біорізноманіття, мінімізацію застосування пестицидів і мінеральних добрив.

«У багатьох країнах світу активно впроваджується покривне озеленення міжрядь, використання сидератів, біологічних методів боротьби зі шкідниками, органічних добрив і точкового внесення ЗЗР. Це дозволяє суттєво зменшити антропогенне навантаження», — пояснює вона. 

  • Економічний складник — стале виноробство має бути ефективним, включати цифрові технології й автоматизацію. Українські науковці також пропонують технологію мікрооксигенації, що дає можливість отримувати високоякісні вина з гарним органолептичним профілем в умовах зміни клімату.

«Яскравим прикладом економічної ефективності є наш партнер, компанія «Пуркарь», із потужним науковим відділом і моделлю організації сталого розвитку виробництва винної продукції», — додає фахівчиня. 

  • Соціальний компонент включає збереження культурної спадщини. Виноробство — вже не окрема галузь харчової промисловості, це частина комплексного розвитку регіонів. Воно є драйвером розвитку туризму, малого бізнесу та гастрономії. Виноробні регіони півдня та Закарпаття мають величезний потенціал саме через призму сталого розвитку.

Жодних компромісів щодо якості 

Усі екологічні рішення повинні підтверджуватися збереженням або покращенням органолептичних властивостей продукції. «Сенсорний аналіз є одним із ключових інструментів оцінювання ефективності нових технологій», — наголошує Ганна Саркісян.

Якісне вино починається ще із закладання виноградників. В Україні переважають виноградники старої посадки, де на гектар закладали 3 тис. саджанців. Зараз площі ущільнюють, і мінімально повинно бути від 3 тис./га, що дозволяє отримувати більшу кількість винограду.

«Правильне закладання та правильні сорти найперше впливають на врожайність і виживаність виноградників. Зараз вони закладаються не лише на півдні та Закарпатті, а й в інших областях України, що також стали виноградарськими», — розповідає Наталія Бурлаченко. 

Національна квота

Попри всі виклики українські винороби заявляють про себе і на світових ринках. Наприклад, на міжнародному конкурсі Decanter Worldwide 2026 року медалі отримали 73 українських виробники. Але їхні вина залишаються недооціненими серед українського споживача. Для розвитку сектору як ніколи потрібна популяризація національного виробника та традицій вітчизняного виноробства.

«Споживачі мають знати, що дійсно це унікальний український продукт, який максимально передає особливості теруару, місцевості, землі, має неповторні смакові якості. Лише за це можна платити більше і обирати саме українське», — впевнена Ганна Саркісян. 

Зараз у Верховній Раді розглядається положення, згідно з яким 25% продукції на полицях торговельних мереж має бути саме національного виробника. Проте невідомо, чи будуть від цього вигравати крафтові винороби. 

Наразі ж зміна ринку і зростання конкуренції спонукають виноробів працювати над новим асортиментом, включно з напоями на основі вина. 


Світлана Цибульська, AgroPortal.ua