Брат Юрій фермерствувати почав 22 роки тому з 20 гектарів. Зараз мають понад тисячу. Анатолій прийшов у фермерство, так би мовити, з іншого боку барикад — працював у насіннєвих компаніях, де переважно відповідав за виробництво насіння в Україні та Росії. Вдячний, що зміг багато їздити, вивчати успіх кращих виробників, селекціонерів, найсучасніші технології, сам спостерігав за процесами на дослідницьких ділянках.
«У мене немає сільськогосподарської освіти, але я вмію вчитися», — пояснює міський мешканець Анатолій Григорчук, котрого тепер разом із братом Юрієм визнають за успішних фермерів.
Колись в університеті Шевченка друзі-гуманітарії закинули йому, географу-метеорологу, мовляв, вони краще знають класику. А він взяв і ще раніше за них перечитав усю програмну літературу філологів та журналістів. Для себе, щоби почуватися впевнено. Завжди ставку робить на знання і постійну освіту.
Без сумніву, досвід згодився і на власне господарювання.

Запитуємо, завдяки чому урожайність кукурудзи на 2 тони вища за сусідську. Відповідає: «Бо дотримуємось технології вирощування, у якій дрібниць не буває, працюємо над збільшенням родючості ґрунту. Ми вносимо необхідну кількість мінеральних добрив, не палимо солому, на відміну від більшості наших сусідів. Ми не оремо землю, а чизелюємо, не перевертаємо шар ґрунту. Дотримуємось сівозміни. Таку технологію не збираємося змінювати. Просто треба продумувати всі деталі. Мені це не тяжко — я свого часу написав підручник з програмування».
Їхня сівозміна чітко вивірена. Зокрема, крім кукурудзи, господарство вирощує озиму пшеницю, трохи озимого ячменю для пайовиків, озимий ріпак, сою, кукурудзу та соняшник. Минулого року кращим за прибутковістю вийшов ріпак. А вже за ним гроші господарству принесли кукурудза та соняшник.
Чи не переманюють його пайовиків конкуренти? «Ні, від нас пішли одиниці, а додалось за останній рік понад 20. А взагалі, земля буде йти у руки тих орендарів, хто працює більш ефективно! На землях, які ми взяли в оренду рік тому, родючість ґрунту нижча, ніж там, де господарюємо тривалий період. Без сумніву, у тих, хто погано ставиться до землі, уже через 8-10 років суттєво знизиться продуктивність. Таким орендарям буде важко конкурувати з більш успішнішими господарствами. Час усе розставить по місцях».
«До мене люди часто звертаються по поради, консультації, — розповідає Анатолій. — Хочуть особливого рецепта, щоби застосувати якісь чудодійні препарати, засоби, які б коштували дешевше, а урожай приносили більший. Так не буває, панацеї нема. Потрібен комплексний підхід. Кожна деталь важлива, немає дрібниць. Якщо виникають проблеми у нас, то я знаю, до кого звернутись для конкретної консультації. Це, як правило, друзі, колеги не тільки з України, які є фахівцями в тих чи інших вузьких галузях. У роботі часто використовуємо зарубіжну довідкову літературу, яка більш інформативна і цінна».
Зараз Григорчуки працюють над введенням основ точного землеробства.

Цікавимось, яких саме.
Вирішальним для точного землеробства, каже Анатолій, є вихід на точне мінеральне живлення. Відповідно, прискіпливо досліджують ґрунти. Для цього планують співробітництво зі знаними німецькими спеціалістами.
«Використовуємо кожну можливість для покращення технологій. Наприклад, минулого року компанія «Дюпон» як експеримент встановила у нас автоматизовану систему моніторингу шкідників, яка стежить за усіма типами комах. Встановлена станція дає можливість онлайн отримувати результати про їх поширення. Тепер я, перебуваючи будь-де, знаю всю оперативну ситуацію і можу вчасно починати боротися зі шкідниками», — ділиться Анатолій Григорчук.
Фермерське господарство Григорчуків забезпечує постійну зайнятість 20 штатним працівникам і ще регулярно залучає робітників під час сезону.

На Волині виноградар створив «Маленький Крим» із 50 сортів винограду

День поля «POTATO UKRAINE — 2026»: на Волині показали 46 сортів картоплі

Вино, ефіроолійні рослини та локальні продукти: на Львівщині запрацювала нова агролокація

Ще п’ять років тому ТОВ «Красногірське» на Черкащині працювало за типовою для багатьох господарств моделлю: польові роботи, облік пального, фінанси та моніторинг посівів існували окремо й не були пов’язані між собою.

У той час, коли більшість господарств роблять ставку на оновлення технічного парку, ФГ «Вишневе Агро» з Полтавщини пішло іншим шляхом — інтелектуальної модернізації вже наявної техніки. І цей підхід дав свій результат.

Підприємство «Полтава-Сад» має в обробітку 6,8 тис. га. Основним та найприбутковішим напрямом є вирощування насіння сої, кондитерського соняшнику та кукурудзи на ділянках гібридизації. Крім того, господарство вирощує коріандр та овочі. Основною стратегією компанії є не збільшення земельного банку, а підвищення ефективності виробництва шляхом розумного використання ресурсів, особливо води.

Озимий ріпак в Україні тримає свою позицію. Хоч аграрії й переглядають сівозміну, але продовжують вирощувати цю культуру. За прогнозами аналітиків, обсяг зібраного врожаю озимого ріпаку в сезоні-2024 може незначно поступитися минулорічному показнику.

Цей сезон може стати для української сої унікальним: у культуру приходить багато новачків. Надзвичайно тепла та рання весна вивільнила складські запаси, подекуди логістика не встигає за посівною. Тому цікавим виглядає досвід групи компаній «Агропросперіс», яка щороку виробляє 1,5 млн т агропродукції. Практики поділилися агротехнологічними рішеннями, з якими самі ж працюють на полях.

Свідомі та прогресивні аграрії прагнуть зменшити пестицидне навантаження та використання мінеральних добрив, проводять оздоровлення ґрунту, при цьому вирощують гарні врожаї та зберігають ефективність виробництва. Весь цей комплекс завдань можливий і досяжний для кожного аграрія за умови використання біотехнологій.

Вітчизняні овочівники активно вивчають тему зберігання, адже за відсутності сховищ восени доведеться продавати свою продукцію за безцінь. Найбільш популярними для зберігання є овочі борщового набору.

Нинішній рік, ймовірно, буде посушливим, що може призвести до втрати врожайності культур, тому сільгоспвиробникам варто оптимізувати виробництво.

Фермерське господарство з Кіровоградщини зменшило посіви кукурудзи приблизно на 12,5%. Сівозміна суттєво змінилася з початком повномасштабної війни. Поки що повертатися до довоєнної сівозміни ризиковано, оскільки вивозити збіжжя сьогодні проблематично.

Йде третій рік повномасштабної війни, і аграрії щодня продовжують стикатися з перепонами у виробництві. Через брак коштів змушені мінімізувати затрати, спрощувати технології та вирішувати питання кадрового забезпечення.