За очікуваннями Української горіхової асоціації, у 2020 р. площа горіхових садів розшириться ще на 2,2 тис. га, а валовий збір горіхів сягне 126 тис. т.
Звичайно, до початку плодоношення горіхового саду доведеться чекати більше п'яти років. Проте за правильної технології рентабельність такого бізнесу може складати 400, а то й 500%.
Фермер та горіховод-селекціонер Іван Юкал розповідає, що на 7-8 рік після посадки горіховий сад може давати від 200 до 300 тис. грн з гектара. «Я займаюсь не тільки горіхами, а й вирощую традиційні сільськогосподарські культури. Для порівняння, одна з найрентабельніших культур — соняшник — дає 30 тис. грн/га», — зазначив він під час вебінару, організованого проєктом UHBDP. Тобто горіховий бізнес практично вдесятеро вигідніший за вирощування соняшнику.
За словами експерта, для отримання прибутку площа горіхових насаджень може бути мінімальною. Наприклад, родина з 4 осіб, де двоє дорослих, може вільно тримати 2 га практично без застосування найманої праці.
Почати — з саджанців
Одне з головних завдань під час закладання горіхового саду — підбір посадкового матеріалу. Це можуть бути привиті саджанці або сіянці. Перші дозволяють отримати якісну партію горіхів для експорту та мати необхідні супроводжуючі документи. Врожай добре піддаватиметься калібруванню та буде більш однорідним.
Проте термін експлуатації саду, закладеного привитими саджанцями, набагато коротший. Дерева матимуть слабшу морозостійкість, з роками вона втрачатиметься, говорить Юкал. Відповідно, це вплине на собівартість вирощування.
«Я віддаю перевагу сіянцям. Вони довговічніші, більш морозостійкі й набагато довше цвітуть», — зазначає фахівець.
Інше питання — вік саджанців. Якщо закладка саду відбувається в полі, то перевагу варто віддати дворічним. У такому разі випад становитиме лише 3-5%. Якщо обрати однорічні саджанці, то цей показник сягне 10, а то і 15%.
Вибір схеми посадки
Закладаючи горіховий сад, знадобиться визначитися зі схемою посадки. В Україні немає затвердженої класифікації по горіхам, проте Юкал радить розділити дерева за силою росту на карликові, слаборослі, середні та сильнорослі.

Кожна група має свою схему посадки та вимагатиме певної кількості саджанців на гектар.
Традиційна посадка. Дерева розміщують за схемою 10×10 м, якнайкраще такий варіант підходить для сильнорослих сортів з верхівковим плодоношенням. Знадобиться 100 саджанців на гектар.
Напівінтенсивна. Саджанці розташовують за схемою 10×5, 14×7 або 12×6 м. Застосовують для сортів з напівлатеральним типом плодоношення і меншою силою росту. Витрати саджанців — від 102 до 200 шт./га.
При такому варіанті враховують, що через 15-20 років частину дерев можна буде прибрати.

Інтенсивна. Найбільш поширена у використанні. Підходить для таких провідних сортів як Чандлер, Франкет, Кочерженко. Саджанців знадобиться 240-310 шт./га. Їх розміщують за схемою 8×4, 5×5 або 8×6 м.
«Найкращий варіант висадки — 8×4. У такому разі для догляду за садом можна застосовувати традиційну техніку, яка є практично в кожному господарстві, — трактори ЮМЗ, МТЗ. Ширина борту у них складає 2,4 м, тож можна буде завозити солому, органічні добрива тощо», — радить Юкал.
Остання — суперінтенсивна схема. Вона використовується для низькорослих скороплідних форм. Вони можуть висаджуватися за схемою 7×3,5 (у шахматному порядку), інколи навіть 5×7. За такою схемою можна висаджувати сорти Кочерженко, Чандлер, Рудківський.
«За суперінтенсивної схеми дерева швидше даватимуть урожай, з 5-6 року вже вийдуть на рівень 2-3 т/га і більше. Використовують карликові сорти, які не виростають вище 2 метрів. При цьому використовується краплинний полив. Інакше спочатку буде добрий урожай, а потім горіхи стануть дрібними через нестачу вологи. У такому разі вкладені інвестиції повертаються найшвидше», — додає селекціонер.

Визначившись зі схемою і сортами, садівник додає у посадку опилювачі. Їх розміщують за діагональною або квадратною схемою — залежно від рельєфу місцевості та напряму й сили вітру. Опилювачів можна використовувати три — ранній, середній, пізній, а краще 5.

Методи посадки
Серед широкого переліку варіантів висадки саджанців Юкал рекомендує методику «мікосинергія». За його словами, вона поєднує найкращі рекомендації.
«Методика є досить затратною, потребує застосування чималої кількості мінеральних та органічних добрив. Проте це буде гарною інвестицією в майбутній урожай», — додає він.

Ірина Кравченко, AgroPortal.ua

«Покрова». Презентовано механізм страхування посівної від воєнних ризиків

Конкурентоспроможність, інновації та інвестиції: як бізнеси адаптуються до викликів

Від Дія.City до сучасного агровиробництва: технологічні виклики на TECHNOVATION

Фермер із Рівненщини Петро Скрипчук, який разом із партнерами займається вирощуванням і переробкою волоського горіха, придбав нове обладнання для вдосконалення виробництва олії холодного віджиму.

Одними з найдорожчих рослинних олій у виробництві є амарантова та олія з кедрового горіха.

Кліматичні умови та ґрунти Херсонської, Закарпатської, Запорізької, Миколаївської та Одеської областей ідеально підходять для закладання мигдалевих садів у промислових масштабах.

Крафтовий виробник із Києва «Живодар» виготовляє до 3 т олії на рік. Наразі в асортименті бренду 25 видів олій. На них припадає близько 65% усієї продукції. Ще 20% йде на масло гхі. Решта — горіхові пасти, борошно, соуси та інша продукція.

Італійські сорти фундука на Житомирщині зазнали значних втрат через зимові та весняні морози. Урожай на підприємстві «Горіх Полісся» скоротився приблизно на 90%.

На Рівненщині виробники волоського горіха налагодили його переробку на олію холодного віджиму. Нині обсяги виробництва сягають до 700 л готової продукції на рік.

В Україні закладають дедалі менше нових садів волоського горіха. Одна з головних причин — тривалий період повернення вкладених коштів.

Вартість волоського горіха в Україні зросла вдвічі — з 200 до 400 грн/кг. Серед причин — менший урожай минулого сезону та втрати через цьогорічні приморозки.

Волоський горіх — практично безвідходна культура. І заробляти тут можна не лише на продажі ядра. З нього віджимають олію, виготовляють мацерати, а макуху, що залишається після віджиму, переробляють на борошно та інші харчові продукти. Використання знаходиться навіть для зелених горіхів, перегородок, шкаралупи та листя. Тож один урожай може дати виробнику одразу кілька продуктів із доданою вартістю.
