Ескалація на Близькому Сході створює для України ризик зростання собівартості аграрної продукції.
Таку думку висловив аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE Агроцентр) Павло Мартишев у коментарі Delo.ua.
Україна експортує агропродукцію до таких країн Близького Сходу, як Єгипет, ОАЕ, Ліван, Сирія. Проте, за словами Мартишева, ризики зовнішніх постачань не є критичними. Український експорт більше орієнтований на Туреччину, Єгипет та країни Північної Африки. Менше — на країни, які географічно ближчі до Ірану.
«Навіть якщо частина постачань до Перської затоки тимчасово скоротиться, обсяги можуть бути переорієнтовані на інші ринки. Це може створити короткострокове напруження, але не системний обвал експорту», — вважає експерт.
За його оцінкою, частка українського експорту агропродукції до країн Близького Сходу, яка може опинитися під ризиком через ескалацію конфлікту, невелика — лише кілька відсотків, і не перевищує 10% загального обсягу.
Водночас війна на Близькому Сході може вплинути на збільшення собівартості виробництва зернових і олійних в Україні, зазначив Мартишев. Близько 20% світових постачань нафти, аміаку та газу проходять через Ормузьку протоку. Відповідно, будь-які перебої в регіоні автоматично підвищують ціни на нафту та газ, збільшують вартість аміаку і азотних добрив.
«Для України це не дуже гарна динаміка, адже саме зараз аграріям важливо закуповувати добрива. Вони частково вже зробили запаси до весняної посівної та літніх робіт, але не повністю. Тому, можливо, частину добрив аграріям доведеться купувати за вищими цінами», — зазначив експерт.
Найбільші споживачі азотних добрив — кукурудза та соняшник. Саме кукурудза та соняшникова олія формують основу українського агроекспорту — близько $5 млрд кожна категорія в середньому за рік, нагадав Мартишев. Пшениця також важлива, але вона на третьому місці.
«Відповідно, ми отримуємо удар по собівартості насамперед кукурудзи та соняшнику», — сказав аналітик KSE.
Добрива та пальне складають близько 25-30% собівартості кукурудзи та соняшнику. Тобто приблизно третина витрат — на виробництво. Якщо ціни на енергоносії й азотні добрива ще зростатимуть у вартості, то ця частка може зрости вище третини загальної собівартості, пояснив Мартишев.

Україна представила харчовий експорт на SIAL Paris 2026

На Kyiv Food and Wine Festival сировари продали 1,5 тони сиру

У США відроджують старі сорти яблук на тлі домінування кількох популярних різновидів

Кабінет Міністрів України надав тимчасовий пріоритет у перевезеннях залізничним, автомобільним, морським і річковим транспортом вантажам із рослинною олією та пальним.

Відправники вантажів мають до 23 жовтня надати АТ «Укрзалізниця» (УЗ) плани щодо перевезення на листопад.

НАТО направить до Чорного моря додаткові морські патрульні літаки, радарні системи та безпілотники.

Українські сільгоспвиробники станом на 20 жовтня 2026 року засіяли озимими культурами 5,05 млн га, або 79,9% прогнозованих площ.

Аграрії Волинської області завершили посів озимих зернових культур та озимого ріпаку під урожай 2027 року.

Площа земель сільгосппризначення, щодо яких було укладено договори купівлі-продажу, у третьому кварталі 2026 року склала 43,7 тис. га, що на 18% менше порівняно з попереднім кварталом і на 15% менше показника аналогічного періоду минулого року.

Основний очікуваний ефект від запровадженння експортного мита на сою та ріпак досягнуто — менші внутрішні ціни, що мали би стимулювати переробку й нарощувати додану вартість. Проте, працюючи за такими правилами, аграрії недоотримують кошти і в перспективі можуть скорочувати посіви під цими культурами.

Через подорожчання дизельного пального українські аграрії переглядають технології вирощування озимих культур і відмовляються від частини операцій з обробітку ґрунту. Це дає змогу скоротити витрати, однак може вплинути на майбутню врожайність.

Ситуація на світових ринках азотних добрив залишається динамічною: в Африці спостерігається стрімке зростання цін, проте в Україні — неочікуване зниження.

За останні декілька років у бік українських аграріїв звучало чимало звинувачень від польських фермерів. Є певна конкуренція між виробниками обох країн, а також побоювання щодо можливого тиску на польських фермерів у разі вступу України до ЄС. Чи можливий компроміс між виробниками і аграріями двох країн?