Про це повідомляє компанія KMZ Industries.
Відмічається, що зберігання продукції забезпечуватимуть ємності з продуктової лінійки Variant Agro Build: 1 силос на плоскому днищі СВП місткістю 2300 тонн — для довготривалого зберігання зерна та 1 хоппер СК потужністю 60 тонн, який слугуватиме для оперативного накопичення зібраної продукції перед очисткою чи сушінням.
Також на елеваторі встановлене транспортне обладнання виробництва KMZ Industries: 2 норії продуктивністю 100 т/год та 5 ланцюгових транспортерів потужністю 100 т/год.
Потужності здебільшого використовуватимуть для зберігання зерна власного виробництва: у господарстві, зокрема, вирощують пшеницю, кукурудзу, соняшник і ріпак.
«Цей сучасний зернокомплекс побудували на базі колишнього, менш технологічного, який, до того ж, поступався новому за обсягами. До цього часу збіжжя тримали у складах підлогового типу. Нині ж тут встановлене сучасне обладнання, що допоможе аграріям зберігати продукцію у відмінному стані», — розповідає регіональний менеджер KMZ Industries по Західному регіону України Анатолій Гнатів.

Zinka. Побачити виробництво зсередини

Святослав Вакарчук заспівав для аграріїв в полі під час жнив

UCAB FOOTBALL CUP 2026. Літні ігри

Уявімо типову ситуацію. Український експортер відвантажує партію соєвого шроту нідерландському покупцю. Контракт підписаний, документи в порядку, аналізи з акредитованої лабораторії на руках. На в’їзді в порт призначення партію зупиняє додатковий аудит на афлатоксин B1. Покупець перевіряє історію постачальника в GMP+ Company Database і не знаходить запису. Партія йде на даунгрейд: замість кормового каналу її продають у технічну переробку, з втратою кількох сотень доларів на тонні. Репутаційна шкода триватиме два-три сезони, поки трейдер відновлюватиме довіру.

Елеватор «Лебедин» на Сумщині, що входить до агрохолдингу Prometey, зазнав значних руйнувань унаслідок атаки російських безпілотників.

Основний тягар кризи, пов'заної з посиленням російських атак на цивільні судна та портову інфраструктуру, що створюють критичні ризики для експорту, знову лягає на українського агровиробника.

За роки роботи зі зрошувальними системами я переконався: найважливіші рішення приймаються ще до початку будівництва. Саме на етапі планування закладається майбутня ефективність, надійність і собівартість експлуатації всієї системи.

За останні роки мені довелося оцінювати десятки діючих зрошувальних систем — від відносно нових проєктів до мереж, побудованих ще за радянських часів. І майже всюди повторюється одна й та сама ситуація.

Коли говоримо про зрошення, більшість аграріїв найперше думають про насосну станцію або дощувальні машини. Але на практиці одна з найдорожчих помилок часто ховається під землею — у трубопровідній мережі.

Кукурудза з року в рік залишається однією з головних культур для вирощування в Україні. Але ринкові умови вносять свої корективи: щоб кукурудза була рентабельною, агропідприємство повинно мати елеваторний комплекс і власну сушарку, аби знизити витрати на логістику та сушіння зерна. Цей економічний фактор прорахували у фермерському господарстві «Василишен В. М.» і за рік до початку повномасштабної війни розпочали будівництво елеватора.

Аграрії змінюють підхід до елеваторного бізнесу, фокусуючись на автоматизації, енергоефективності обладнання та використанні для сушіння зерна альтернативних видів палива. Ці рішення дозволяють сільгосппідприємствам отримувати високі економічні показники та бути енергонезалежними.

Більшість фермерів, які до війни навіть не задумувалися про елеватор, сьогодні кажуть — господарювати без власних потужностей зі зберігання та сушіння зерна немає сенсу. Лише маючи в структурі елеваторний комплекс, можна підсилити економіку агропідприємства та планувати новий сезон.