Олег Ковальчук За останні роки мені довелося оцінювати десятки діючих зрошувальних систем — від відносно нових проєктів до мереж, побудованих ще за радянських часів. І майже всюди повторюється одна й та сама ситуація.
Господарство інвестує в сучасні дощувальні машини, насоси або трубопроводи, але не отримує очікуваного результату. Машина недобирає воду, виникають перепади тиску, зростають витрати на електроенергію, а інколи система взагалі зупиняється через аварію.
У більшості випадків проблема не в самій дощувальній машині. Причина — у дрібних елементах, про які часто забувають під час реконструкції або модернізації системи.
У цьому матеріалі блогу «Клуб практиків зрошення» від Variant Irrigation хочу поділитися досвідом, коли саме правильна комплектація та налаштування допоміжного обладнання дозволяє суттєво збільшити пропускну здатність мережі, уникнути гідроударів та забезпечити стабільну подачу води в найкритичніший період сезону.
Коли є скарги на нестачу води, перше, що потрібно перевірити, — це головна насосна станція. У багатьох системах, побудованих ще десятки років тому, насоси фізично справні, але працюють далеко від своїх проєктних характеристик. Найчастіше проблему вдається вирішити шляхом перемотування синхронних електродвигунів та відновлення їхньої номінальної потужності.
У деяких проєктах це дозволяло збільшити подачу води майже вдвічі без будівництва нової насосної станції. Для господарства це означає головне — гарантоване забезпечення водою в період пікового навантаження.
Багато аграріїв недооцінюють небезпеку гідроударів. Один різкий стрибок тиску може пошкодити трубопровід, засувки або насосне обладнання. Саме тому я завжди рекомендую передбачати одразу кілька рівнів захисту:
Ще одна типова проблема — відсутність елементарного контролю. Коли господарство не бачить фактичного тиску або витрати води, будь-які рішення приймаються навмання.
Тому базовий комплект контролю має включати:
Коли аграрій бачить нерівномірний полив, він зазвичай підозрює несправність машини. Проте дуже часто причина значно простіша — забруднення форсунок. Тому на кожній дощувальній машині повинні бути встановлені сітчасті фільтри з чарункою до 2 мм. Це недороге рішення, яке дозволяє уникнути значно більших втрат у майбутньому.
Сучасна дощувальна машина може не лише подавати воду, а й працювати як інструмент для внесення добрив. Для цього варто передбачити систему фертигації на центральному візку або опорі машини.
З власного досвіду можу сказати, що найкраще себе показують поршневі насоси-дозатори. Вони забезпечують високу точність внесення КАС та інших рідких добрив і дозволяють ефективніше використовувати кожен кубометр поливної води.
Якщо дощувальна машина працює від дизельного генератора, рекомендую обов'язково встановлювати датчики рівня пального. Це дозволяє контролювати фактичні витрати дизеля дистанційно та виключати непродуктивні втрати.
Для фронтальних дощувальних машин я рекомендую використовувати систему подвійного підключення через два гнучкі шланги. Головна перевага такого рішення — можливість перемикатися між гідрантами без зупинки подачі води. Як результат:
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.