Унікальне виробництво з Карпат: від автентичних садів до сучасної натуральної косметики

Продукція «Верховинка» не продається в супермаркетах України, є варіант замовити онлайн і придбати на виробництві, проте її можна знайти в США, Канаді та Європі. Причина проста, зауважує Михайло Стовп’юк: українська система супермаркетів не дає розвиватися малому бізнесу так, як би хотілося, зайти на полиці досить складно, а деколи й невигідно.

Одна з основних діяльностей кооперативу — це відродження автентичних яблуневих садів. Шляхом закладання в шкілки за системою «теплі грядки» (рови з сумішшю родючого ґрунту, біочару, піску та тирси) вдалося відродити більше 10 автентичних сортів яблунь і груш. Також ростуть дикі вишні та черешні, сливи, ягоди, гриби. Ця територія прадавня, ще 6 тисяч років тому тут була стовідсоткова трипільська культура. 

Закладання автентичного саду починається з дички, насінини дикої яблуні, яка виросла в полі. Об’їжджали околиці в пошуках сортів яблук, брали дикі саджанці, викопували та ставили в шкілки, також щепили їх і роздавали саджанці людям. Вони їх висаджували й років за 20-30 на цьому побудували свої господарства, таким чином відроджуються автентичні сади. У селах на Івано-Франківщині досі  біля кожної оселі ростуть по 20-30 яблунь, урожайність одної — не менше тонни. Сорт Рубчинка вважається найавтентичнішим, дерева сягають ста років і більше. Сорт дуже рясно родить, дає від 500 кг до 1 т плодів, має кислий смак.

Автентичний сад груш налічує 5 сортів, йому всього 4 роки, і він уже формує певний урожай. Також у саду ростуть польсько-німецькі сорти груш.

На висоті 500 м над рівнем моря розташоване обійстя сина Михайла Стовп’юка — Миколи. Він тут живе та працює, розвиває садівництво, горіхівництво, вівчарство, бджільництво та рибництво. Майже все це використовують у виробництві продукції.

Торішня зима видалася морозною, хоча в цій місцевості переважно не буває суворих зим, каже господар, проте бджоли добре перезимували. Цього року вдалося тричі провести викачування меду. Бджіл не підгодовують цукровим сиропом, а залишають їм саме мед, аби комахи мали міцний імунітет.

«Також ми вирощуємо чорний горіх. Його деревина найдорожча в світі, один куб коштує €15 тис. і застосовується в кораблебудуванні та меблевій галузі. Ми використовуємо плоди чорного горіха для виробництва крафтового алкоголю, а саме бальзамів. Розтовчуємо горіх, заливаємо 55-градусним дистилятом і за 3-4 місяці отримуємо екстракт для подальшого виробництва бальзамів, яких сьогодні у нас більше 12 видів», — розповідає Михайло Стовп’юк.

Продукція має профілактичні властивості та дозволяє споживачеві запобігти різним захворюванням, зауважує виробник.

Медове драже виробляють понад 10 років із меду власних пасік із додаванням бджолиного пилку та воску, сублімованих ягід. Пилку не вистачає, використовують від 200 кг до 1 т на місяць, тому закуповують його у бджолярів Карпатського регіону. За тиждень виробництво драже сягає 600 кг, за місяць — 2 т, увесь обсяг йде на продаж.

Для ягідних чаїв використовують усі плодово-ягідні рослини, присутні в регіоні (горобина, шипшина, глід, кизил та інші). Особливо цінним є лісове яблуко, яке переробляють не лише на чай, а і на соки прямого віджиму.

Трав’яні чаї також виробляють як моно-, так і в композиціях. Більше 9-12 рослин міксувати не потрібно, каже Михайло Стовп’юк, адже мають бути так звані трави-лідери та допоміжні, тоді комбінація буде приносити користь організму. Крім того, виробляють напої на основі цикорію з різними ягодами та травами, більше 6 видів приправ — грибну, ароматну й автентичні карпатські.

«У нас на виробництві облаштовані комплексні переробні цехи. Лінія фасування чаю у фільтр-пакети працює і на експорт, і на внутрішній ринок. Ми орієнтуємося на споживача, тому працюємо залежно від замовлень. Приправи та медове драже фасуємо вручну, запаювальна машина герметизує товар. У складах для сировини та готового товару обов’язково підтримуємо оптимальну температуру, аби продукція не відсиріла та не ушкоджувалася шкідниками», — зазначає виробник. 

Важливим етапом у виробництві карпатської продукції є збір і зберігання сировини. Підприємство перейшло на органічне збирання та вирощування дикорослих і лікарських рослин. Є місця, де росте багато шипшини, звіробою, чебрецю та інших трав, і їх мають зібрати правильно та вчасно.

Малину, суницю, чорницю збирають у лісових господарствах або національних парках, які мають встановлені ліміти від обласних рад. Видають спеціальний квиток на збір різного виду продукції. На кожен вид сировини є ліміт збору та призначається відповідна оплата за це. 

У лабораторії Марія Гоянюк, донька Михайла Стовп’юка, також створила власний бренд Maricheyka, який налічує різноманітну косметичну продукцію для обличчя та тіла. Уся лінійка створена на основі натуральних компонентів і ефірних олій.

Одним із прибуткових напрямів «Верховинки» є виробництво крафтового алкоголю, яке налічує 20 видів різноманітних напоїв: міцні горілки на основі трав, бальзами та легкі настоянки міцністю 20 градусів.

Алкогольний цех обладнаний власно розробленою лінією виробництва продукції. Все починається з дистиляту подвійної перегонки, який потім насичують концентратами. На першому етапі виходить приблизно 10 л спирту-сирцю за годину, за 8 годин роботи, відповідно, можна перегнати 80 л спирту. На другому етапі закладають різноманітні інгредієнти для насичення сирцю ароматами та смаками. Протягом тижня суміш має настоятися, тоді напій переганяють ще раз, і він стає готовим до вживання. На кожному етапі контролюють рівень градусів, від чого залежить міцність напою.

Спиртосховище на виробництві обладнане за всіма необхідними стандартами, продукція має акцизну марку та дозволена для легального продажу. Крафтовий алкоголь має попит серед українців, на експорт поки що не відправляють.

«Загалом крафтовий напрям, який нам вдалося розвинути досить серйозно, значно простіше втілити. Ми об’єдналися з іншими виробниками Карпатського регіону, організували у Львові перший оглядовий ярмарок, показали себе і створили торговий бренд «Смак Українських Карпат». Він нам багато чого дозволив, ми відвідували виробництва один одного, обмінювалися досвідом, розробили методику роботи і взагалі змогли зрозуміти, що таке крафт», — пояснює Михайло Стовп’юк.

Ще 2016 року в Італії на міжнародній конференції виробники кооперативу представили гуцульську бринзу, яка тоді здобула перше географічне маркування. Тож сьогодні кооператив упізнають, про продукцію знають. Щоб обмінятися досвідом і більше дізнатися про український крафт, Карпатський регіон продовжують відвідувати дуже багато делегацій.

Для довідки: проєкт FarmForce реалізується спільно Agroforestry Sweden, Львівським національним університетом імені Івана Франка, Національним університетом біоресурсів і природокористування України, Шведським університетом аграрних наук та WWF-Україна за фінансування Шведського інституту.

Вікторія Полевик, AgroPortal.ua