Війна змінила український ринок праці. Під тиском мобілізації, міграції та хронічного дефіциту кадрів бізнес почав переглядати звичні кадрові стереотипи.
Про це повідомляють аналітики компанії GRC.ua, які в рамках проекту «Барометр ринку праці» з’ясували, що роботодавці більш охоче наймають жінок на історично «чоловічі» позиції, проте досі існує гендерний розрив у зарплатах.
За даними Глобального індексу гендерного розриву, який публікує World Economic Forum, у 2022-2025 роках Україна поступово скорочує розрив між жінками та чоловіками в економіці, освіті, охороні здоров’я та політиці.
Презентований торік Український індекс гендерної рівності також зафіксував позитивну динаміку: 61,4 бала зі 100 можливих.
Повномасштабна війна стала поштовхом для жінок, які стали масово опановувати професії, що традиційно вважалися чоловічими. Агросектор, промисловість, державне управління стали більш активно наймати жінок.
Згідно результатів дослідження «Барометр ринку праці», 64% українських компаній уже наймають жінок на історично «чоловічі» позиції. Рік тому таких роботодавців було трохи більше половини. Ще 9% компаній поки не здійснюють такого найму, але планують почати найближчим часом.
Ця структурна зміна відбувається через економічну необхідність: бізнес не може дозволити собі ігнорувати жінок, коли вакансії залишаються відкритими місяцями. Кадровий голод змушує роботодавців позбуватися гендерних стереотипів.
Втім, розширення доступу до професій не означає автоматичної рівності в оплаті праці. Гендерний розрив у зарплатах зберігається. На початку повномасштабного вторгнення офіційно озвучувався показник у 18,6%. В окремих секторах економіки жінки могли заробляти на 41,4% менше за чоловіків. У 2025 році національний Індекс гендерної рівності підтвердив, що розрив у зарплатах фактично залишився на тому ж рівні.
Отже жінки зайшли в нові галузі та професійні позиції, але не вийшли із зони нерівності доходів. Ця проблема визнана на державному рівні. У межах Національної стратегії Уряд поставив за мету скоротити гендерний розрив в оплаті праці до 13,6% до 2030 року. Проте реальні зміни залежать не лише від законодавства, а й від управлінських практик на рівні компаній.

«Покрова». Презентовано механізм страхування посівної від воєнних ризиків

Конкурентоспроможність, інновації та інвестиції: як бізнеси адаптуються до викликів

Від Дія.City до сучасного агровиробництва: технологічні виклики на TECHNOVATION

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка спрощує підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та порядок видачі їм посвідчень.

Відкрита реєстрація на міжнародний курс EU Agricultural Policy and the Future of Ukrainian Agriculture in the Context of EU Accession. Навчання розпочнеться 20 листопада 2026 року й триватиме до 22 січня 2027 року.

В українському агросекторі на одного тракториста або комбайнера припадає 11–15 вакансій. Підприємствам дедалі складніше знаходити фахівців для забезпечення виробничих процесів.

Середня орендна плата за сільськогосподарські землі в Україні становить 5,9 тис. грн/га після сплати податків. Водночас для 25% досліджуваної площі з найвищими орендними ставками середній показник становить 7,6 тис. грн/га, а для 25% площі з найнижчими ставками — 4,2 тис. грн/га.

Середня зарплата штатного працівника сільського, лісового та рибного господарства України у вересні 2026 року становила 29 626 грн, що на 85 грн більше показника попереднього місяця (29 541 грн).

На тлі системних трансформацій підприємства харчової та переробної промисловості стикаються з безпрецедентними викликами: від гострого дефіциту робітничих кадрів до складного пошуку балансу між очікуваннями працівників і платоспроможністю бізнесу.

У першому півріччі 2026 року найактивніше зарплати зростали в агрономічному та інженерному напрямах: для більшості компаній, які переглядали оплату в цих функціях, підвищення становило 10–20%. Загалом 81% агрокомпаній уже підвищили доходи персоналу, ще 13% планують переглянути їх до кінця року.

В Україні триває вступна кампанія до магістратури. Дедалі більше випускників бакалаврату і молоді загалом ставлять собі однакове запитання: чи варто продовжувати навчання, якщо можна відразу піти працювати? Логічна відповідь звучить так: варто, якщо магістратура дає не лише диплом, а й роботу, практику, професійні контакти та можливість заробляти ще під час навчання.