Олександр Тараненко

Питома вага імпортної хлібобулочної продукції на українському ринку повільно, але впевнено збільшується. Це переважно вироби тривалого зберігання, борошняні та кондитерські вироби.

Завдяки тому, що хлібопекарські підприємства розширюють асортимент, оновлюють технології, засоби виробництва, є підстави вважати, що українська продукція знайде своє місце на зовнішніх ринках. Відповідно, це є перспективною зміною для борошномельної галузі.

З початку повномасштабної агресії росії харчова переробна галузь України зазнала меншого падіння, ніж інші. Нині вона майже відновилася та повернулася до довоєнного рівня. Але й надалі розвиток експорту є найважливішим завданням не лише для зростання галузі переробки, а й для розвитку аграрного виробництва, адже якщо не буде внутрішнього замовника, аграрії не матимуть сенсу вкладатися в технології.

Українські пекарі сьогодні пропонують широкий асортимент хлібобулочних виробів, але все обмежується не лише рецептурою, а й культурою споживання покупців.

Хлібопекарі не можуть залучати кредитні кошти, оскільки вони досить дорогі, а діючі пільгові кредитні програми — обмежені. Наприклад, програма «5-7-9%» має ліміт у 60 млн грн.

Від початку війни хлібопекарська галузь отримала нові виклики та низку факторів, які вплинули на цей бізнес. Спочатку пекарі переживали за вартість сировини, але закриті порти та обмежений експорт дозволили їм купувати пшеницю для переробки за прийнятною ціною. Наразі головною проблемою для виробників хлібобулочних виробів є відключення електроенергії, а також значне подорожчання логістики.

Повернення торговельними мережами хлібних виробів виробникам досягає 8%. Тобто кожна 12-та буханка хліба повертається нереалізованою, і оскільки термін реалізації минув, вона підлягає утилізації.

З урахуванням так званих бонусів та повернень нереалізованої продукції націнка торговельних мереж на хліб перевищує 55%.