Юрій Щуклін

Менш як місяць залишилося до збору перших партій урожаю 2025 року, але ринок досі не має визначеності щодо вартості, термінів та умов логістики для експорту українського зерна впродовж наступного маркетингового сезону. Вміння виробляти гарні врожаї та невміння організовувати їхнє сплановане й ощадливе перевезення залишається ключовою характеристикою України як учасника світового аграрного ринку.

Голова наглядової ради «Укрзалізниці» Хафер Гепард закликав «припинити блокування запиту щодо індексації вантажних тарифів на залізничні перевезення», нагадавши, що індексація не проводилася з 2022 року, а її необхідність обумовлена актуальним рівнем промислової інфляції.

Збереження диверсифікації логістичних шляхів експорту має стати державною стратегією у 2025-2026 маркетинговому сезоні, адже перспективи експортної конкурентоспроможності України на світовому аграрному ринку залежатимуть від того, чи вдасться зберегти ті логістичні шляхи, які стали рятівниками українського аграрного експорту в перші роки повномасштабної війни, коли порти Чорного моря були заблоковані.

Технологічна відсталість «Укрзалізниці» підриває ефективність усіх залежних від залізничної логістики виробників України та після підвищення тарифу коштуватиме бізнесу від 36 млрд грн додаткових витрат.

Якщо «Укрзалізниця» не скасує своє рішення про зниження швидкості зерновозів до 68 км/добу (на 119 км/добу менше, ніж у 2024 році), а в припортові станції — до 178 км/добу (на 75 км/добу менше, ніж у 2024 році), це може призвести до подорожчання користування зерновозами до 3000-4000 грн за добу вже на початку 2025 року.

Анонсування «Укрзалізницею» підвищення тарифів на вантажоперевезення на 37% викликало негативні реакції серед бізнесу. Найбільше обурення спричиняє те, що підвищення тарифів відбувається на тлі непрозорості витрат залізниці та відсутності планів усувати недоліки своєї операційної діяльності.

Одним із вирішальних чинників рекордного зростання обсягу перевезення вантажів залізницею на експорт за 10 місяців 2024 року та рівноваги на ринку залізничних перевезень я вважаю те, що, на відміну від попередніх сезонів, зараз «Укрзалізниця» не застосовує примусів до придбання її вагонів та не застосовує тих механізмів, які у 2021, 2022 та 2023 роках слугували чинниками карколомного здорожчання користування вагонами-зерновозами.

Варто почати з того, що різна вартість залізничних перевезень різних вантажів — не суто українська унікальна історія.

Унікальна особливість української логістики — це регулярне виникнення та непередбачувана міграція у транспортній інфраструктурі вузьких місць, які обмежують перевезення. Ці вузькі місця переважно штучного походження. А монополіст «Укрзалізниця» не має зацікавленості їх усувати.

Підвищення тарифів на вантажні перевезення може стати безболісним для вантажовласників-виробників за умов, якщо «Укрзалізниця» паралельно з цим усуне бюрократичні труднощі у процедурі організації перевезень та впровадить сучасну технологію, яка усуне чи зведе до мінімуму витрати вантажовласників на платежі посередникам-експедиторам. У такому разі підвищення тарифів навіть на 20% не позначиться на загальних витратах власників вантажу і не викличе негативу.

Втрата частини врожаю внаслідок аномальної спеки в липні кардинально змінила баланс попиту та пропозиції на ринку експортних перевезень зернових культур.

АТ «Укрзалізниця» не виставляє весь свій вагонний парк на аукціони, що суттєво зміщує точку перетину кривих попиту та пропозиції у бік збільшення ціни.

Аномальна спека, втрати врожаю, часті знеструмлення, низькі світові ціни — виклики, з якими аграріям доводиться цьогоріч працювати на додаток до воєнних реалій. Ще одним випробуванням стає дорога логістика як результат штучного ажіотажу на аукціонах на користування вагонами-зерновозами.

Непрозорий механізм розподілу вузьких місць залізничної логістики та комерційна зацікавленість «Укрзалізниці» в отриманні доходів від користування її вагонами-зерновозами створюють ризики для логістичної кампанії аграріям у 2024/25 МР.

Сільгоспвиробники втратили близько 10 млрд грн за два роки через нерегулярність проведення аукціонів «Укрзалізницею», непрогнозованість умов, удаваний завищений попит і штучне обмеження пропозицій.

В Україні сформована думка, ніби єдино доступними інструментами держави для підтримки аграріїв є пільгові кредитні програми чи субсидії. Насправді агросектор потребує інших форм підтримки з боку держави, а саме — допомоги з довгостроковим плануванням посівної та логістичної кампаній.