вівці

Україна у січні – листопаді 2024 року відправила на експорт 1,3 тис. т живих овець і кіз. Це на 48,6% більше, ніж за такий самий період минулого року.

Традиція вигонного скотарства і вівчарства має давнє коріння і розвивається не лише в Карпатах, а й по всій території України. Тому Україна підтримала заклик Румунії приєднатися до файлу про пасторалізм репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної спадщини.

Україна у січні – жовтні 2024 року відправила на експорт 1,2 тис. т живих овець і кіз. Це на 60,2% більше, ніж за такий самий період минулого року.

Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів посилила ветеринарно-санітарні заходи на кордоні через реєстрацію випадків захворювання овець та кіз на небезпечну вірусну хворобу — чуму дрібних жуйних — у Румунії.

Україна у січні-червні 2024 рокувідправила на експорт 130 тонн живих овець і кіз ‒ у 3,2 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Україна у січні – травні 2024 року відправила на експорт 195 т живих овець і кіз на суму $214 тис.

У особистому селянському господарстві «Бараново» на Закарпатті овече та коров’яче молоко у вправних руках сироварів перетворюється на неймовірно смачні сири, масло та кефір.

Ситуація з вівчарством та козівництвом в Україні значно погіршилася з моменту повномасштабного вторгнення. Підприємства на окупованих територіях були знищені, а доступ до пасовищ обмежений через мінування. Тим часом економічна нестабільність у країні призвела до зменшення попиту на продукцію галузі, особливо у преміумсегменті.

Ферма Buffalo Village на Вінниччині була створена незадовго до початку повномасштабного вторгнення. Сама ідея полягала у заснуванні такого собі буйволиного села, де буде велике поголів’я цих тварин. Звідси й назва ферми. Буйволи стали першими її мешканцями, та згодом з’явились ще й кози, коні, вівці, свині та різна птиця.

В Україні розводять багато порід овець, проте ця галузь досі знаходиться на стадії розвитку. Основою для подальшого поступу вівчарства на теренах нашої держави є генетичні ресурси та племінна база. Варто зауважити, що Україна має природно-кліматичні, історичні, культурні та споживчі передумови для розвитку такого роду промисловості.

Ввезення продуктів тваринництва в Україну з Республіки Болгарія обмежено через реєстрацію віспи овець та кіз.

Ферма PAN BARAN, яка знаходиться на Київщині, передає частину свого стада на іншу ферму. Причина — власник більше не має можливості доглядати тварин.

Для відгодівлі 100 млн овець необхідно 10 млн т зерна. Тож за рахунок розвитку вівчарства в Україні можна вирішити відразу дві проблеми — виробники отримають більший прибуток, і знизиться потреба в експорті зерна.

Через пряму агресію ворога Україна втратила 30% поголів’я. Падіння цін, розрив логістичних ланцюгів тощо — все це створює великі проблеми.

Урочисті проводи вівчарів на полонину — це вже давня народна традиція. Мішання овець, або міра — свято, під час якого невеликі стада овець і кіз злучаються у єдину велику отару, і їх проводжають випасатися на полонини.

Вівця дає потомство двічі на рік, причому одночасно може народити від двох до чотирьох ягнят. З дорослої тварини виходить 15-20 кг м’яса. Навіть без реалізації шкури і вовни тримати овець вигідніше, ніж корів.

У Івано-Франківській міській громаді склалася катастрофічна ситуація з тваринництвом, тож тут вирішили допомагати всім домогосподарствам, які займаються утриманням тварин, і таким чином розвивати галузь.

Незважаючи на війну, на Одещині реалізуються інвестиційні проєкти. Один із них — будівництво сучасного вівцекомплексу на 3,5 тис. голів овець м'ясних порід на території смт Лиманське Роздільнянського району в ТОВ «Колос» (вартість проєкту — 15 млн грн).