Зерновий бізнес на перехресті глобальних війн, технологічних проривів і боротьби за новий світопорядок

Скорочення олійних, стрибок сої

За останні шість місяців спостерігалося різке падіння світового виробництва олійних культур, соняшнику та ріпаку — на 10 млн т. Виробництво пальмової олії було в стагнації, але стався великий стрибок виробництва сої, зокрема в Аргентині та Бразилії.

Джонатан Грендж повідомив, що останні 3-4 місяці спостерігається волатильність цін на харчові олії, зокрема соєву та пальмову.

«Спостерігалася нестача соєвого шроту на відміну від олії, цього було недостатньо з огляду на уповільнення темпів розвитку Китаю. КНР нав'язує ціни на пальмову олію, тому спостерігається значне падіння цін для фермерів, оскільки виробництво почало зростати», — зауважив експерт.

Зупинити бразильських фермерів

До кінця серпня 2025 року запаси сої в усьому світі будуть рекордними, тому що виробництво зростає. Запаси були вищими, ніж очікувалося, зокрема через санкції проти росії, надзвичайно сильний рубль та опір фермерів продажу. Врожай наступного року буде набагато вищим, ніж цього року.

«Якщо врожай сої в США зберуть на 10% швидше, ніж минулого року, тобто якщо стикнуться врожаї двох американських континентів, то чи не доведеться сказати бразильському фермеру: «Досить! Будь ласка, сповільніться», — прокоментував партнер Sunstone Brokers. 

Торгова війна США та вплив на агро

Очевидно, що торговельні потоки доведеться адаптувати через торговельну війну. Політика тарифів і протекціонізму США створює турбулентність. Зростання цін, логістичні ускладнення, втрати на експорті — все це вже відбувається та впливає на зернову торгівлю. Бізнес змушений адаптуватися, шукати нові ринки, маршрути, альянси.

«Китай уже купує великі обсяги бразильської сої нового врожаю, який Бразилія планує виробити у березні – квітні, через побоювання торговельної війни зі США. Це не проблема, оскільки США не можуть вирішити чи не можуть сказати, якою буде політика біопалива», — пояснив спікер.

У країнах Північної півкулі все спокійно. Ціни на пшеницю досягли свого мінімуму за останні три роки, а інші товари потенційно можуть значно подешевшати.

Король хаосу, як називає Трампа аналітик, продовжуватиме збурювати всі ринки. Існує висока ймовірність значних політичних і фінансових потрясінь найближчими місяцями. 

Ринки залишатимуться нестабільними як через зовнішні фактори, так і через погоду, а глобальний баланс для олійних культур виглядатиме важким. 

Америка втрачає довіру

Через торговельні війни ймовірна криза. Новий бюджетний законопроєкт у США потенційно настільки поганий, що може фактично зруйнувати економіку країни. «Трамп видав рекордну кількість виконавчих указів, проте, як це нещодавно з'ясувалося в суді, їх легко скасувати. Законодавство — це закон країни. Воно викарбуване на камені, проголосоване Конгресом і Сенатом. Трамп просто написав папірці, що не мають жодної цінності», — наголосив аналітик.

США ризикують маргіналізуватися на світовій арені, тому що їм ніхто не довіряє, й існує велика невизначеність щодо інвестицій, розподілу капіталу та наявності робочої сили.

Тим часом Китай сьогодні є країною зростання, що підживлюється боргами. 

«Вони значно збільшили борг за останні 10 років. До того ж це не вільний ринок, завжди існує поганий розподіл робочої сили за регуляторних умов. Рівень безробіття серед молоді дуже високий, і це викликає суттєве занепокоєння. Внутрішні витрати ростуть.  До того ж Тайвань завжди на порядку денному. Подібна ситуація, ймовірно, зберігатиметься протягом наступних п'яти років», — розповів Джонатан Грендж.

За його словами, основні проблеми в Китаї — це старіння та скорочення населення, а також величезна корупція, що завжди присутня в автократичних державах. 

Поточну політичну ситуацію Джонатан Грендж називає холодною війною-2, що почалася 5-10 років тому й триватиме потенційно наступні 30 років. Адже нестабільність і божевілля — це сучасні реалії.

«Єдине, що можна сказати абсолютно точно, це те, що ми залишимося в божевільному, божевільному, божевільному світі. Протистояння Китаю та США — це змагання між комуністичною автократією та демократією. Китай має набагато більшу економічну потужність, ніж СРСР, що на час холодної війни становив 40% економіки США. Тоді як сьогодні Китай становить 70% економіки США», — додав він.

Світлана Цибульська, AgroPortal.ua