Торгівля з квотами: як обмеження ЄС вплинуть на український агросектор

Україна більше не має такого повного лібералізованого доступу товарів до європейського ринку, який діяв з другої половини 2022 року та у 2023 році. Навіть дещо обмежений доступ, який був у 2024 році та на початку 2025-го, вже також не працюватиме для України з 6 червня. 

7 видів української продукції були обмежені в автономних торговельних заходах (АТЗ) Європейського Союзу. Це м'ясо птиці, яйця, цукор, мед, кукурудза, крупи й овес. І, відповідно, до цих семи категорій ще повертаються ті позиції, квоти на які діяли в 2021 році, — молочна продукція, етанол, пшениця, інші зернові культури, соки з винограду, томатна паста та інші.

Проте, якщо на імпорт самої кукурудзи діє ставка мита в 0%, то продукти її переробки потрапляють під квотні обмеження.

Квота на молоко, вершки, згущене молоко та йогурти у 2021 році була 10 тис. т, наразі сягне 5,8 тис. т. 

На сухе молоко обмеження діяло в межах 5 тис. т, а стане 2,9 тис. т.

На вершкове масло було 3 тис. т, а до кінця цього року буде 1,75 тис. т. 

На м'ясо птиці та напівфабрикати з м’яса птиці в 2021 році діяла сукупна квота в розмірі 90 тис. т, у 2024 році було обмеження під час АТЗ на 137 тис. т, а на 7/12 буде 52,5 тис. т. 

Загалом буде впроваджено майже 30 квот.

«У 2021 році частина товарних груп (молочна продукція) експортувалась зазвичай, коли кон’юнктура європейського ринку була цікавою. А ось, наприклад, м'ясо птиці та цукор мали стабільний попит. Внаслідок широкомасштабної війни та лібералізованого доступу українська продукція отримала більше можливості потрапити на європейський ринок, проте тепер будуть обмеження, які, ймовірно, можуть протриматися до кінця цього року», — пояснює Олександра Авраменко.

Для кожного сегмента продукції ситуація може вважатися критичною. Тому що, наприклад, борошно підпадає під квоту на пшеницю. Але воно мало дуже обмежений доступ до європейського ринку ще до 2021 року, оскільки квоту забирала пшениця, й борошну було складніше потрапити до ЄС. І це не поодинокий приклад критичних груп товарів.

Молочна продукція також страждає від того, що в Україні зменшується поголів'я ВРХ і доволі багато польської «молочки» на ринку. Але водночас вітчизняну продукцію будуть обмежувати в доступі до ЄС тоді, коли країні важливо отримувати експортну виручку й підтримувати власних виробників. А це продукція з доданою вартістю, у виробництво якої залучені як фермери, так і різні сервісні послуги. Тобто будь-які обмеження наразі будуть критичними для всієї економіки країни. Адже український аграрний сектор інтегрований з іншими галузями — це і логістика, і сервісні послуги, і пакування. Відповідно, якщо починається просідання в якомусь одному секторі, то воно потягне за собою інші.

«Взагалі вся ця історія могла би бути ще гіршою, якби нам ці 7/12 не дали, адже за різними групами продуктів квота могла би вже бути вичерпана. Тому за фактом європейці дають нам можливість експортувати. Таким чином, це не найбільша проблема, але все одно ситуація несе потенційні втрати не тільки для агросектору, а й для всієї економіки», — зауважує експертка.

За словами Олександри Авраменко, якщо би виробники підготувалися та відслідковували динаміку торгівлі з Європейським Союзом, то в них був би час і можливість шукати інших партнерів, підбирати альтернативну логістику. Але проблеми все ж є, тому що готова продукція не постачається на експорт через одеські порти, а використання альтернативних шляхів експорту суходолом робить продукцію менш конкурентоздатною на третіх ринках.

На думку Олександри Авраменко, ситуація вже змінилася, й повернутися до безквотного періоду 2022-2024 років уже не вийде, оскільки європейські агровиробники опозиційно налаштовані. Україна їм створює, скажімо, додаткову конкуренцію, що також впливає на ціну на ринку, адже, на їхню думку, якби не було української продукції, то ціна була би ще вищою.

«Ми сподіваємося, що під час переговорного процесу між Україною та Євросоюзом щодо майбутнього торговельного режиму вдасться домовитись про кращі умови торгівлі, ніж ті, що були в 2021 році. Але є ймовірність того, що до того, як було раніше, ми скоро не повернемося або повернемося, коли вже будемо членами Євросоюзу», — зазначила Олександра Авраменко.

Для України ринок Євросоюзу ніколи не був головним, але, безперечно, він був важливим. У 2021 році експорт української продукції до ЄС складав майже 30%, всі інші товари їхали на треті ринки. І така тенденція мала би продовжуватися, якби не війна, яка обмежила доступ України до третіх ринків, через це зросла і частка експорту до Євросоюзу з 30% до 50% і більше. Таким чином, для України настільки критичними можуть стати обмеження доступу до європейського ринку.

Українська агропродукція є конкурентоздатною на європейському ринку, незважаючи на те, за яких умов працюють наші аграрії, а за яких — європейські, зокрема польські. Проте вони створюють для українських фермерів неможливі умови для просування продукції на європейський ринок. І це не лише поляки, які влаштовують страйки на кордоні, а і французькі, словацькі, угорські аграрії. 

Виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин під час брифінгу в Media Center Ukraine зазначив, що повернення України до запровадження квот не є дуже критичним, як би це було у 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна. Тоді європейці допомагали шукати шляхи просування української агропродукції, адже Чорне море було недоступне. Сьогодні Україна має стабільні логістичні напрямки, враховуючи морські шляхи, зокрема через територіальні води європейських партнерів. 

Крім того, за словами Олега Пендзина, рух України до євроінтеграції буде вимагати серйозних перемовних процесів з європейськими представниками, з Брюсселем щодо місця української аграрної продукції на європейському ринку. Також очікується розмова Європи зі США. 

Аналітик Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки Павло Мартишев зазначає, що ще невідомо, які  зміни в торгівлі відбудуться для України в ЄС після 5 червня. Під час брифінгу в Media Center Ukraine аналітик озвучив три основні варіанти:

• автономні торговельні режими відновляться, що малоймовірно;
• залишимося на показниках, які були з 2016 по 2021 рік, і це боляче вдарить по наших експортерах, особливо переробниках;
• буде застосовано гібридну модель, можливо, часткову лібералізацію.

За його словами, це є частиною євроінтеграції українського агросектору до ЄС, і цей процес буде болючим. Аналітики оцінюють, що втрати експортерів сягатимуть $3-3,5 млрд.

За словами економіста, директора Інституту соціально-економічної трансформації Іллі Несходовського, Україна не є конкурентом безпосередньо для всіх країн ЄС, але для окремих країн, зокрема сусідніх, створює певну конкуренцію.

На думку Іллі Несходовського, уряду потрібно переглядати систему мит і захищати український ринок від засилля продукції, яка є конкурентною тільки завдяки дотаціям ЄС. А також думати над тим, як створити кращі умови для виробників агропродукції, зважаючи на обмежений вихід на ринок ЄС.

Україна продає Америці продукцію на $800 млн, а купує більш ніж на $3 млрд. Загальний обсяг того, що ми втрачаємо від співпраці зі США у зв'язку з митними обмеженнями, є невеликим. 

«Коли ми говоримо про структуру українського експорту та вплив на нього світових фінансових процесів, варто розуміти, що ми сировинно орієнтована держава. Ми продаємо малооброблену сировину. Тому питання виживання для України — це збільшення доданої вартості в тому продукті, який ми продаємо», — пояснює Олег Пендзин. 

Підприємства з достатньо великим рівнем переробки продукції з великою доданою вартістю меншою мірою страждають від будь-яких фінансових змін, говорить економіст, оскільки їхня діяльність досить надійна. 

Для майбутнього розвитку України потрібно розглядати не просто аграрний експорт, а загалом аграрний кластер розвитку української економіки. 

Вікторія Полевик, Людмила Лебідь, AgroPortal.ua