Повномасштабна війна змусила виробників цукру кардинально змінити напрямки експорту.
Про це в інтерв’ю Landlord розповіла керівниця Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Яна Кавушевська.
«До війни основними експортними ринками для українського цукру були країни Середньої Азії — Казахстан, Узбекистан, Таджикистан… Зараз через суттєве подорожчання та ускладнення логістики ці ринки для нас практично втрачені. Місце українського цукру на них посів російський; лунають анонси проєктів будівництва власних переробних потужностей, зокрема у Казахстані», — зазначила вона.
У 2022 році український цукор переорієнтувався на ЄС, а у 2023-24 роках перелік експортних напрямків суттєво розширився. Торік український цукор поїхав більш ніж до 60 країн. Частина з них — повна екзотика. Наприклад, Шрі-Ланка. Традиційно ця країна купує цукор в Індії, але оскільки Індія тимчасово закрила експорт, туди поїхав український цукор, який на той момент був конкурентним. Схожа ситуація була з Індонезією.
«Але такі ринки не можна вважати стратегічними для нас, це ситуативні історії. Стабільними та стратегічними для нас можуть бути ті напрямки, де ми можемо конкурувати за вартістю логістики з іншими експортерами, зокрема Бразилією. Тож, крім ЄС, це — Балкани, Швейцарія, Британія, країни Близького Сходу та Північної Африки. Для Лівану чи Лівії доставити цукор з України дешевше, ніж отримати його з Бразилії», — уточнила Кавушевська.

200-річний млин отримав друге життя: подружжя на Вінниччині відродило родинну справу

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

УКАБ Агротехнології 2026. Захід: усі козирні рішення на одному полі

Базовий показник світових цін на продовольчі товари дещо знизився в червні, оскільки нижчі котирування на зернові, цукор і молочні продукти переважили вищі котирування на рослинні олії та м'ясо.

Україна посідає третє місце серед постачальників цукру до Європейського Союзу із часткою 11%.

Значним викликом для українських фермерів є можлива заборона використання певних ЗЗР під час вирощування цукрових буряків. Це передбачено умовами в процесі євроінтеграції України.

У цукровій галузі надзвичайно гострою залишається проблема кадрового забезпечення. Виробництво цукру — це складний високотехнологічний процес, що потребує вузькопрофільних фахівців із багаторічним практичним досвідом. Водночас система підготовки таких кадрів в Україні фактично відсутня, а швидко замінити їх на ринку праці, зокрема іммігрантами, неможливо.

Основним покупцем українського цукру сьогодні є країни Близького Сходу, які за результатами 9 місяців 2025/26 МР формують 50% від загального експорту цукру. Частка ЄС в експорті становить 18%, Балканських країн – не членів ЄС — 11%. Останніми місяцями активно зростає експорт до країн Середньої Азії, передусім Узбекистану. Вони вже випередили Балкани, сформувавши 14% експорту.

На рекордно низькі площі посівів цукрових буряків цього року вплинув комплекс факторів. Серед ключових причин — низька ціна на цукор.

Сьогодні ринкова ціна на цукор нижча економічно обґрунтованого рівня. При цьому витрати на вирощування буряків і виробництво цукру останніми роками суттєво зросли.

Угодою про асоціацію України з ЄС передбачено, що квоти переглядатимуться кожні 5 років. У зв’язку з повномасштабною війною і запровадженням режиму ATM терміни змістились, тому перегляд квот очікується з 1 січня 2028 року. Водночас, якщо Україна пришвидшено інтегрується в ЄС, то, можливо, є шанс повернутись до режиму вільної торгівлі цукром.

Площі під цукровим буряком у Європі скорочуються другий рік поспіль через падіння ціни на цукор. Остаточні дані ще не оприлюднені, однак, за попередніми оцінками, загальне скорочення посівних площ у ЄС складе близько 9% до минулого року.

За підсумками 9 місяців 2025/26 МР з вересня по травень Україна експортувала 504 тис. т цукру. Це досить непоганий показник, зважаючи на прогнози аналітиків щодо загального експорту цьогоріч на рівні 505 тис. т. Очевидно, що прогноз уже здійснився, і галузь має ще три місяці до кінця маркетингового року, аби перевершити очікуваний показник.