Згідно державної програми підтримки українського бізнесу у воєнний час, підприємства, потужності яких знаходяться у зоні бойових дій, можуть релокуватися у Західну Україну. Держава сприяє пошуку нових локацій, розселенню персоналу компаній, допомагає у перевезенні потужностей підприємств. На сьогодні бажання евакуювати свій бізнес у безпечну зону озвучили понад 900 підприємців, переміщено вже 50 підприємств.
Про це повідомляє кадровий портал grc.ua.
«Розуміючи, що на новому місці підприємства будуть відчувати гостру потребу у підборі нових співробітників, організації логістики, навчанні працівників та створенні кадрових резервів, Федерація роботодавців України та кадровий портал grc.ua запроваджують спільний проєкт. На платформі grc.ua у кабінеті Федерації роботодавців України будуть безкоштовно розміщуватися вакансії підприємств, а також компаній, які забезпечують логістику промислових потужностей, перевезення персоналу, підготовку та навчання нових співробітників», — відмічають у компанії.
Для отримання допомоги роботодавці можуть писати на електронну пошту: [email protected]
У департаменті економічної політики Львівської ОВА повідомляють, що вже 40 підприємств прийняли рішення переїхати на територію області. Загалом же опрацьовано 235 заявок охочих релокуватись, і ця кількість постійно збільшується.
Керівник відділу інвестиційної політики департаменту економічної політики Львівської ОВА Орест Фільц зазначає, що бізнес Львівщини добре відгукується на потреби переміщених виробництв. Представники бізнесу вивільняють площі для того, щоб дати можливість комусь зайти до себе на виробництво, де є підведені комунікації, потужності, де все налагоджене і готове до роботи.
«Ми формуємо попередні запити від підприємств на релокацію, обробляємо їх і скидаємо їм пропозиції з прямим номером власника або представника об’єкту, де потенційно можна розмістити виробничі потужності. І вже вся подальша комунікація йде напряму між тим, хто шукає, та тим, хто пропонує», — розповів Орест Фільц.

CraftUP Ukraine. Фіналісти захистили бізнес-проєкти та отримали гранти

На Житомирщині через посуху обміліла річка, яку використовують для зрошення полів

У Києві назвали найсильніші проєкти української хлібопекарської галузі

Кількість судових справ за позовами до податківців цього року скоротилася майже на 20% — до понад 49 тис. проти 61 тис. торік. Водночас кількість нових спорів зменшилася більш ніж на 30%.

Кабінет Міністрів України пропонує змінити підходи до класифікації українських підприємств і наблизити їх до стандартів Європейського Союзу (ЄС).

Міжнародний реєстр збитків відкрив три останні категорії заяв для юридичних осіб. Відтепер бізнес може подавати заяви за всіма передбаченими для нього категоріями.

Український агросектор довго вважався технологічно консервативним: рішення на око, звичні контакти, дані «на коліні в блокноті». Але останніми роками саме тут відбувається один із найпомітніших цифрових зсувів: дані з державних реєстрів перетворюються на бізнес-інструменти, дрони й супутники доповнюють ручні обходи полів, а фінансові й агрономічні дані нарешті починають «розмовляти» між собою.

32 мільйони тонн зерна вже зібрали з українських полів. І кожна тонна тепер проходить через виробництво. А там все гостріше відчувають проблему: на лінії просто немає кого поставити. До 1 вересня аграрії намолотили 58% прогнозованих площ, на 11% більше, ніж торік. І з урахуванням ускладнення експорту зерна постає вибір: починати переробляти більше — чи чекати поки продукт зіпсується. Що це означає для власника підприємства? Що через кожну годину простою лінії, елеватора чи сортувальної ділянки тепер проходить більший потік сировини — а отже, зростає й ціна цієї години.

Ще десять років тому фермер ухвалював рішення на основі досвіду. Він «відчував» поле, орієнтувався на прикмети, повторював те, що робив минулого сезону. Сьогодні я бачу іншу картину: аграрії дедалі більше орієнтуються не на досвід, а на дані — супутникові знімки, показники ґрунтових сенсорів, прогнози штучного інтелекту.

Війна змінила український ринок праці. Під тиском мобілізації, міграції та хронічного дефіциту кадрів бізнес почав переглядати звичні кадрові стереотипи.

Українські компанії впродовж останніх років стикаються з дефіцитом керівників вищої ланки. На підбір, адаптацію та утримання таких спеціалістів бізнес витрачає найбільше ресурсів, тому їхні зарплати, як основний мотивуючий фактор, збільшилися за останній рік.

Українські пошукачі наразі стикаються з традиційними для кризи на ринку праці явищами — дефіцит вакансій, висока конкуренція, завищені вимоги роботодавців до кандидатів, зниження зарплат і збільшення строків пошуку роботи. У деяких професійних сферах кількість вакансій залишається критично низькою від початку війни.