Зараз ми опинилися в тій ситуації, коли у нас посівна. Відкрите питання, хто, скільки засіє озимих, зокрема пшениці. Окрім цього, зона бойових дій змістилася і, по суті, майже на всю територію України, де різниця між Полтавою і Сумами є, але не досить суттєва.
Режим операційного виживання: чи мають аграрії план «Б»
15 вересня 2026, 06:04 167
Стійкість українського агросектору стала взірцем для європейських партнерів, оскільки вона базується на безпрецедентній адаптивності до змін і гнучкості у прийнятті рішень.
На цьому під час презентації в межах конференції LFM 2026 наголосив президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса.
І нині, в умовах фактичної зупинки традиційного експорту, бізнес продовжує переглядати бізнес-моделі та тестує альтернативні шляхи через західні кордони та Дунай. Втім, підкреслює Ліссітса, ситуація на сьогодні набагато гірша, ніж була у 2022 році.
Зокрема, Тоді був запас стійкості мінімум на пів року, адже на момент повномасштабного вторгнення Україна експортувала близько 80% зернових, а матеріально-технічні ресурси на весняну посівну були закуплені або законтрактовані.
Алекс Ліссітса, президент УКАБ
Імпровізоване опитування під час конференції засвідчило, що аграрії дивляться у бік скорочення озимини, хоча не всі.
У «ТАС Агро», до прикладу, не планують змінювати площі під озимою пшеницею, оскільки це основний попередник для ріпаку. У стратегіях ІМК та Групи АГРОТРЕЙД теж не передбачено відходити від сталої роками відпрацьованої сівозміни. Натомість HarvEast зараз рахує олійні набагато краще, тому будуть збільшувати соняшник і сою та скорочувати озиму пшеницю. А у «Ерідон» ріпак через погодні умови не засіяли, пшеницю ризикнули лишити на тому ж рівні, що і минулого року, хоча сіяли культуру в сухий ґрунт у розрахунку на опади.
Режим операційного виживання, коли аграрії зосереджуються на культурах, які мають вищу маржинальність та здатні забезпечити компанію коштами для проходження поточного року, є вимушеним кроком, адже через нерентабельні внутрішні ціни на продукцію масові продажі ускладнені, що стимулює запити на додаткове фінансування та реструктуризацію наявних інвестицій.
Фінансові установи готові кредитувати агрогалузь, проте тепер запитують у компаній наявності плану «Б», який враховує альтернативну логістику та продажі на внутрішньому ринку.
Семен Синяков, директор департаменту по роботі з підприємствами агропромислового комплексу та операторів ринку нафтопродуктів банку «Південний»
Банк на сьогодні отримує багато запитів щодо реструктуризації та дофінансування. Звичайно, все залежить від конкретних бізнес-моделей агрокомпаній, оскільки бізнес кожен індивідуальний, і від цього залежатиме рішення банку. Ми, окрім іншого, дивимося, чи є у клієнта план «Б», як компанія планує продажі, адже експорт практично стоїть.
Держава не стоїть осторонь. Зокрема, Україна розраховує наростити обсяги експорту через польські порти до 6,5 млн т.
Польський бізнес зацікавлений у роботі з українськими вантажами, однак компанії хочуть мати довгострокові контракти, зокрема на рік.
Віталій Головня, заступник міністра аграрної політики та продовольства України
Є попередня домовленість із польським міністром інфраструктури щодо збільшення обсягів перевезень через чотири залізничні переходи до 600 тис. т.
Якщо говорити про залізничну логістику через західні прикордонні переходи, то вона має технічний потенціал для щомісячного транспортування 1,2-1,5 млн т аграрної продукції.
Володимир Іващенко, в. о. директора департаменту технології перевезень та комерційної роботи АТ «Укрзалізниця»
Інфраструктура недовантажена, незважаючи на те, що деякі напрямки перевантажені, можемо везти більше. Готові везти і в порти Західної Європи, проте потрібно акумулювати плани аграріїв, куди і скільки, дати запит нашим партнерам для замовлення рухомого складу та напрацювання логістичних маршрутів.
Проте економіка залізничних перевезень залишається гострим питанням, оскільки висока вартість логістики безпосередньо тисне на прибутковість бізнесу на тлі падіння світових цін на зерно, тому розглядають аграрії й тривале зберігання врожаю, але більше як вимушений, хоча і потенційно виграшний інструмент, щоб перечекати несприятливий цикл і реалізувати продукцію з кращою маржинальністю.
Що ж до портової інфраструктури, то тут держава націлена розвивати приватний флот.
Поки ж держава та бізнес регулярно працюють над логістичними питаннями, зокрема в межах аграрного штабу та штабу із забезпечення морського коридору. Йдеться про пошук тимчасових альтернативних маршрутів, розвиток залізничної логістики та вирішення проблем із дунайським напрямком.
Андрій Кашуба, заступник міністра розвитку громад та територій України
Через посилення російських обстрілів портової інфраструктури та суден, які прямують морським коридором, функціонування водної логістики суттєво ускладнилося. Водночас саме морські порти залишаються ключовим шляхом для вивезення основної частини аграрного експорту.
Розуміючи загрози не лише для портів, критичної інфраструктури, а і для внутрішньої інфраструктури, зароджується тренд перенесення складських запасів до сусідніх європейських країн, щоб гарантовано обслуговувати експортні контракти. Подібний план вже реалізовують в МХП.
Тут усвідомлюють, що подальше падіння експорту означатиме перехід у режим виживання з втратою маржинальності, проте покладаються на гнучкість системи та власну здатність адаптуватися до будь-яких криз.
Михайло Бно-Айріян, віцепрезидент з питань розвитку міжнародних відносин МХП
Насправді сила бізнесу набагато більша, ніж ми уявляємо, і ми точно виживемо.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua
