Про це AgroPortal.ua розповів голова ГО «Асоціація вівчарів» Василь Стефурак.
«Культури споживання баранини у нас раніше не було. Перш за все, через тодішню погану якість м'яса, яке примусово давали солдатам в армії», — пояснює Василь Стефурак.
Свого часу, розповідає він, Петро I звернувся в Сілезії до Гільдії вівчарів і заплатив золотом: йому треба було нагодувати й одягнути армію. Тоді йому вивели породу овець, яку в честь Дому Романових назвали романівською. (Наскільки цінувалося виведення нової породи!) Її шерсть пішла на шинелі, м'ясо — в їжу.
«З того часу ніхто особливо не переймався якістю м'яса. І лише 7 років тому ми зайнялися перезавантаженням вівчарства: почали збільшувати чисельність поголів’я, вирощувати продуктивніших тварин за рахунок сучасних, інтенсивних європейських порід», — ділиться голова асоціації.
Василь Стефурак за рахунок власних коштів виводить нову українську породу та розповсюджує її нижче собівартості
Зараз у вівчарстві спостерігається різнонаправлений рух. З одного боку, торік поголів'я зменшилося. Цього року спостерігається невелике збільшення у промисловому сегменті — на 1,3%.
Василь Стефурак радить орієнтуватися саме на промисловий сегмент, адже офіційна статистика по домогосподарствам може не відповідати фактичним даним.
«Зараз ми збуваємо старі неефективні породи та нарощуємо промислове поголів'я порід з хорошою якістю м'яса. На ринку з’являється висококласна дорога баранина, тому спостерігається такий великий ріст споживання», — пояснює фахівець.
Додає, що багато людей вперше відкривають для себе цей продукт — корисний, смачний та екологічно чистий, адже тварини знаходяться на вільному випасі.
Окрім того, споживання баранини в Україні виросло в рази за рахунок арабських туристів.
«Для них баранина — основний харчовий продукт. Сакральна тварина, без якої ці люди не уявляють свого харчування», — пояснює Василь Стефурак.
За рахунок настільки пожвавленого попиту ціни на м’ясо овець у Західній Україні значно виросли. Щоб задовольнити попит туристів із Саудівської Аравії, баранини навіть не вистачає.
«Та й взагалі світовий ринок цього м’яса насичений лише на 40%», — додає фахівець.
Він звертає увагу, що можливості України у задоволенні світового попиту обмежує несприятлива державна політика у вигляді додаткового 10%-го вивізного мита. Мито пролобійоване внутрішніми переробниками, аби знизити конкурентоздатність української баранини на світовому ринку.
Проте вже зараз в Україні почали активніше займатися вівчарством, що є позитивним трендом. Стимулом для цього став ріст закупівельних цін.
«Якщо раніше ціна для селян була на рівні 12 грн за кілограм живої ваги, то зараз вона стартує від 50 грн. Ми підняли ціну в 4 рази, займатися вівчарством стало економічно вигідно», — розповідає голова асоціації.
Раніше Україна сама експортувала баранину з Нової Зеландії.
«В мережі Metro такий продукт коштував на рівні 1000 грн за кг», — додає Василь Стефурак.
Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua

Органічна плантація лохини як впорядкований програмний код

УКАБ Агротехнології 2026. Захід: усі козирні рішення на одному полі

Від льону до готової продукції: фермери на Миколаївщині розвивають власну переробку

Українські фермери отримали понад 137 млн грн державної допомоги на утримання маточного поголів’я кіз та овець.

В Україні протягом січня – липня 2026 року зареєстровано понад 660 тис. сільськогосподарських тварин.

Volkswagen завів отару овець на величезній сонячній електространції (СЕС), яка забезпечує енергією один із автозаводів у Польщі.

Гуцульська культура, традиційні ремесла, фермерське господарство та автентична кухня — усе це поєднує етнопарк «Полонина Перці», який став однією з найвідоміших туристичних локацій Карпат. Тут гостям пропонують не просто екскурсію, а повне занурення у життя гуцулів: від знайомства з народними ремеслами та музикою до дегустації полонинських сирів і страв, приготованих за давніми рецептами.

Українські фермери отримали понад 93 млн грн державної допомоги на утримання маточного поголів’я кіз та овець.

Інвестиції у «чисте поле», якщо йдеться про розвиток вівчарства, складатимуть $10 тис., і психологічно варто бути готовими два роки у бік окупності не дивитися.

У Івано-Франківський області кілька років розвивають утримання отари під сонячними панелями.

Українське зерно, яке польські фермери висипали прямо на асфальт, стало гострим питанням дискусій для української спільноти. Оскільки у країні, де йде війна, зібране зерно — це не лише праця, а й самопожертва українських фермерів.

В Україні розводять багато порід овець, проте ця галузь досі знаходиться на стадії розвитку. Основою для подальшого поступу вівчарства на теренах нашої держави є генетичні ресурси та племінна база. Варто зауважити, що Україна має природно-кліматичні, історичні, культурні та споживчі передумови для розвитку такого роду промисловості.

Для відгодівлі 100 млн овець необхідно 10 млн т зерна. Тож за рахунок розвитку вівчарства в Україні можна вирішити відразу дві проблеми — виробники отримають більший прибуток, і знизиться потреба в експорті зерна.